---

Забезпечення безпеки адвоката під час участі у кримінальному судочинстві

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону, адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом. Це питання регулюється Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [135].

Цим Законом встановлено: 1) учасників кримінального процесу, які підлягають державному захисту, їх права й обов’язки; 2) державні органи і посадових осіб, які уповноважені забезпечувати державний захист учасників процесу, їх компетенцію, права й обов’язки; 3) види заходів безпеки і захисту осіб у зв’язку з їх участю у кримінальному процесі; 4) підстави і порядок здійснення державного захисту учасників кримінального процесу; 5) підстави і межі відповідальності посадових осіб й осіб, які підлягають захисту, за порушення вимог законодавства про державний захист учасників кримінального процесу;
6) джерела і порядок фінансування, матеріально-технічне забезпечення державного захисту учасників кримінального процесу.

Питання практичного застосування заходів забезпечення учасників кримінального провадження знайшли своє вирішення в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві» від 18 червня 1999 р. № 10 [136, с. 23].

У пунктах «б», «в», «г» ст. 2 вказаного Закону йдеться про те, що право на забезпечення безпеки має: захисник підозрюваного, обвинуваченого; представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Отже, якщо адвокат бере участь у кримінального провадженні як захисник чи представник цих учасників кримінального провадження та існує наявна реальна загроза його життю, здоров’ю, житлу чи майну, він має право на забезпечення безпеки.

Право на забезпечення безпеки належить і членам сім’ї та близьким родичам адвоката, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на нього як учасника кримінального процесу. Згідно з п. 1 ст. 3 КПК України, близькі родичі, що підлягають захисту, – це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», можна дійти висновку, що рішення про застосування заходів безпеки щодо адвоката-захисника, адвоката-представника мають приймати слідчий, прокурор, суд, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення, у розслідуванні чи судовому розгляді якого він брав або бере участь. Здійснення заходів безпеки покладається за підслідністю на органи служби безпеки або внутрішніх справ, у складі структур яких з цією метою створюються спеціальні підрозділи. Безпека адвоката, який береться під захист, якщо кримінальне провадження перебуває у провадженні податкової міліції, прокуратури або суду, також забезпечується за їх рішенням, відповідно, органами служби безпеки або внутрішніх справ.

Слідчий, прокурор та суд можуть не тільки приймати рішення про застосування заходів безпеки, а й самі здійснювати такі заходи, зокрема для забезпечення конфіденційності даних про особу.

Адвокат-захисник, адвокат-представник, які мають право на забезпечення безпеки, наділені певними правами й обов’язками, що спрямовані на гарантування належної реалізації права на державний захист. Їх процесуальний статус як учасників кримінального провадження, щодо яких здійснюються заходи безпеки, має певну особливість. Вона полягає в тому, що крім прав та обов’язків захисника, представника, закріплених у певних нормах КПК України, з моменту прийняття рішення про застосування щодо них заходів безпеки вони, незалежно від свого основного процесуального статусу, отримують права та обов’язки, які за своєю суттю є додатковими до їх статусу.

Так, захисник, представник, взяті під захист, мають право:

1) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;

2) знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки;

3) вимагати від слідчого, прокурора, суду застосування додаткових заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;

4) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня, прокурора або суду.

Водночас захисник, представник, взяті під захист, зобов’язані:

1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки;

2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних дій щодо них;

3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.

Умовами, які захисник, представник зобов’язані виконувати, можуть бути будь-які обмеження у спілкуванні з тими чи іншими особами, обмеження у вільному пересуванні тощо. При цьому обмеження можуть стосуватися як самої особи, взятої під захист, так і членів її сім’ї або близьких родичів. Водночас для здійснення заходів безпеки необхідно отримати обов’язкову згоду особи про застосування щодо неї заходів безпеки. У кожному конкретному випадку вжиття заходів безпеки захисник, представник, взяті під захист, мають бути письмово попереджені про обов’язок належно виконувати умови здійснення цих заходів і законні вимоги органів, що здійснюють заходи безпеки, а також про наслідки порушення цього обов’язку.

Державні органи, які забезпечують безпеку захисника, представника, у свою чергу, для здійснення належного їх захисту наділяються певними правами та обов’язками.

Орган, який приймає рішення про застосування заходів безпеки, має право:

1) витребувати необхідні матеріали та одержати пояснення без провадження слідчих дій за заявами і повідомленнями про загрозу безпеці осіб, щодо яких приймається рішення про застосування заходів безпеки;

2) вимагати від органів, які здійснюють заходи безпеки, ужиття додаткових заходів;

3) скасовувати здійснювані заходи повністю або частково.

Органи, які здійснюють заходи безпеки, мають право:

1) визначати заходи безпеки, засоби та методи їх застосування, за необхідності змінювати і доповнювати ці заходи;

2) вимагати від осіб, взятих під захист, додержання умов здійснення заходів безпеки, також виконання законних розпоряджень, пов’язаних із застосуванням цих заходів;

3) звертатися до слідчого, прокурора, суду, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, з клопотанням щодо прийняття рішення про застосування заходів безпеки при провадженні процесуальних дій або про скасування здійснюваних заходів.

