Створення та правоздатність суб’єктів господарювання в Україні

Одним із суттєвих факторів забезпечення стабільного економічного зростання в Україні, становлення та зміцнення суспільного господарського порядку являється наявність чіткої та досконалої системи господарського законодавства, яка дозволяє зняти більшість бюрократичних перепон на шляху осіб, зацікавлених у вступі до господарського обігу в якості суб’єктів підприємницької діяльності. Наведене зумовлює необхідність у простій і прозорій процедурі створення суб’єкта господарювання. В той же час важливим постає забезпечення гарантій захисту інтересів суспільства, споживачів і контрагентів новостворюваного суб’єкта. З цього слідує, що процедура створення суб’єкта господарювання повинна бути максимально простою, і в той же час спрямованою на захист інтересів третіх осіб.

Крім порядку створення удосконалення потребує такий елемент правового статусу українських суб’єктів господарювання, як їх правоздатність, від якої залежить обсяг вчинюваних правочинів, усталеність і передбачуваність господарських відносин тощо. Через це, на підставі виявлених досягнень німецького законодавства в цій сфері доцільно  розробити пропозиції з вирішення проблемних питань правоздатності українських суб’єктів господарювання.

Тему створення суб’єктів господарювання в Україні і ФРН досліджувала велика низка вчених-юристів, серед яких можна виділити таких як О.М. Вінник, О.Р. Кібенко, В.К. Мамутов, Л.С. Нецька, Ю. Сагайдак, Н.О. Саніахметова, І.В. Спасібо-Фатєєва, В.І. Татьков, О.О. Чувпило. Проте незважаючи на велику кількість розробок та пропозицій названих та інших видатних вчених, процедура створення суб’єктів господарювання в Україні залишається недосконалою [298]. Наведене вказує на актуальність  дослідження створення  суб’єктів господарювання в Україні і на теперішній час. Доцільним в такому випадку є звернення до зарубіжної практики, зокрема до розглянутих вище досягнень німецького законодавства.

Дослідженню господарської правоздатності значна увага приділялась в роботах відомих вчених, таких як Г.Л. Знаменський, Б.М. Лазарєв, В. В. Лаптєв, В.К. Мамутов, В.В. Хахулін та ін. В контексті дослідження правового статусу окремих видів суб’єктів господарювання (підприємництва) в умовах ринкової економіки до питання правосуб’єктності звертаються О.М. Вінник, Є.Р. Кібенко,  Н. О. Саніахметова, О.С. Янкова та інші, проте деякі питання правоздатності українських суб’єктів господарювання так і залишені без належної уваги.

Порівняння процедур створення суб’єктів господарювання в Україні і ФРН вказує, що в узагальнюючому вигляді вони є схожими: засновниками приймається рішення про створення суб’єкта господарювання, формується майно суб’єкта, проводиться його реєстрація. В той же час, на відміну від ФРН, в Україні державна реєстрації суб’єктів господарювання є обов’язковою умовою їх легітимації, в той час, коли деякі німецькі комерсанти вважаються створеними з початку здійснення комерційної діяльності. Державна реєстрація в такому випадку є обов’язком комерсанта, проте не вимагається для визнання комерсанта самостійним суб’єктом комерційного права з правосуб’єктністю.

Серед досягнень ФРН, які мають бути враховані при вдосконаленні порядку створення українських суб’єктів господарювання є забезпечення публічності інформації, особливості створення німецьких державних і комунальних підприємств.

Відкритість і доступність інформації є важливим елементом правового статусу німецьких суб’єктів господарювання та запорукою прозорості господарських правовідносин, засобом захисту інтересів третіх осіб, які вступають чи планують вступити в господарські правовідносини з певним суб’єктом господарювання. При цьому найбільш ефективним і доцільним є захист шляхом недопущення порушення інтересів третіх осіб, аніж механізми по відшкодуванню збитків чи приведенню суб’єктів у первинний стан після порушення. Запобігання небажаним наслідкам можливо, перш за все, шляхом належного і всебічного інформування всіх учасників правовідносин про їх контрагентів (в тому числі і майбутніх). Як показав німецький досвід публічність інформації забезпечується відкритим доступом до електронних реєстрів і ЗМІ, в яких публікується інформація про суб’єктів господарювання, наданням права нотаріусам посвідчувати відповідні довідки з реєстру, встановленням певних вимог що фірмового найменування та фірмового бланку підприємств.

Інформація про українських суб’єктів господарювання міститься в ЄДРПОУ. Він схожий з торговим реєстром або реєстром підприємств ФРН.  Проте в Україні відсутні такі реєстри, як існуючі в ФРН реєстри партнерств, кооперативів. ЄДРПОУ є єдиним уніфікованим реєстром, в якому знаходиться інформація і про підприємства, і про кооперативи, і про об’єднання тощо, з чого слідує, що Україна знаходиться на правильному шляху поєднання інформації про всіх суб’єктів господарювання в одному реєстрі та подальшому вдосконаленні даного реєстру.  

ЄДРПОУ є основною базою в Україні, яка містить інформацію про суб’єктів господарювання. Його режим визначається у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (далі – Закон про реєстрацію) [92]. Виходячи з положень  ст.ст. 18, 20 Закону про реєстрацію відомості з Єдиного державного реєстру є достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, до того ж, вони є відкритими і загальнодоступними.

Здебільшого правовий статус торгового реєстру ФРН і ЄДРПОУ співпадають: обидва містять однаковий перелік інформації про суб’єктів господарювання, а така інформація, в свою чергу, є загальнодоступною. І в ФРН, і в Україні право на фірму виникає з моменту її занесення до торгового реєстру або ЄДРПОУ: в п.4.1 інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 15.05.97 р. № 01-8/167 роз’яснюється, що право на фірмове найменування підприємства виникає з моменту державної реєстрації [299], проте, на відміну від норм німецького законодавства, внесення інформації про створення суб'єкта господарювання до ЄДРПОУ є обов’язковим, незалежно від обсягів діяльності.

Разом з тим порядок отримання інформації з ЄДРПОУ у Україні різниться від того, що діє в ФРН. На практиці часто виникають доволі типові ситуації, коли учасник або контрагент, при подачі позову до того чи іншого суб’єкта господарювання повинен довести ті обставини, на які він посилається у позові, та через конфлікт позивач фактично позбавлений можливості отримати від відповідача необхідні для пред’явлення позову дані [300]. В Україні таку інформацію, перш за все можна отримати з ЄДРПОУ, однак проблема полягає в тому, що процедура отримання інформації є тривалою у часі, вимагає певних витрат [301]. Внаслідок цього постає необхідність покращення прозорості та доступності інформації про суб’єктів господарювання [3, с. 280]. 

На думку Ю. Сагайдак „положення німецького законодавства забезпечують гарантію інфор­маційної прозорості та легальності бізнесу” [302]. Інформація, що міститься у реєстрі, дає змо­гу отримати відомості стосовно господарю­ючого суб'єкта (його діяльності, назви, місця знаходження, створення, уповноважених на представництво осіб, реорганізації або ж ліквідації), що забезпечує законність торго­вого обороту країни.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16780.html   " target="_blank">Ссылке</a>

</p>