Сутність, класифікація та принципи бюджетної політики

Бюджетна політика відіграє важливу роль у досягненні завдань економічної політики держави та органів місцевого самоврядування. Виходячи соціально-економічних умов та стратегії соціально-економічного розвитку країни  вона може передбачати передбачати різний ступінь перерозподілу валового внутрішнього продукту держави за допомогою бюджету, більший чи менший рівень централізації фінансових ресурсів у межах бюджетної системи, вибір інструментів бюджетного регулювання. Нині в умовах фінансової нестабільності та посилення регіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів України дослідження сутності та визначення принципів формування бюджетної політики на місцевому рівні є досить важливим науковим та практичним завданням задля збалансованості регіональної політики держави.

Для з’ясування сутності бюджетної політики розглянемо погляди вчених щодо трактування бюджетної політики з точки зору їх теоретичних основ. Дефініція “бюджетна політика” є поєднанням сутнісного змісту понять “політика”, “бюджет”.

Ключовим у цьому словосполученні є поняття “політика”. Один із визначних представників теорії суспільного вибору вчених Дж. Б’юкенен, характеризуючи порядок прийняття рішень органами влади, відзначив, що «політика – це складна система обміну між індивідами. Тут нема інших інтересів, окрім індивідуальних. В політиці люди погоджуються сплачувати податки в обмін на блага, необхідні всім та кожному» [19, с. 23]. За етимологією слово “політика” (від грецької politika) – це управління державою чи суспільна діяльність, спрямована на захист соціальних або групових інтересів, завоювання та зміцнення державної влади; завдання держави та засоби, шляхи їх досягнення [1, с. 159]. У Великому тлумачному словнику сучасної української мови політика визначається як «напрям діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі на певний період» [25, с. 849]. В. І. Даль визначив, що політика це «наміри і цілі государя, багатьом невідомі, і засіб його дії при цьому, який нерідко приховує перші» [59, с. 261]. Таким чином, поняття «політика» слід трактувати як діяльність органів державної влади, спрямовану на досягнення визначених завдань з використанням певних засобів для їх реалізації. Отже, досліджуючи сутність бюджетної політики, слід враховувати, що діяльність держави спрямовується на досягнення поставлених цілей за допомогою  бюджету.

Потужним інструментом проведення соціально-економічної політики держави,  за допомогою якого державні органи впливають на процес виробництва й розподілу фінансових і виробничих ресурсів як у країні, так і в регіонах є бюджет. Для уточнення його сутності розглянемо існуючі варіанти трактування бюджету. Термін «бюджет» походить від англійського budget, що перекладається як «торбина з грошима». Одним із перших трактувань поняття «бюджет» було визначення його як розпис доходів та видатків. Наприклад, В. І. Даль у 1862 р. «бюджет» трактує так: «…кошторис, облік, розпис, розрахунок доходів та видатків за минулий та майбутній час, державний кошторис» [58, с. 159]. Бюджет – це планові обчислення майбутніх очікуваних грошових доходів і видатків держави, підприємств, населення [25, с. 69]. Бюджет (за економічним змістом) – це грошові відносини, що складаються в органів державної влади і місцевого самоврядування з юридичними та фізичними особами з метою перерозподілу національного доходу [183, с. 60]. Бюджет (за матеріально-речовим змістом) – це фонд грошових засобів, який формується для фінансового забезпечення заходів, пов’язаних із виконанням завдань та функцій, покладених на державу і місцеве самоврядування [74]. Таким чином, сутність бюджету виражається у формуванні, розподілі і використанні грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Поняття «бюджетна політика» увібрало в себе сутнісний зміст політики і бюджету.

