Регулювання входження банківських установ на фінансовий ринок

Державне регулювання та нагляд безперечно розпочинається ще на стадії входження новоствореної банківської установи на фінансовий ринок. Цей процес зумовлюється, перш за все, необхідністю надійного захисту фінансової сфери від недобросовісності та шахрайства, а також потребою забезпечення надійності та стабільності банківської системи будь-якої держави. Україна в цьому питанні не є винятком, що передбачає існування попереднього (або адміністративного) банківського нагляду в нашій країні. Принагідно нагадаємо, що попередній банківський нагляд здійснюється в процесі державної реєстрації та ліцензування банку щодо виконання банківською установою особливих умов, необхідних для одержання статусу юридичної особи та ліцензій і дозволів на право здійснення всіх чи окремих видів банківських операцій.

Не будемо заперечувати той факт, що попередній нагляд - одна з найважливіших ланок банківського регулювання та нагляду, оскільки дозволяє не допускати до ринку банківських послуг недобросовісних і неефективних суб’єктів господарської діяльності, а, отже, фактично формувати правила й особливості входження нових банків на ринок. Зважаючи на це, актуальність розгляду методів регулювання доступу банківських установ до фінансових ринків не викликає сумнівів і зумовлює необхідність проведення наукових розвідок у цьому напрямку.

Заслуговують особливої уваги наукові напрацювання таких учених, як Раєвського К., Любуня О., Костюка В., Гольє Ж.-М. щодо питань державної реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Однак вважаємо за потрібне в наших наукових дослідженнях виділити проблематичну складову в структурі та порядку проведення попереднього нагляду в Україні, окреслити перспективні кроки щодо поліпшення регулювання процесу входження банківських установ на фінансовий ринок у нашій державі в сучасних умовах.

На основі аналізу науково-практичних напрацювань зазначених вище авторів цієї сфери банківського нагляду та необхідності подальших досліджень ми визначили наступні методи регулювання входження банківських установ на фінансовий ринок:

1. встановлення банківським наглядом норм відповідності кваліфікаційним вимогам керівного складу банківської установи;
2. встановлення банківським наглядом вимог до учасників та структури власності банку;
3. встановлення банківським наглядом норм корпоративних зв’язків між учасниками банку;
4. встановлення банківським наглядом норм бізнес-планування;
5. встановлення банківським наглядом вимог до видів діяльності банку;
6. встановлення банківським наглядом нормативних вимог до капіталу банківської установи.

Розпочинаючи дослідження методів регулювання входження банківських установ на фінансовий ринок України, звертаємося до їх законодавчого відображення. Законодавче регулювання  цих процесів визначене Законом України  від 20 травня 1999 року №679-XІV «Про Національний банк України» та від 7 грудня 2000 року №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами.          

          За своєю суттю державна реєстрація банку – це надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 «Державна реєстрація та ліцензування банків» Закону України «Про банки і банківську діяльність» [164].         

          Нагадаємо, що для державної реєстрації новостворюваної банківської установи уповноважені особи подають до центрального офісу Національного банку України в м. Києві певний перелік документів, що підтверджує реальні наміри засновників щодо створення банку, окреслює перспективи діяльності банку, констатує фінансовий стан і якісний склад учасників і керівників банку, їх придатність, підтверджує відкриття підписки на акції (для банків, що створюються у вигляді відкритих акціонерних товариств), засвідчує деякі інші аспекти, необхідні для державної реєстрації банку. При цьому також Нацбанком відкривається тимчасовий рахунок для накопичення зазначених у поданих документах внесків засновників та інших учасників банку.

Свідоцтво про державну реєстрацію надається банку шляхом внесення його до Державного реєстру банків протягом трьох місяців з моменту подання повного пакету документів.  Водночас звертаємо увагу на те, що підставами у відмові в реєстрації банку є такі ситуації:

• порушено порядок створення банку; 
• установчі документи банку не відповідають законодавству України; 
• подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку, або ці документи не відповідають вимогам закону чи нормативно-правових актів НБУ;
• у НБУ є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, які мають істотну участь у банку;
• професійна придатність і ділова репутація голови виконавчого органу та головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам НБУ [298].

          Зауважимо, що зазначений перелік має вичерпний характер. Подальший розвиток банківської системи України вимагає вдосконалення існуючої вже процедури створення та реєстрації банківських установ відповідно до вимог часу. Зокрема, подальші перспективи можуть бути пов’язані із запровадженням найважливіших принципів європейського банківського законодавства щодо створення та реєстрації банків в українську практику. Принагідно висвітлимо деякі фундаментальні підходи  та правила цього процесу.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>