Методика виявлення і запобігання проблемності банків в Україні

В умовах прогресуючої світової фінансової кризи, коли практично не залишилося країн, які б не відчули на собі її негативні наслідки, у банківському секторі все більше з’являється банків, які хоча і не знаходяться на межі банкрутства, все ж, більшою чи меншою мірою, проявляють ознаки проблемності, пов’язані в основному з ліквідністю та прийняттям зростаючих ризиків ринку банківських послуг. У цьому контексті на визначальне місце в системі банківського нагляду виходить здатність виявити органами банківського нагляду ці проблеми на ранніх стадіях (рання діагностика) та, застосувавши адекватні заходи наглядового реагування, виправити ситуацію, не давши перерости проблемам окремого банку в системну банківську кризу.

Зазначена проблема в системі банківського нагляду відносно нова, особливо для вітчизняної науки, а тому ще досить погано висвітлена у працях науковців. Зокрема, такі вчені, як  Ж.-М. Гольє, М. Бєляєв, А. Бузуєв та ін. розглядають певні аспекти неспроможності банку, але достатньою глибиною в цьому напрямку їх роботи не вирізняються. Ми ж поставили собі за мету проаналізувати різні методики та критерії проблемності й слабкості банків, виявити їх сильні та слабкі сторони та, виходячи з цього, запропонувати механізми поліпшення методології виявлення проблемних банків в Україні.

За визначенням Базельського комітету з питань банківського нагляду, слабкий банк - це "...банк,    чия   ліквідність    або платоспроможність ослаблені або будуть ослаблені доти,  доки не будуть  вжиті заходи  зі значного  поліпшення стану  його фінансових ресурсів, профілю (сукупності параметрів) ризику, з корекції стратегічного  напрямку діяльності, з  підвищення потенційних  можливостей  управління ризиком і/або   підвищення якості управління" [105]. У  подібних випадках, з огляду на  необхідність збереження стабільності фінансової системи,  органам банківського  регулювання та нагляду необхідно зберегти вартість банківських активів за умови  мінімізації  витрат, пов'язаних  з  вирішенням проблеми слабкості банку. При цьому, тим не менше, не виключається  імовірність того, що даний банк, у разі необхідності, буде ліквідовано як юридичну особу.

Незважаючи на наявність у органів банківського нагляду достатньої кількості необхідних інструментів для здійснення дій, спрямованих на виправлення ситуації, першочергова відповідальність за розв’язання проблеми слабкості банку лежить на  керівництві та органах управління даної банківської установи. Заходи, проведені органом банківського нагляду для поліпшення ситуації, повинні базуватися на принципі пропорційності. Окрім того, банківським наглядом повинен бути забезпечений чіткий баланс між режимом  жорстких, негайних заходів, спрямованих на виправлення ситуації, з одного боку, і загальним, менш обов'язковим режимом, - з іншого. 

Плани заходів, спрямованих на виправлення ситуації, повинні носити деталізований та специфічний характер розробки, щоб засвідчувати, у який спосіб фінансовий стан даного банку буде відновлено. Розкриття  інформації при цьому -  ще одна важлива сфера діяльності банківського нагляду.  Основну увагу  при  цьому  варто  приділяти  тому,  наскільки розкриття інформації сприяє досягненню цілей органів   банківського нагляду при розв’язанні проблем даного слабкого банку.

Основні принципи  роботи органів банківського  нагляду зі слабкими банками містять у собі:

• Оперативність. Якщо не розв’язувати проблеми оперативно, то вони швидко ускладнюються, роблячи важчими та дорожчими зусилля  з їх розв’язання,  при  потенційній можливості їх перетворення в масштабніші або системні проблеми.
• Витрати-ефективність.  При  виборі альтернативних дій, спрямованих на досягнення цілей усунення слабкості банку, банківський нагляд повинен керуватися найменшим вартісним критерієм.
• Гнучкість. Органам банківського нагляду необхідно діяти досить  гнучко при розгляді всього арсеналу наявних у нього владних повноважень для роботи зі слабким банком.
• Послідовність. Послідовні й адекватно сприйняті дії органів  банківського нагляду не будуть деформувати конкурентне  середовище.
• Проблема морального ризику. Заходи органів  банківського нагляду не повинні створювати стимулів для банків, діючи таким чином, щоб відшкодовувати збитки, які вони понести, по суті, з власної вини.
• Прозорість і співробітництво. Банк і орган банківського регулювання та нагляду повинні бути спрямовані на високий ступінь  прозорості й обміну інформацією, яка стосується спільних дій щодо заходів фінансового оздоровлення.

З метою ранньої діагностики слабкості або проблемності того чи іншого банку орган банківського нагляду може використовувати фінансову інформацію банку для  розрахунку широкого обсягу фінансових коефіцієнтів, що дозволять судити про фінансовий стан банку. Подібний аналіз ґрунтується на зіставленні фінансових показників окремого банку з групою аналогічних банків, а також на вивченні тенденцій у поводженні цих показників. А недоліки даного інструменту фінансового моніторингу полягають ось у чому. Обґрунтованість  такого  аналізу досить  сильно  залежить  від якості отриманої  з банківської установи  інформації. Також вищевказані коефіцієнти лише описують стан банку в конкретний момент часу, тобто фактично є «відстаючими» індикаторами фінансового стану банку. Тому такий інструмент моніторингу фінансового стану банку не повинен використовуватися ізольовано, без розгляду якісних  аспектів діяльності банківської установи.                      

У якості адекватного механізму виявлення проблемності або слабкості банку на ранніх стадіях нами розглядаються так звані системи раннього оповіщення (СРО). Ґрунтуючись більше на звітах,  представлених банками відповідно до правил регулювання та нагляду, органи банківського нагляду  розробили або  перебувають у  процесі  розробки систем  раннього  оповіщення, за допомогою яких визначається імовірність  банкрутства  або  фінансових  ускладнень у діяльності банку  протягом певного терміну часу.

СРО належать до статистичних моделей, тобто вони ґрунтуються на   фінансових  індикаторах діяльності банку,  які  можуть  бути   реально обчислені.  Спроби розрахувати  якісні  фактори в  цих  моделях не дають особливо позитивних результатів, оскільки вони можуть усього лише бути представлені  деякими  індикаторами-представниками.  Це стосується також факторів навколишнього середовища. У цьому полягають недоліки  систем раннього оповіщення.

Національним банком України також розроблена система показників раннього реагування, згідно з якою проводиться рання діагностика проблемності банку з метою превентивного втручання банківського нагляду в діяльність банківської установи в разі виникнення у неї певних проблем. Згідно з нашими дослідженнями, приблизний перелік показників ранньої діагностики НБУ такий (табл.4.3).

За показниками раннього реагування НБУ оцінці підлягають п’ять напрямків результативності роботи банку, а саме: рівень капіталізації, ліквідність і платоспроможність банку, якість і ризиковість активів, стабільність і якість ресурсної бази, а також ефективність діяльності банку. Кожна з цих позицій аналізується за певною кількістю показників, які мають установлені граничні значення, здебільшого встановлені окремо для кожної групи банків, з якими порівнюється визначена величина оцінюваного банку, і в результаті всіх порівнянь банківським наглядом виноситься рішення про необхідність і можливість застосування відповідних заходів наглядового реагування до даної банківської установи.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>