Тактика викриття інсценувань злочинів при проведенні слідчих дій

Проблема викриття інсценувань злочинів донині залишається невирішеною, оскільки особа таким шляхом намагається вплинути на сприйняття слідчим штучно створеної обстановки, її реалістичність, справжність. Хоча та модель інсценованої події, що існує  в уяві злочинця  не завжди співпадає з результатами її реалізації. Це пов’язано з тим, що не всі деталі об’єктивно вдається підлаштувати під ознаки інсценованої події, а всі ознаки реального злочину знищити або замінити. Такі обставини дають можливість викрити приховане і встановити реальне. Тактика викриття інсценувань полягає у встановленні фактів, що вказуватимуть на приховування злочину (некримінальної події) або його певної частини, під час проведення слідчих дій. З огляду на це у підрозділі ми розглянемо питання виявлення інсценувань злочинів під час проведення слідчих дій.

Питанням тактики проведення окремих слідчих дій, зокрема  огляду місця події, допиту, обшуку та виїмки тощо займалися багато вчених-криміналістів. До них належать, зокрема:  В. П. Бахін, В. К. Весельський, В. О. Коновалова, В. І. Куліков, С. С. Обухова, В. Ю. Шепітько та інші. Однак проведення слідчих дій з метою викриття інсценування злочину має певну специфіку та особливості.

Як влучно стверджує В.П. Бахін, основною суттю вираження тактики є два напрями, а саме: 1) розгадати (розкрити) намір обіграти слідчого та 2) намір слідчого переграти свого опонента. Тактика має проявлятися і складатися із здібностей перехитрити свого суперника або ж в умінні розгадати його оманні плани [67, с. 3]. Виходячи з цього, у підрозділі ми розглянемо лінію поведінки слідчого з розслідування інсценувань злочинів.

Тактика виявлення інсценувань полягає у встановленні причинно-наслідкового зв’язку між  встановленими обставинами у справі. Аналіз зібраної інформації дозволяє виявити суперечності між ними, які у свою чергу вказують на можливе інсценування. У криміналістиці такі суперечності  називають негативними обставинами, тобто фактами, що суперечать логіці розслідуваної події.

Так, для виявлення інсценування злочину необхідно намагатися встановити можливі джерела та види інформації про злочин. На думку В.І. Кулікова та В.Н. Карагодіна, з метою приховання події злочину та його злочинного характеру зазнають впливу спричинені злочином зміни, а саме: 1) в положенні елементів об’єктивної обстановки злочину; 2) в стані структурних частин обстановки; 3) у взаємозв’язках об’єктів. Попередженням виникнення таких змін створюється бар’єр, що заважає отримати інформацію про сутність досліджуваної події та утворюючих його процесів, явищ, об’єктів, функцій, що виконуються окремими об’єктами і суб’єктами у процесі розвитку злочинної події [50, с. 35].

Виявлення слідчим у результаті аналізу способу приховування вказаних ознак дозволить своєчасно висунути поряд з іншими найбільш вірогідну версію, перевірка яких має здійснюватися одночасно. Версії про інсценування можуть бути висунуті на основі таких обставин: суперечливість обставин події; невідповідність деяких даних механізму інсценованої події; умисна помітність, демонстративність окремих фальсифікованих доказів [68, с. 51].

Викриття інсценування полягає у проведенні комплексу таких дій: 1) цілеспрямовані слідчі та розшукові дії; 2) вивчення та аналіз місця інсценування; 3) встановлення мотиву та мети; 4) побудова конкуруючих моделей події злочину; 5) отримання додаткових доказів; 6) проведення повторних допитів, оглядів місця події та призначення відповідних експертиз [69, с. 140].

Поряд з цим для виявлення і викриття інсценування встановлюється таке: 1) обставини події, у зв'язку з якими здійснено інсценування (характер, час, місце, учасники події і так далі); 2) характеристика інсценованої події (вигляд, ознаки); 3) учасники інсценування і роль кожного у вчиненому, мета і мотиви, якими вони керувалися; 4) обставини підготовки і вчинення інсценування (місце, час, що і в якій послідовності було зроблено, предмети, матеріали, використані такими, що інсценують і т. д.); 5) наслідки інсценування (невчасне порушення кримінальної справи, притягнення до відповідальності невинних, вчинення інших злочинів особами, що не понесли своєчасно покарання і так далі); 6) обставини, пов'язані з дачею неправдивих свідчень [70, с. 18].

 У тактиці викриття інсценування неабияке значення має правильна організація та послідовність проведення слідчих дій, що слугують своєрідним способом виявлення інсценування.  Таке твердження ми сформували на основі аналізу даних опитаних респондентів, згідно з  якими найбільш ефективною слідчою дією, при проведенні якої можливо виявити інсценування є допит         (52,4 % опитаних), потім – огляд місця події (47 %), призначення судової експертизи (87,8 %), відтворення обстановки і обставин події (15 %) (див. додаток А). Незважаючи на отримані дані, ми схиляємось до думки, що лише проведення таких дій у комплексі та у правильній послідовності дає можливість виявити ознаки інсценування. На практиці ми спостерігаємо дещо іншу картину, коли в силу різних причин (за відсутності досвіду з розслідування інсценувань злочинів) слідчі дії проводяться непродумано, і як наслідок,   приховування  не виявляються. Часто у провадженні   слідчі призначають традиційні види експертних досліджень, не вважаючи за потрібне використати специфічні експертні знання.. Для прикладу, судово одорологічне дослідження  ̶ зібравши запах з місця події,  у подальшому можливо встановити особу, яка приховала злочин або знаряддя злочину тощо.

