---

Розслідування інсценувань крадіжок, грабежів та розбійних нападів

З практики розслідування злочинів відомо, що інсценування вчинюються за різними видами злочинів, а тому методи його організації можуть бути атиповими. Однак частіше інсценування пов’язані з певним видом злочинної діяльності та визначаються його специфікою. Кожен вид злочину є індивідуальним, тому у криміналістиці розроблені їх класифікації та методики розслідування. Кожен вид злочину має власний суб’єкт, спосіб вчинення, мотив та мету, засоби та знаряддя тощо. Відповідно до цього  інсценування має свою специфіку залежно від його виду та особливостей.

Такі злочини як крадіжка, грабіж та розбійні напади становлять групу найбільш поширених протиправних діянь, що інсценуються злочинцями, про що свідчать 68,3 % опитаних слідчих ОВС України (див. додаток А). Злочинці часто намагаються приховати корисливий мотив, створюючи видимість іншого злочину чи події. Відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України, крадіжка – це таємне викрадення чужого майна [66, с. 457], грабіж – це відкрите викрадення чужого майна (ст. 186) [90, с. 562], а напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства називається розбоєм (ст. 187) [90, с. 565]. Розслідування таких злочинів вимагає окремого підходу, який досить детально описаний у криміналістичній літературі, а от питанню їх інсценування приділено недостатньо уваги. Враховуючи викладене,  у  цьому підрозділі ми розглянемо особливості розслідування інсценувань крадіжок, грабежів та розбоїв.

Умисні дії осіб, зацікавлених в негативному результаті розслідування, можуть мати місце на різних стадіях вчинення злочину. Зокрема, на стадії підготовки до розбійного нападу такі дії можуть проявлятися  в підготовці маскувальних засобів, забезпеченні алібі учасниками групи, підшукуванні транспортних засобів, пошуку співучасників для забезпечення швидкого збуту викраденого майна. На стадії вчинення  використовують маскувальні засоби для зведення до мінімуму можливості їх впізнання: використання рукавичок для перешкоджання залишенню слідів рук, заходи психічного та фізичного тиску для залякування потерпілого тощо. На стадії безпосереднього приховування злочину здійснюються навмисні дії щодо знищення слідів вчиненого, фізична розправа з потерпілими та свідками, протидія слідчому у розслідуванні (ускладнення або неможливість вирішення певних задач) тощо [57, с. 175].

Нерідко при підготовці до вчинення злочину злочинець передбачає здійснення дій щодо приховування іншими особами, яких у майбутньому можна розглядати як пособників. Однак за певних причин він змушений із розривом у часі вживати  власних заходів для страховки, що раніше не були заплановані та не відповідають злочинному початковому умислу. В іншому випадку внаслідок зміни обставин він змушений екстрено вжити захисних заходів. Наприклад, у разі  втрати логічного зв’язку між елементами злочинної діяльності, заміни одного з цих випадків – дій щодо приховування злочину іншим, однорідним, але не пов’язаним зі злочинним початковим умислом.  Таким чином, дії щодо приховування можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані єдиним злочинним умислом з підготовкою та вчиненням злочину. У першому випадку вони можуть виступати безпосередньою умовою застосування конкретного способу вчинення злочину або бути одним з його обов’язкових елементів. Саме таку роль відіграють дії щодо приховування злочину у більшості замаскованих розкрадань, коли дії з підготовки та приховування здійснюються одночасно з вилученням товарно-матеріальних цінностей або грошових коштів  [91, с. 9–10].

При розслідуванні злочинів має враховуватися можливість їх приховування, зокрема шляхом інсценування. Усі зусилля мають спрямовуватися на виявлення такого факту, його доведення, встановлення винних у вчиненому. Уже з моменту надходження заяви про злочин слідчий має висунути версію про можливість інсценування і на початковому етапі розслідування виявити його. На практиці  з цим існують деякі труднощі,  особливо у слідчих без досвіду практичної роботи, коли вони сприймають  подію такою, якою їм її представляють злочинці. Виключити версію про інсценування злочину необхідно, оскільки у подальшому виявлення такого факту зведе нанівець витрачений час та зусилля на проведене розслідування. Кожен вид злочину має свої особливості, специфіку,  що унеможливлює застосування однакового підходу до його  розслідування. Тому ми  розглянемо особливості виявлення інсценування крадіжок, грабежів та розбоїв.

