Управління банківськими ризиками в системі ризик-орієнтованого нагляду

Важливість створення в банку якісно структурованої та незалежної системи управління ризиками у світлі ускладнення банківських продуктів, а також сучасних кризових явищ у фінансовій сфері не потребує особливого обґрунтування. Відсутність ефективної системи управління ризиками може в кінцевому результаті привести банк до виникнення значних проблем. Окремий недооцінений банківський ризик перетворюється в ризик загальний та завдає збитки цілому банку. Однак, необхідно зрозуміти, що повністю уникнути ризиків у банківській діяльності неможливо, а тому мета процесу управління ризиками в банку полягає не в повному їх усуненні, а в їх обмеженні та мінімізації.

Тема побудови ефективних систем управління банківськими ризиками на сьогодні являється достатньо актуальною, а тому є предметом наукових досліджень досить великої кількості науковців і практиків. Зокрема, найфундаментальніші серед них, на наш погляд, праці Е. Потоцької, В. Тичини, В. Задніпровської та ін. Однак у їх працях недостатньо висвітленими залишаються питання подальшого вдосконалення існуючих підходів у формуванні систем управління ризиками у вітчизняних банківських системах, зокрема, з метою ближчої їх адаптації до вимог Базельського комітету з питань банківського нагляду, а також у контексті уникнення або ж усунення наслідків сучасної глобальної світової фінансової кризи в діяльності українських банківських установ, що, власне, і поставлено нами за мету представленого в даному параграфі наукового дослідження. А також ми прагнемо визначити правила та прийоми здійснення банківського нагляду за системами ризик-менеджменту вітчизняних банків.

На рівні банківської системи основними механізмами регулювання банківських ризиків є: мінімальний розмір капіталу для новостворюваних банків; вимоги до складу й нормативи достатності капіталу; стандарти організації й діяльності служб внутрішнього контролю та управління ризиками; вимоги до розкриття інформації про фінансовий стан і загальний ризик банку; нормативні вимоги до методик кількісної оцінки ризику й т.д. На рівні банків, окрім зовнішнього, використовуються внутрішні механізми управління ризиками, які включають внутрішні моделі оцінки та методи управління ризиками (лімітування, хеджування, внутрішній контроль та ін.).

За нормативними документами Національного банку України, управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями (видами) ризиків. Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечити досягнення таких цілей: ризики мають бути зрозумілими та усвідомлюватися банком та його керівництвом; ризики мають бути в межах рівнів толерантності, установлених  спостережною радою; рішення з прийняття ризику мають відповідати стратегічним завданням діяльності банку; рішення з прийняття ризику мають бути конкретними і чіткими; очікувана дохідність має компенсувати прийнятий ризик; розподіл капіталу має відповідати розмірам ризиків, на які наражається  банк; стимули для досягнення високих результатів діяльності мають узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

Мета управління ризиками – сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів і контрагентів; керівників; працівників; спостережної ради й акціонерів (власників); органів банківського нагляду; рейтингових агентств, інвесторів і кредиторів; інших сторін [209].

Здійснення нагляду за системами управління ризиками в банках України регламентуються Методичними вказівками з інспектування банків «Система оцінки ризиків» [204] і Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України [209]. Зокрема, згідно з Методичними вказівками, під час оцінки системи управління ризиками наглядовці беруть до уваги положення, процеси, персонал і системи контролю. Значні недоліки в одному або декількох із цих компонентів розглядаються як недоліки в управлінні ризиками. Усі ці системи важливі, але розвиненість і складність кожної з них різна залежно від складності операцій банку. Менші за розміром банки, які не здійснюють складних операцій, як правило, мають менш формалізовані положення, процеси і системи контролю, ніж більші банки. Проте це не означає, що системи управління ризиками менш важливі для банків з нескладними операціями. Це просто означає, що формалізація процесу менш виражена.

Ефективне управління ризиками передбачає наявність послідовних положень, процесів, кваліфікованого персоналу і систем контролю:

• положення відображають намір банку досягти бажаних результатів. Вони визначають стандарти і дії, що мають бути застосовані для виконання певних конкретних завдань. Ретельно розроблені положення спираються на відповідно сформульовані місію, цінності та принципи діяльності банку. Вони також чітко визначають рівень толерантності банку до ризику. Повинні бути впроваджені механізми внесення змін до положень у разі зміни характеру діяльності банку або рівня його толерантності до ризику. Положення мусять бути письмовими та враховувати складність операцій, розгалуженість організаційної структури тощо. Положення мають бути чітко сформульовані та виконуватися в практичній діяльності;
• процеси - це процедури, програми і практика, що визначають, як банк виконуватиме свої завдання. Процеси визначають, як здійснюється поточна діяльність банку. Належно розроблені процеси ґрунтуються на положеннях банку, є ефективними, а їх функціонування спирається на відповідні повноваження виконавців;
• персонал - це працівники і керівники, які власне виконують процеси або контролюють їх функціонування. Працівники і керівники зобов’язані бути кваліфікованими, компетентними і належно виконувати свої обов'язки. Вони повинні розуміти місію, цінності, положення і процеси, що є в банку. Програми оплати праці в банку мають бути розроблені так, щоб можна було залучати й утримувати кваліфікований персонал, а також забезпечувати його постійне професійне зростання;
• системи контролю - це засоби та інформаційні системи, які використовують керівники банку для оцінки результатів діяльності працівників, підрозділів і банку в цілому, прийняття рішень і визначення ефективності існуючих у банку процесів. Вони ґрунтуються на принципі зворотного зв'язку і мають бути своєчасними, точними та інформативними. Вони дозволяють оцінити результати діяльності банку і допомагають приймати рішення [204].

Зрозуміло, що ефективне функціонування систем управління ризиками в банку неможливе без грамотного банківського корпоративного управління. Корпоративне управління сприяє створенню ефективних, надійних та  стабільних банківських установ. Воно представляє собою систему обмеження повноважень і розподілу відповідальності, яка визначає взаємини та ролі ради директорів, керівництва, акціонерів банку, органів нагляду та зовнішніх аудиторів.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>