Важливим практичним завданням є забезпечення найкращого використання системи слідчих дій у процесі розслідування. Необхідно досягти того, щоб у кожному кримінальному провадженні в оптимальній послідовності були проведені всі необхідні  заходи для встановлення істини загалом [108, с. 56], та виявлення інсценування зокрема.

Своєчасність проведення слідчих та розшукових дій також має важливе значення.  Наприклад, перевірка місць можливого збуту викрадених ювелірних виробів, проведення очної ставки для виявлення неправдивих свідчень, призначення експертизи для виявлення паливно-мастильної речовини,  якою згідно з підозрою було спалено труп тощо.

Розглянемо детальніше тактику проведення слідчих дій, при проведенні яких можливо виявити ознаки інсценування.

1. Огляд місця події. Ця слідча дія проводиться з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки події та інших обставин, що мають значення для справи, зокрема виявлення ознак інсценування. Обстановка, що відобразилася на місці події, вказує на якості злочинця, зокрема на фізичні, психологічні, соціальні особливості, характеризує особу потерпілого, а також на інші важливі для розслідування обставини. Зібравши таку інформацію, слідчий  може формувати певне уявлення як про подію, що сталася, так і про особу злочинця, висунути версію про інсценування [71, с. 43 – 50; 126, с. 8].

Слідчий має бути психологічно готовим до огляду в складних умовах (вночі, в дощ, сніг, сильний вітер) і при цьому зберігати впродовж тривалого часу творчу працездатність, бути уважним і зібраним, щоб не упустити жодної обставини або факту, що має значення для встановлення істини. Професійна готовність слідчого включає здібність до спостереження, уміння на основі знання типових способів здійснення і приховування злочину, різних прийомів злочинця помічати в обстановці події головне, виділяти найбільш значимі деталі і ознаки, розкривати суперечливі елементи – виявляти інсценування [72, с. 233].

Більшість злочинців, особливо раніше осудні, добре знають значення огляду місця події для встановлення особи та вживають різноманітних заходів з метою приховання злочину. Для цього частіше всього використовуються такі прийоми,  як інсценування вчинення інших злочинів або некримінальної події, фальсифікація окремих доказів тощо. Навмисно змінюючи обстановку події, зосереджуючи увагу на окремих доказах, злочинець намагається спрямувати слідство у неправильному напрямі [73, с. 26–27].

Загалом  усі дані, джерелом отримання яких є огляд місця події, поділяють на дані про: фізичні сліди, що залишив злочинець; фізіологічні сліди; одяг та інші предмети, залишені злочинцем; дії злочинця на місці події; психологічні властивості злочинця [74, с. 15–16].

Збираючи такі дані,  слідчий взмозі оцінити справжність події злочину. Наприклад, залишений на місці злочину одяг та деякі інші предмети можуть свідчити про деяку недосвідченість та неуважність злочинця або про умисне залишення таких речей з метою введення слідства в оману – інсценування злочину. За слідами дії злочинців можна зробити висновок про їх кількість, стать, роль кожного з них. Аналізуючи способи дії злочинців, можна зробити припущення про  деякі фізичні дані особи. Наприклад, якщо на місці вчинення крадіжки зі складу мішків з цукром виявлені сліди жіночого взуття, то наврядчи жінка змогла б зрушити таку вагу з місця. Можна припустти наявність інсценування – залишення жіночих слідів з метою введення слідства в оману.

Кожна виявлена при огляді обставина інтерпретується слідчим у якості певної частини логічного ланцюжка досліджуваних подій, розглядається як факт, що виключає або підтверджує подію, що сталася. Ймовірність припущень слідчого обумовлюються сукупністю факторів. Але не лише для ймовірного мислення важливе значення мають знання типових ситуацій вчинення злочину, типових версій за цими ситуаціями, досвіду слідчого і у деяких випадках його інтуіція [75, с. 67].

Найбільш складним випадком огляду місця події є ситуація пізнавального дисонансу, коли явища не збігаються і не виключають один одного, а «конкурують» між собою. Обґрунтовано висунута версія раптом спростовується фактом, що її суперечить. У низці випадків це може бути пов'язано з інсценуванням злочину [68, с. 49].

Інсценування, як і будь-який інший вид поведінки людини, відображається на матеріальних об'єктах живої і неживої природи, в пам'яті людей – учасників і очевидців інсценування, інших осіб, які тим або іншим чином володіють відповідною інформацією. Тому відомості про інсценування можуть бути отримані в результаті вивчення місця події, виявлених там об'єктів, а також на основі оперативно-слідчої роботи з людьми-носіями шуканої інформації [76, с. 23].

При проведенні огляду місця події слідчий має розпізнати задум суб’єкта інсценування, критично оцінити очевидні та правдоподібні сліди злочину. Він має добре вивчити, зіставити ознаки, характерні для конкретного виду злочину, та ознаки, характерні для інших видів злочинів, виявити негативні обставини. Наприклад, при виявленні трупа, що висів у зашморгу, слідчому необхідно звернути на низку негативних обставин, а саме:  чистоту взуття, в той час, коли на вулиці була погана погода; відсутність слідів від ніжок стільця, з якого  особа підвішалася тощо. 

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16779.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>