Організація та планування розслідування інсценувань цієї категорії злочинів має здійснюватися відповідно до ситуації, що склалася. За результатами аналізу криміналістичних джерел [142; 143; 147] та вивчення кримінальних справ можна виділити дві типові слідчі ситуації, а саме: 1) коли місцем вчинення крадіжки, грабежу та розбійного нападу є приміщення; 2) коли місцем вчинення крадіжки, грабежу та розбійного нападу є відкрита місцевість. Виходячи з таких ситуацій, слідчий має правильно визначити порядок проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, тому що від цього залежить ефективність розкриття вчиненого та викриття винних.

На початковому етапі розслідування цієї категорії злочинів особливу увагу варто приділяти ретельному огляду місця події і допиту заявника, де можливо виявити негативні обставини. Даньшин М.В. до типових негативних обставин, які вказують на інсценування, відносить такі: матеріально фіксовані сліди; предмети; відомості; поведінку [92, с. 184–185]. Інсценування цих злочинів майже завжди здійснюється з використанням певних підручних засобів (гострі, пиляючі, ріжучі предмети, фоки тощо), які залишають за собою характерні сліди, які  у свою чергу спрямовують розслідування у неправильне русло. Тому в процесі розслідування необхідно звертати увагу саме на такі обставини і виявляти їх при проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Важливо також ретельно дослідити місце, де перебували цінності, безпосередньо місце проникнення на наявність або відсутність ознак, що можуть вказувати на інсценування події. На цьому етапі варто встановити чи мала місце крадіжка (грабіж чи розбій), чи вчинено інший злочин, або ж злочинного заволодіння не було взагалі, тобто висунути та перевірити версію про інсценування, правильно обрати способи виявлення ознак інсценування (їх послідовність), за наявності останніх встановити мету, мотив та спосіб інсценування.

Інсценування такої категорії злочинів має супроводжуватися власною метою, мотивом та способом. Оскільки для ефективного розслідування така інформація має неабияке значення, зокрема для встановлення особи злочинця, правильної кваліфікації злочину, їх варто розглянути.

Обрання способу приховування залежить від мети інсценування таких злочинів. Такою метою може бути:

1) створення видимості вчинення у конкретному місці іншого злочину (наприклад, касир магазину приховує власну крадіжку готівки з каси розбійним нападом двох осіб);

2) створення неправдивого уявлення про окремі обставини фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу (наприклад, злочинець заявив, що його паспорт викрали, а сам у цей час оформив на себе кредит, у результаті чого забрав гроші і відмовився сплачувати кредит, оскільки начебто він його не оформлював);

3) створення видимості вчинення злочину для маскування власної недбалості, халатності, зловживання (наприклад, інсценування крадіжки з магазину при фактичній розтраті певної значної суми та товару самим продавцем, втраті важливих документів та цінностей тощо).

У цієї категорії злочинів мотивом буде матеріальна вигода, тобто приховування розтрат та розкрадань, а  способами можуть бути: створення видимості крадіжки, грабежу чи розбою; співучасть у вчиненні крадіжки (особа передає ключі від складського приміщення, залишає відкритим вікно тощо); підпал. Хоча серед мотивів може бути не лише матеріальна вигода, а моральний стан особи. Наприклад, для обвинувачення особи, що непричетна до злочину внаслідок помсти, ревнощів, через заздрість тощо.

Можна виділити такі способи інсценування крадіжки з приміщення: 1) залишення слідів проникнення (злом замка, відмикання замка відмичкою,  проникнення через вікно, стелю тощо); 2) створення слідів декількох злочинців (залишення слідів взуття різними видами взуття); 3) вилучення майна (без корисливих мотивів, з подальшим його знищенням, приховуванням власником); 4) залишення слідів вилучення майна (приховування розтрати майна: майна під час злочину немає, але злочинець залишає фрагменти майна для підтвердження версії ніби воно було); 5) порушення обстановки в приміщенні (розкидані речі, відкриті шафи, переміщені предмети); 6) залишення на місці події знарядь інсценованого злочину (відмички, будівельні кусачки, прилади для відключення сигналізації, механізми для відкривання сейфів, сумка для викраденого майна, можливо частково ним заповнена) тощо.

