Становлення та розвиток служби внутрішнього контролю ризиків у банківських установах

Розвиток сучасних технологій у банківській діяльності призвів до появи нових видів ризиків, що спричинило потребу в  розробці нових методів їх контролю. У міжнародній практиці були запроваджені нові міжнародні вимоги до рівня капіталу банків і перед великою кількістю банків постала проблема нарощування капіталу тоді, як ринкові сили об'єктивно ведуть до звуження банківської мережі. Виникла необхідність кращої ідентифікації та контролю банківських ризиків. Саме в рамках поліпшення системи управління банківськими ризиками, тобто системи банківського ризик-менеджменту, і виникла необхідність посилення ролі внутрішнього банківського аудиту як важливого елементу контролю за банківською діяльністю.

Незважаючи на те, що саме у банківських установах України внутрішній контроль як елемент системи управління ризиками найбільш розвинений, внутрішній аудит у них займає досить скромне місце. Водночас внутрішній аудит у банківських установах може мати особливу цінність, зумовлену трьома факторами.

По-перше, банки повинні бути стабільними, надійними та  безпечними. Це один із наріжних каменів фінансово-кредитної  діяльності, пов'язаний з визначеною законом можливістю банківських установ приймати від клієнтів грошові кошти й обов'язком повертати їх в обумовлений термін, а також з їх підвищеною чутливістю до настроїв клієнтів.

По-друге, банківська діяльність за своїм характером в основному нематеріальна і базується на управлінні ризиками. Надаючи визначені можливості або обмежуючи ризики, банки одержують дохід, перетворюючи потенційну різницю в ризиках і можливостях у реальні фінансові кошти.

По-третє, у сфері  фінансів активним учасником взаємин є держава. Держава вимагає від банківських установ фінансової стійкості, прозорості в управлінні, адекватності внутрішнього контролю ризикам. Вимоги виражаються в нормах регулювання діяльності банків, які носять обов'язковий для виконання характер, а як результат - примусове створення служб внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в усіх банківських установах.

Ці фактори об'єктивно сприяють тому, що саме у банківській сфері регулятивні вимоги до систем внутрішнього контролю та управління ризиками найбільше наблизилися до рекомендованих міжнародними фінансовими інститутами, такими як, наприклад, Базельський комітет з питань банківського нагляду. Однак, незважаючи на прямі рекомендації Базельського Комітету щодо створення ефективної функції внутрішнього аудиту, українські регулюючі органи в нормативних документах приділяють внутрішньому аудитові, на наш погляд, недостатню увагу.

Необхідність розвитку відповідної викликам часу функції внутрішнього аудиту для вітчизняних банківських установ зумовлена такими факторами: по-перше, така функція існує в усіх відомих розвинених зарубіжних банках і, по-друге, її наявність у банках офіційно рекомендована в липні 2000 року Базельським комітетом з питань банківського нагляду згідно з документом “Внутрішній аудит в банку і взаємовідносини наглядових органів і аудиторів” [98].  Крім того, відповідно до Положення НБУ про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України, хоча і не передбачена обов'язковість формування служби внутрішнього аудиту в банку, однак обґрунтована необхідність і ефективність  використання системи внутрішнього аудиту в банку з метою усесторонньої оцінки ефективності внутрішнього банківського контролю [295].  Більше того, в Методичних вказівках щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комерційних банках України вказано, що діяльність банку підлягає повній або частковій перевірці внутрішніми аудиторами [205].

Проблематика внутрішнього контролю й аудиту в банках знаходить своє відображення в наукових напрацюваннях таких вітчизняних учених, як О. Кірєєва, Н. Шульги [378], О. Полєтаєвої,  О. Любунь, М. Кравець, Ф. Бутинця [27], Б. Усача [344],  Г. Давидова [86], а також російських науковців Б. Гусакова, Ю. Сидоровича,               Ж. Бісмута, Т. Пупшиса [84], А. Артюхіна та інших [7]. В їх наукових працях розглядаються загальнотеоретичні основи застосування внутрішнього аудиту в банках, методика й організація проведення внутрішнього аудиту в банках, використання стандартів внутрішнього аудиту в банках. Ми ж поставили собі за мету показати основні тенденції сучасної концепції внутрішнього банківського контролю й аудиту відповідно до реалій економіки України, проаналізувати проблеми розвитку внутрішнього банківського аудиту у системі сучасного банківського ризик-менеджменту, його роль в системі внутрішнього банківського контролю за банківськими ризиками та відобразити необхідні напрями вдосконалення існуючої на сьогодні системи внутрішнього контролю й аудиту в українських банках.

Очевидно, що процес розвитку системи внутрішнього контролю й аудиту банку тісно пов'язаний із процесом розвитку самої банківської установи. На певних етапах розвитку банку його система внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту повинна мати реальне втілення у вигляді відокремленого підрозділу, наприклад служби внутрішнього контролю (СВК) або служби внутрішнього аудиту (СВА), на інших - може являти собою цілком розподілену систему контролю й аудиту, а іноді взагалі може бути присутня тільки номінально, оскільки її функції цілком беруть на себе керівники банку. Отже, в банку може існувати кілька служб і підрозділів, що спеціалізуються на різних видах контролю й аудиту, і всі вони можуть здійснювати внутрішній контроль і внутрішній аудит на різних рівнях організації управління, на різних етапах процесу контролю за тими або іншими видами і рівнями ризику.