Обов’язками цих органів є:

1) негайне реагування на кожен випадок протиправних дій, що став їм відомий, стосовно осіб, які мають право на державний захист;

2) забезпечення захисту життя, здоров’я, житла і майна осіб, взятих під захист, відповідно до характеру загрози;

3) своєчасно повідомляти осіб, взятих під захист, про зміну або скасування заходів щодо їх безпеки.

Розглянемо питання про приводи та підстави для прийняття рішення про застосування заходів безпеки щодо адвоката-захисника, адвоката-представника.

Умовою для прийняття таких заходів є наявність приводів та підстав для їх застосування. Приводом для забезпечення безпеки адвоката як учасника кримінального провадження є його заява. Як приводи для застосування заходів безпеки можливі й такі випадки: а) звернення керівника відповідного державного органу, яке він вправі заявляти у випадках, коли є носієм інформації про реальну загрозу безпеці особи, яка потребує захисту; б) отримання оперативної чи іншої інформації про наявність реальної загрози життю, здоров’ю, житлу і майну адвоката, який бере участь у кримінальному судочинстві, або членів його сім’ї та близьких родичів. У цьому разі йдеться про отримання відповідними державними органами повідомлень від органів і посадових осіб, які вправі здійснювати заходи безпеки, оперативно-розшукову, кримінально-виконавчу чи іншу правоохоронну діяльність; в) повідомлення інших організацій, посадових чи інших осіб, статті, листи, замітки, опубліковані в засобах масової інформації.

Підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки є фактичні дані, що свідчать про необхідність у застосуванні заходів безпеки, тобто достатні дані про те, що адвокату, який бере участь у кримінальному судочинстві, дійсно погрожують убивством, застосуванням насилля, знищенням або пошкодженням його майна чи вимаганням, іншими злочинними або небезпечними, протиправними діями.

Ці дані правомірно розглядаються як підстави застосування заходів безпеки за умови, що вони встановлені державним органом, уповноваженим приймати рішення про здійснення державного захисту осіб, які потребують захисту. Спосіб вираження погрози може бути будь-яким: усним, письмовим, за допомогою телеграми чи телефону, при особистому спілкуванні або через третіх осіб тощо. Погроза вбивством особі, яка потребує захисту, або вчинення відносно неї іншого злочину або іншого небезпечного протиправного діяння має бути реальною, тобто сприйматися особою, яка потребує захисту, як дійсний намір певної особи здійснити свою погрозу. Про реальність можуть свідчити об’єктивні обставини, за яких відповідна особа висловлювала свої погрози на адресу учасника кримінального процесу (наприклад, злісні випади, погрозливі жести, демонстрація зброї чи інших знарядь убивства, спричинення тілесних ушкоджень та ін.) [64, с. 124–125].

Ми поділяємо думку, що підставою для застосування заходів безпеки слід «вважати не тільки заборонені кримінальним законом діяння, а й інші дії, якщо їх здійснюють з метою примусити особу відмовитись він наміру сприяти кримінальному судочинству, припинити таке сприяння або з метою помсти за вже здійснене сприяння» [137, с. 8–9].

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», слідчий, прокурор, суд, одержавши заяву адвоката-захисника, адвоката-представника або повідомлення про загрозу їх безпеці, зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а в невідкладних випадках – негайно прийняти рішення про застосування або про відмову в застосуванні заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою для виконання вказаними органами.

У разі наявності в такій заяві (повідомленні) відомостей про кримінальне правопорушення слідчий, прокурор у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, повинен розпочати досудове розслідування. Якщо суд, розглядаючи заяву (повідомлення) про загрозу безпеці захиснику, представнику, встановить, що вона (воно) містить відомості про кримінальне правопорушення, він повинен направити заяву (повідомлення) відповідному органу досудового розслідування для початку розслідування. Про прийняте рішення терміново в письмовій формі повідомляється заявник.

Орган, якому доручено здійснення заходів безпеки, повинен встановити перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами кримінального провадження і необхідністю усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, має бути повідомлено адвоката-захисника, адвоката-представника. Про вжиті заходи безпеки та їх результати орган, що здійснює заходи, інформує слідчого, прокурора, суд, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, а в разі усунення загрози подає відповідному органу за місцем перебування особи, взятої під захист, клопотання про скасування заходів безпеки.

Перелік заходів безпеки, які можуть застосовуватися щодо адвоката-захисника, адвоката-представника, міститься у ст. 7 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Зокрема, ними є особиста охорона, охорона житла і майна, видача спеціальних засобів індивідуального захисту і повідомлення про небезпеку, використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження, забезпечення конфіденційності відомостей про особу тощо.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16778.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>