Характеризуючи основні засади бюджетної політики, С. Булгакова правильно відзначає, що «суть проблеми побудови ефективної бюджетної політики полягає в її науковому обґрунтуванні і в тому, наскільки вона базується на фундаментальних теоретичних засадах, виходячи з певної соціально-економічної політики держави» [191, с. 92]. Сьогодні в економічній та правничій літературі немає чіткого розуміння й однозначного визначення бюджетної політики, це поняття вчені трактують по-різному. Колектив авторів підручника «Фінанси» за редакцією С. І. Юрія та М. В. Федосова визначає поняття бюджетної політики як діяльність держави з використання бюджетних відносин для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. За таким підходом держава має визначати форми, методи і види організації бюджетних відносин. Визначено також, що ці відносини об’єктивні і не залежать від свідомості людей. Тому, бюджетна політика не може змінювати зміст бюджетних відносин» [207, с. 146]. Цій точці зору протистоять погляди Ю.В. Пасічника, який вважає, що «бюджетна політика формується людьми та функціонує в реальних економічних процесах, тому є підстави стверджувати, що вона має об’єктивний та суб’єктивний зріз. Об’єктивний зріз – це реальні економічні процеси, що розвиваються за рахунок виробничих чинників і виникають у результаті суспільного виробництва. Суб’єктивний зріз – це відносини, які функціонують у надбудові, пов’язані з людською діяльністю і проявляються у юридичних актах, прийнятті та виконанні бюджету, перерозподілі бюджетних ресурсів» [147, с. 248].

Низка науковців бюджетну політику розглядають з позиції послідовності дій та процедур. Російські вчені Т. М. Ковальова та С. В. Барулін вважають, що “бюджетна політика – це система заходів і дій органів влади в сфері управління бюджетним процесом на основі концепції розвитку бюджетних відносин у складі загальної економічної політики, спрямованої на реалізацію всіх функцій бюджету з метою досягнення певного на даному етапі економічного та соціального ефекту” [101, c. 91-92]. Вітчизняні вчені О. Д. Василик та К. В. Павлюк бюджетну політику розглядають як сукупність заходів держави щодо організації формування та використання бюджетних коштів для забезпечення економічного та соціального розвитку відповідної території. Вона відображається у формах і методах мобілізації бюджетних ресурсів та використанні їх на різні потреби території, соціально-економічному розвитку регіонів, бюджетному законодавстві, практичних діях різних державних структур [22, с. 53]. Це визначення стосується тільки заходів державних органів влади, щодо формування бюджетного законодавства та забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів. Однак слід зауважити, що автори не визначили участі органів місцевої влади у проведенні бюджетної політики.

У фінансово-кредитному енциклопедичному словнику за загальною редакцією А. Г. Грязнової вказано, що «бюджетна політика – це сукупність заходів, рішень, які приймаються органами законодавчої (представницької) та виконавчої влади, пов’язаних з виробленням основних напрямів розвитку бюджетних відносин і формування конкретних шляхів їх використання в інтересах громадян, суспільства і держави» [210, с. 125]. Зазначено, що вплив бюджетної політики концентрується на розвитку бюджетних відносин та визначенні основних напрямків їхнього розвитку, що зводить сутність політики до організаційних заходів.

Науковці О. П. Близнюк, В. І. Оспіщев, Л. І. Лачкова бюджетну політику визначають як «комплекс юридичних, економічних, організаційних заходів під час складання бюджетів, регулювання бюджетного процесу, управління бюджетним дефіцитом, організації бюджетного контролю» [203, с. 74-75]. Таке трактування не окреслює коло суб’єктів реалізації бюджетної політики. І.В. Усков визначає, що у вузькому розумінні бюджетна політика є ефективним макроекономічним інструментом держави, який спрямований на забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів і держави загалом, у широкому – система дій державних (місцевих) органів влади, спрямованих на забезпечення регулювання бюджетного процесу, бюджетної системи в умовах трансформації економіки, розвитку соціальної сфери [201, с. 14-15]. Зазначені формулювання розкривають зміст бюджетної політики через бюджетний процес, хоча бюджетна політика має визначати цілі та напрями розвитку бюджетних відносин. Такий підхід заслуговує на увагу, проте не ставить за мету визначення пріоритетів бюджетної політики, а лише забезпечення виконання функцій бюджету із досягненням певного соціально-економічного ефекту.

