Проблемний банк в сучасній практиці банківського нагляду

У сучасних умовах світової глобальної фінансової кризи кількість проблемних банків в економічних системах усіх країн світу невпинно зростає. При цьому важливо розуміти, що вчасно виявлена та усунена «проблемність» банку не буде негативно впливати на стан розвитку всієї банківської системи і спричиняти системні негаразди.  А тому вчасне виявлення проблемних банків у сучасній практиці банківського нагляду, наразі, набуває особливо актуального забарвлення.

Питанням дослідження проблемних банків у практиці банківського нагляду присвячені праці здебільшого зарубіжних науковців. Серед них можна виділити праці Ж.-М. Гольє, М. Бєляєва, А. Бузуєва та ін. Серед вітчизняних досліджень фундаментальністю відзначаються напрацювання В. Черданчука. Опираючись на названі наукові надбання та практику банківської діяльності й нагляду, на наш погляд, доцільно визначити критерії «проблемності» банку, а також окреслити основні науково-практичні засади виявлення проблемних банків у сучасній практиці банківського нагляду, що і буде нами здійснено в даному параграфі.

Базельський комітет з питань банківського нагляду визначає слабкий, або проблемний банк, як банк, «ліквідність або платоспроможність якого ослаблена або буде ослаблена до тих пір, доки не будуть вжиті заходи зі значного поліпшення стану його фінансових ресурсів, профілю (сукупності параметрів) ризиків, з корекції стратегічного напрямку діяльності, з підвищення потенційних можливостей управління ризиком і/або підвищення якості управління» [105].

Хоча за розв’язання проблем у банку, безумовно, відповідає керівництво, банківські наглядові органи також повинні бути готовими адекватно реагувати на негаразди окремих банків, щоб забезпечувати стабільність і надійність функціонування банківської системи держави і не допускати системних ризиків у банківській діяльності. Адекватне реагування передбачає, що наглядовий орган повинен виявляти ознаки слабкості банку на ранньому етапі; стимулювати, в разі потреби, вжиття коригувальних заходів самим банком; визначати і вчасно застосовувати заходи щодо врегулювання, якщо банк сам не в силах розв’язати проблеми, з метою проведення реорганізації або ліквідації банківської установи з мінімальними затратами.

Для усунення проблем у банку важливо зрозуміти і виявити ознаки та причини слабкості банку. Ознаками слабкості банку звичайно є відсутність прибутковості, втрата капіталу, низька якість активів і проблеми, пов'язані з ліквідністю або репутацією банку. Причини - це широкий набір факторів, серед яких у якості основних можна назвати: стратегічні помилки банку, порушення нормативних вимог або шахрайство, зовнішні фактори.

Згідно з українською банківською практикою та чинним законодавством України, неплатоспроможність банку – це неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність  коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку. Неспроможність банку є ознакою його фінансового становища, за якою банк неспроможний виконувати свої фінансові зобов’язання перед кредиторами, а також зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Така ситуація в банку може виникнути внаслідок різних обставин, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, зокрема зміни кон’юнктури ринку, помилок менеджменту, інфляційних процесів тощо [131; 36].

Тобто згідно з чинним банківським законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України, ознаками неплатоспроможності банків є:

• неспроможність банку своєчасно та/або в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів;
• відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку;
• протягом 15-ти робочих днів банк не виконує 10-ти і більше відсотків своїх прострочених зобов’язань;
• визнання банку неспроможним здійснюється в межах адміністративної процедури (за рішенням Національного банку України) [357; 9].

Критерії неплатоспроможності банку визначені Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ [293] та Змінами до вказаного Положення, також затвердженими постановою Правління НБУ [141].

У якості ознак проблемності банку, на наш погляд можуть розглядатися викладені Національним банком  України у вищезгаданому Положенні факти виникнення в банку некерованої ситуації, до яких відносять:

1) невиконання керівниками банку вимог Національного банку  щодо 

усунення виявлених порушень;

2) усунення керівників банків від посади;

3) виявлення за результатами безвиїзного нагляду або інспекційної перевірки фактів проведення банком операцій з високим рівнем   ризику,  порушень  банківського  законодавства,  а  також одержання  доходів  із  порушенням  вимог  чинного  законодавства, навіть  якщо  ці  порушення  не призвели до погіршення фінансового 

стану банку;

4) виникнення реальної загрози невиконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами і кредиторами;

5) потреби в посиленому контролі за діяльністю банку з метою уникнення можливості невиконання банком  своїх  зобов'язань  перед клієнтами  та  кредиторами  до  часу прийняття Національним банком рішення  про  призначення   тимчасової   адміністрації   або   про відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації [293; п.1.1.3].

У разі наявності перелічених фактів у діяльності банку Національним банком України може встановлюватися особливий режим контролю, який слугує додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» [130; ст.73]

До факторів, які визначають ступінь проблемності банку та впливають на адекватність застосування Нацбанком заходів наглядового реагування,  на наш погляд, можна віднести характер допущених банком порушень, причини, які зумовили виникнення виявлених порушень, загальний фінансовий стан банку та розмір можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників даної банківської установи.

Так, внаслідок допущених банками України порушень Національний банк України протягом останніх років вжив особливі заходи, що характеризуються такою статистикою (табл.4.1).

Подана статистика свідчить, що питома вага банків, до яких вжиті певні заходи наглядового реагування, в загальній кількості банків України не сягає навіть 10%, що загалом свідчить або про пасивну політику Нацбанку в цьому напрямку, або формальну «безпроблемність» вітчизняних банків. Але, якщо звернутися до статистики тимчасових адміністрацій, введених в банках України з метою налагодження фінансового стану окремих банків, то тут уже питома вага проблемних банків наближається до позначки 10% і, зважаючи на сучасний стан у банківській системі України, це ще не кінцева межа. Нагадаємо, що за офіційними даними НБУ на 15 жовтня 2009 року тимчасові адміністрації введені в 17-ти банках України.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>