Інструментарій здійснення поточного виїзного банківського нагляду

У світлі сьогоднішніх кризових тенденцій у фінансовому секторі Україні та світі загалом значення міжнародних фінансових організацій зростає. Так, Україна отримала кредит від Міжнародного валютного фонду для підтримки економіки країни в умовах глобальної економічної кризи. При цьому пріоритетним напрямком забезпечення фінансової стабільності в країні Фондом названо відновлення довіри і стабільності. Зокрема, на думку експертів МВФ, найважливішими умовами для відновлення фінансової стабільності є: стабілізація банківської системи шляхом гнучкого надання ліквідності від НБУ; посилення якості щоденного моніторингу банківської ліквідності; забезпечення платоспроможності банків через посилений виїзний та документарний нагляд. Як повідомляється, на думку експертів МВФ, для реалізації зазначених пріоритетів НБУ має вжити попереджувальних заходів по забезпеченню підтримки ліквідності, в тому числі шляхом посилення банківського моніторингу та нагляду, аби переконатися, що така підтримка достатньо гнучка [358].

У рамках України в сучасних умовах поглиблення кризових явищ у фінансовій сфері також звертається особлива увага на питання посилення банківського нагляду за банківськими установами. Так, згідно з Постановою Правління НБУ «Про окремі питання діяльності банків» [275] Дирекція з банківського регулювання та нагляду зобов’язана здійснити заходи щодо діагностичного обстеження банків, передбачені Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" [135] та постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку участі держави в капіталізації банків" [270], відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про здійснення діагностичного обстеження банків" [274] для визначення їх поточної та перспективної платоспроможності та життєздатності в умовах кризи.

Зважаючи на ці та інші факти, що свідчать про необхідність посилення нагляду за діяльністю банківських установ в Україні, вважаємо, що посиленої уваги з боку науковців і практиків вимагають проблеми безвиїзного та особливо виїзного пруденційного нагляду. Важливість розробки нових підходів і правил виїзного банківського інспектування диктується вимогами часу, коли більш як у десяти банках України введені тимчасові адміністрації, і необхідний посилений виїзний контроль з боку Національного банку України за такими банками.

Науковим проблемам виїзного пруденційного нагляду присвячені наукові дослідження А. Мороза, І. Лютого, М. Олсена, Ж. Гольє та ін. У їх працях розглядаються фундаментальні положення виїзного нагляду, ми ж передбачаємо дослідити більше практичні аспекти здійснення виїзного банківського нагляду та виявити перспективні напрямки запровадження нових правил та підходів виїзного банківського інспектування в сучасних фінансових умовах господарювання в Україні.

Основними принципами ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду визнається, що документарний нагляд та інспекційні перевірки являють собою неодмінні умови ефективного банківського нагляду. При цьому виявляється беззаперечний факт, що інспектування (або виїзний банківський нагляд) і документарний (або дистанційний) нагляд взаємно доповнюють один одного й не можуть існувати у відриві між собою.

У процесі здійснення документарного нагляду (інструментарій здійснення якого досліджено нами у попередньому параграфі) наглядовим органом оцінюється більше виконання банками кількісних вимог, тоді як інспекційні перевірки дають можливість проаналізувати якісні фактори діяльності банківської установи, і в цьому сенсі документарний нагляд та інспектування взаємно доповнюють один одного. Організаційно виконання функцій безвиїзного та виїзного пруденційного банківського нагляду може бути розділене і здійснюватися самостійними підрозділами наглядових органів. Але при цьому важливо, щоб між цими двома складовими наглядового процесу існував постійний та вільний обмін інформацією.

Інспекційні банківські перевірки в основному забезпечують виконання двох основних завдань. По-перше, інспекційні перевірки дозволяють наглядовому органу оцінити профіль ризиків банку та ступінь професійної придатності керівництва банку та його персоналу. І, по-друге, інспекційні перевірки дозволяють переконатися наглядовому органу в дотриманні банком нормативних вимог, у належній організації управління банком та в надійності системи управління ризиками даної банківської установи.

Виїзне інспектування дозволяє одержати ширше уявлення про діяльність банку й оцінити достовірність звітної інформації, що подається до наглядового органу. Зокрема, Основними принципи Базельського Комітету передбачені регулярні контакти між наглядовцями та працівниками банку як один з найефективніших способів незалежного підтвердження одержаної звітної інформації.

У цьому контексті інспектування доповнює та певною мірою опирається на роботу, проведену внутрішніми та зовнішніми аудиторами банку. Зовнішні аудитори залучаються керівництвом банку для виявлення факту правильності відображення фінансовою звітністю реального стану та умов діяльності оцінюваної банківської установи. При цьому внутрішні аудитори несуть відповідальність за адекватну оцінку системи внутрішнього контролю та системи управлінської інформації. Розмежування ж між інспектуванням і аудитом полягає в тому, що інспектування зосереджується на оцінці, тоді як аудит — на перевірці.

Так, Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між інспекторами з банківського нагляду НБУ та зовнішніми аудиторами банків, схваленими постановою Правління НБУ від 29.04.2004р. №191  передбачено, що під час спілкування з управлінським персоналом банку інспектори й аудитори мають усвідомлювати перевагу цих зустрічей для обох сторін, яку можна отримати в результаті обізнаності в питаннях, що обговорювалися під час таких зустрічей. Тому інспектору доцільно фіксувати результати спілкувань такого характеру письмово, щоб вони стали частиною матеріалів про банк, до яких аудитор може мати доступ [208].

Для забезпечення правомірності використання висновків зовнішніх аудиторів у ході здійснення банківського нагляду Національний банк України здійснює сертифікацію осіб, які мають намір здійснювати аудит фінансової звітності банків. Крім того, у Національному банку створено Комітет з питань  сертифікації аудиторів банків, що займається питаннями сертифікації та дотримання чинного законодавства у цій сфері. У напрямку вдосконалення роботи зовнішніх аудиторів банків Національним банком України протягом останніх років проведені такі заходи: розроблені правила та порядок складання кваліфікаційних іспитів із сертифікації аудиторів банків; узято участь у розробці Програми удосконалення професійних знань аудиторів; розглянуті документи, проведені іспити та видані сертифікати аудиторів.

У сфері взаємодії банківського нагляду із зовнішніми аудиторами банків Національний банк України керується вищезгаданими Методичними рекомендаціями, а також Положенням про порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів за результатами щорічної перевірки фінансової звітності [208].

За 2009 рік аудиторську перевірку фінансової звітності банків здійснювали 116 аудиторів, які мали відповідний сертифікат НБУ на право проведення аудиту банків. Аналіз результатів аудиторських перевірок свідчить, що у цілому аудиторські звіти (висновки) відповідають вимогам законодавства України та нормативно-правових актів НБУ, а також Стандартів аудиту й етики Міжнародної федерації бухгалтерів [194].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>