Бюджетну політику з позиції розподільчих та перерозподільчих відносин, розглядають Ю. В. Булгаков та Г. Г. Старостенко; на їхню думку, вона є складовою фінансової політики держави, зміст якої полягає у розподілі та перерозподіл фінансових ресурсів [191]. С. О. Рибак розглядає бюджетну політику як діяльність органів державної та виконавчої влади з питань мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів для забезпечення поступового розвитку країни, регулювання економіки та розв’язання соціальних проблем [182, с. 406]. Заслуговує на увагу те, що автор акцентує на проведенні бюджетної політики на державному та місцевому рівнях.

Дискусійним є трактування бюджетної політики подане авторами економічної енциклопедії за редакцією С. В. Мочерного, за визначенням яких бюджетна політика – це інструмент регулювання економіки для підтримання певного рівня ВНП, зайнятості та соціального забезпечення [139, с. 123]. Інакше кажучи, автори бюджетну політику розглядають як інструмент забезпечення соціально-економічного розвитку країни, що більш притаманне для характеристики бюджету, тобто в ньому не враховано ознак політики в загальному розумінні, а саме те що це заходи, дії, пріоритети, результати.

Більш ґрунтовне трактування бюджетної політики, на наш погляд,  подано Л. В. Лисяк. Автор зазначає, що бюджетна політика – це головний важіль визначення основних напрямів впливу державних та регіональних (місцевих) органів влади на досягнення збалансованого розвитку суспільства, відображає суспільно-економічні відносини між людьми у процесі розподілу і перерозподілу ВВП, вироблення, розподілу, споживання суспільних благ і послуг та регулювання соціально-економічних процесів з метою задоволення потреб і розв’язання різноманітних проблем суспільства на основі сталого розвитку [123, с. 34]. Підтримуючи позитивний аспект цього підходу, слід зазначити, що автором охоплено такі основні параметри бюджетної політики, як цілі, напрями, суб’єкти, й визначено державний та місцевий рівні проведення бюджетної політики.

В умовах впровадження програмно-цільового методу бюджетування бюджетна політика спрямована на досягнення цілей та отримання конкретних результатів. Так, Т. Ф. Куценко у широкому розумінні бюджетну політику визначає  як заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неінфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету загалом або маніпулювання державними видатками та доходами з метою впливу на економічний розвиток суспільства [120, с. 56]. Автор вважає, що заходи уряду мають бути спрямовані на результат – забезпечення повної зайнятості та економічного розвитку, проте не враховує вплив бюджетної політики на соціальний розвиток. На думку В. П. Кудряшова, бюджетна політика охоплює операції з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету з метою досягнення певних результатів [117, с. 323]. Це свідчить, що автор обмежує суб’єкти проведення бюджетної політики, через органи державної влади, не враховуючи діяльність органів місцевого самоврядування, та характеризує з позиції послідовності її проведення.

В. М. Опарін, В. І. Малько, С. Я. Кондратюк, Г. Б. Коломієць характеризують бюджетну політику як діяльність держави у галузі формування і використання бюджетних коштів, яка спрямована на підтримання високого рівня зайнятості, стабільної економіки, зростання валового внутрішнього продукту [145, с. 302]. Утім такий підхід не передбачає діяльності суб’єктів бюджетної політики щодо визначення напрямів використання бюджетних ресурсів. В. І. Кравченко вважає, що бюджетна політика – це система скоординованих заходів, які здійснюються органами законодавчої та виконавчої влади, а також органами місцевого самоврядування та органами влади субнаціонального рівня для забезпечення сталого зростання ВВП, максимальної зайнятості, доходів та видатків бюджетів, соціального забезпечення, збалансування бюджету та організації міжбюджетних відносин [113, с. 75]. Наведене трактування бюджетної політики заслуговує на увагу, оскільки, крім інтересів держави, охоплює сфери діяльності органів місцевого самоврядування, які мають здійснювати певні заходи в галузі бюджету за доходами, видатками, міжбюджетними відносинами та забезпечити сталий розвиток.

Дослідження дефініції бюджетної політики показує, що кожен авторський підхід має своє змістове наповнення і може бути основою для розуміння самого поняття. Отже, констатуємо, що у трактування бюджетної політики вченими покладено такі змістові складники: заходи та діяльність, цілі та напрямки, бюджетні ресурси, бюджетний процес, суб’єкти політики, результати.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16993.html      " target="_blank">Ссылке</a>

</p>