Способами  інсценування грабежу є: 1) залишення слідів боротьби, знарядь нападу на імітованому місці події (плями крові, дерев’яна палиця); 2) залишення частин власного одягу на місці нападу; 3) залишення на місці події фрагментів «пограбованого» майна (дрібні монети, грошові купюри, чохол або частина мобільного телефону, золотий кулон або хрестик без ланцюжка) тощо.

До способів інсценування розбійного нападу можна віднести: 1) залишення слідів боротьби, знарядь нападу (вогнепальної зброї, макетів зброї, заздалегідь підготовлених предметів) на імітованому місці події (плями крові, відбитки частин тіла на м’якому ґрунті); 2) залишення частин власного одягу на місці нападу тощо.

Перевірка версії про інсценування цих злочинів здійснюється за допомогою таких способів виявлення інсценування, як слідчі та розшукових дії, а саме:

1. огляд місця події (уже на цій стадії розслідування можливо виявити ознаки інсценування, головне приділити цьому достатньо уваги, докласти всіх зусиль, зосередитися на дрібницях, які на перший погляд не стосуються вчиненої події).

Під час огляду місця події у цій категорії кримінальних справ виявляються і фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування, наприклад, крадіжки – це невиправдані за об’ємом руйнування замків, перешкод, відсутність слідів у місцях де вони мають бути за характером події тощо. Поряд з цим встановлюються такі фактичні дані: а) хто здійснив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації злочинного наміру, їхні прикмети; б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспортний засіб, використаний злочинцем; в) чим і як давно здійснено злом, чи був зломщик достатньо досвідчений, які його фізична сила і звички, тривалість крадіжки, сліди злочинця і його дії на місці крадіжки, а також сліди, які могли залишитися на самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи дерева, сліди сажі, масла, штукатурки, фарби тощо); г) предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову [93, с. 35]. Такі деталі допомагають слідчому виявити прогалини у вчиненому, зіставити виявлене із заявленими даними заявника,  сприяють виявленню інсценування події злочину.

Розслідуючи грабежі та розбої, під час проведення огляду  варто  перевіри­ти обставини, що суперечать поясненням потерпілого і свідків, виявити можливі негативні обставини, характерні для інсцену­вання цих злочинів [94, с. 12]. До огляду доречно залучити потерпілого з метою з’ясування  руху злочинців під час нападу, роль та дії кожного з них,  шляхи їхнього відходу. За даними опису події на місці вчинення легко можна виявити гільзи від використаної зброї, деталі одягу злочинців тощо. Дані потерпілого варто відразу ж  порівняти з наявними слідами на місці події.

1. особистий огляд (цей вид слідчого огляду проводиться з метою огляду одягу потерпілого для виявлення на ньому можливих слідів, що вказуватимуть на інсценування заявленої події злочину);
2. допит (особливого значення набуває допит заявника, оскільки часто саме заявники про злочин і є особами, що інсценують злочинну подію; у такому разі варто їх допитати щодо певних дрібниць. Родичі, знайомі заявника також можуть надати важливу інформацію, особливо коли між ними напружені стосунки, саме вони іноді допомагають викрити неправдиві показання.

При допиті потерпілого необхідно з’ясувати  обставини, при яких він виявив крадіжку. Варто детально розпитати його про зміни, що він виявив в обстановці квартири після крадіжки і які можуть вказувати на певні дії злочинців. Велике значення для розшуку викрадених цінностей має детальне з’ясування у потерпілого ознак викрадених цінностей як групових, так і індивідуальних, що відомі  лише їхньому власнику [95, с. 104].

Допитуючи власників місця крадіжки, необхідно встановити точні дані про викрадені цінності (їх індивідуальні ознаки), щоб у майбутньому порівняти з інформацією, отриманою у підозрюваного.

Для перевірки версії про інсценування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою приховати факт крадіжки, при допиті додатково варто перевірити: її алібі та наявність матеріальних цінностей у місці її проживання; як давно вона працює на цьому підприємстві; чи були недостачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким вони виявлені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь допитуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У такому разі в обов’язковому порядку призначається інвентаризація.

Невідповідність певних обставин справи, незнання того, що потерпілий мав би знати, чи знання таких обставин, яких він не міг знати ні за яких умов, дають підстави підозрювати, що крадіжки насправді не було, і заява про неї несправжня.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16779.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>