Така складно структурована система внутрішнього контролю і аудиту в банках, побудована на ідеї загального контролю, є по суті надбудовою над іншими підрозділами, яка дещо заважає роботі всієї банківської установи. З метою подолання таких складнощів розроблена нова концепція ризик-орієнтованого контролю. У ризик-орієнтованій архітектурі контролю функції управління розподіляються між менеджерами - керівниками процесів і внутрішнім аудитом. Управління та здійснення внутрішнього контролю "вбудовується" у процес, а керівництво одержує від внутрішнього аудиту об'єктивні і незалежні гарантії того, що ці процеси ефективні та ризик обмежений прийнятним рівнем. При цьому внутрішні аудитори не обмежуються тільки перевірками. Як професіонали в галузі контролю, вони консультують лінійних керівників, рекомендуючи найбільш ефективні процедури контролю і аудиту.

Безумовно, такий підхід вимагає кропіткої роботи з ідентифікації процесів і пов'язаних з ними ризиків, а також оцінки керівництвом банку прийнятного рівня для кожного з ризиків. Ця робота повинна проводитися не тільки одноразово - необхідна періодична переоцінка змін ризиків, пов'язаних зі змінами процесів, упровадженням нових послуг, зміною законодавства та інших зовнішніх факторів. Підкреслимо, що залучення внутрішнього аудиту в процес ідентифікації ризиків банку та їхню оцінку повинно бути обмежене таким ступенем, який дозволив би йому при наступних перевірках зберегти об'єктивність і незалежність.

У вітчизняних банківських установах функції внутрішнього аудиту та контролю часто плутаються. Так, якщо звернутися до теоретичних основ внутрішнього аудиту, то можна констатувати той факт, що внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і являє собою незалежну діяльність з перевірки та оцінки роботи суб¢єкта господарювання в його інтересах. На противагу внутрішньому аудиту, внутрішній контроль являє собою ширше поняття, яке забезпечує відповідність функціонування конкретного об¢єкта прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети [170; 164].

Положення НБУ про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України дає такі трактування понять “внутрішній аудит банку” та “внутрішній контроль у банку”. Внутрішній аудит банку – це незалежна експертна діяльність служби внутрішнього аудиту банку для перевірки й оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов¢язків працівниками банку. Головна увага внутрішнього аудиту зосереджена на аналізуванні інформаційної системи, включаючи систему бухгалтерського обліку і супутних видів контролю, вивченні фінансової та операційної інформації, дослідженні економічності й ефективності операцій. Внутрішній контроль у банку – це сукупність процедур, які забезпечують достовірність і повноту інформації, яка передається керівництву банку, дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів при здійсненні операцій банку, збереження активів банку і його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень органів управління банку в досягненні мети, яка поставлена в стратегічних та інших планах банку. Як бачимо, чіткого розмежування функцій внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в законодавчій базі України не проведено. В цьому контексті актуальним вважаємо положення, задеклароване документом Базельського комітету з питань банківського нагляду “Внутрішній аудит у банках і взаємовідносини наглядових органів і аудиторів”, згідно з яким служба внутрішнього аудиту повинна бути незалежна від щоденної процедури внутрішнього контролю [98]. Тобто потрібно чітко усвідомлювати, що внутрішній аудит не повинен бути залучений у рутинний процес контролю за повсякденними операціями банку, а повинен займатися, перш за все, оцінкою систем, процесів і процедур.

Якщо звернутися до енциклопедії банківської справи України і віднайти тлумачення внутрішнього контролю в банках, то можна констатувати, що “внутрішньобанківський контроль – це діяльність, спрямована на перевірку правильності виконання та відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій, попередження, фіксацію й усунення недоліків за допомогою конкретних засобів і способів” [124; 213]. З іншого боку, тлумачення аудиту, як економічної категорії, дуже схоже на подане вище визначення внутрішньобанківського контролю, а саме: “Аудит – це діяльність, що полягає у виконанні комплексу заходів, необхідних для формування  та висловлення думки про достовірність фінансової звітності суб'єкта господарювання” [27; 17]. Ці тлумачення різних економічних категорій досить близько перегукуються, що створює труднощі в практичній діяльності банків при організації систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, а тому вважаємо актуальним і доцільним дати чітке розмежування функцій внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту в банках України.

Міжнародна організація вищих контролюючих закладів (ІNTOSАІ) видала Рекомендації зі стандартів внутрішнього контролю в червні 1992 р., в яких досить точно описана сутність внутрішнього контролю. "Внутрішній контроль - це інструмент управління, який використовується для забезпечення достатньої впевненості в тому, що цілі, які стоять перед керівництвом, досягаються. Тому відповідальність за відповідність та ефективність структури внутрішнього контролю покладається на керівництво. Керівник кожної установи повинен забезпечити побудову належної структури внутрішнього контролю, а також її оцінку та оновлення для збереження  ефективності" [116].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>