Концепція адаптації банківського нагляду в Україні до стандартів міжнародної банківської практики

Розробка стратегії подальшого розвитку банківського нагляду в України зважаючи на кризові та глобалізаційні явища у фінансовому секторі – це одне з найважливіших завдань, що стоять на порядку денному вітчизняних науковців та банківських практиків, зважаючи на роль банківської системи для розвитку економічних процесів у нашій державі. В даному параграфі, опираючись на результати проведеного нами глибокого науково-практичного дослідження стану, проблем та завдань розвитку банківського нагляду України, а також на Проект стратегії розвитку банківської системи України на 2006-1010 роки [288], Проект стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року [289] та на Пріоритетні напрями розвитку і регулювання банківської діяльності та нагляду на період до 2010 року [285] нами буде зроблена спроба викласти власне бачення стратегії подальшого розвитку банківського нагляду в Україні на 2011-2015 роки.

Звертаючись до двох зазначених вище проектів, постає питання про те, чому вони досі не затверджені чи не схвалені відповідними державними органами, а до сих пір залишаються проектами. Хоча Проект стратегії розвитку банківської системи України на 2006-2010 роки був розроблений ще в грудні 2005 року згідно Указу Президента № 1648/2005 від 24.11.2005р., але так і залишився незатвердженим. Це ж стосується і Проекту стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року, який розглядався на засіданнях відповідних державних органів ще весною 2009 року (згідно офіційних даних Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та Національного банку України), але також залишився дотепер без схвалення чи затвердження. Єдиним чинним документом, на якому базується стратегія розвитку сучасної системи банківського нагляду в Україні є Пріоритетні напрямки розвитку на період до 2010 року, виходячи з яких (не без врахування зазначених вище проектів) ми розробимо власний проект стратегії розвитку банківського нагляду на період до 2015 року.

Перш за все хотілось би детально зупинитися на аналізі проектів стратегії розвитку банківської системи та фінансового сектору України. Їх порівняння показує практичне дублювання положень цих проектів щодо стратегії розвитку банківського сектору загалом та банківського нагляду зокрема. Так, якщо звернутись до головних завдань розвитку банківської системи України на 2006-2010 роки [288; p.3], то вони повністю дублюються  в основних напрямах розвитку банківської системи України (стратегії розвитку фінансового сектору) з подолання проблем її розвитку до 2015 року [289; §5.1], а саме:

• підвищення рівня капіталізації банківського сектору;
• підвищення якості та конкурентоспроможності банківських послуг;
• поширення міжнародних стандартів корпоративного управління;
• впровадження та розвиток  ризик-менеджменту;
• забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників.

Це свідчить про те, що жодне завдання, поставлене стратегією розвитку банківської системи України на 2006-2010 роки не було виконане належним чином, або завдання розвитку банківської діяльності були сформульовані нечітко без орієнтації на конкретні терміни їх виконання.                     

Якщо звернутись до конкретизації завдань стратегії розвитку банківського сектору України саме в напрямку банківського нагляду, то тут спостерігаємо такі тенденції. Щодо підвищення рівня капіталізації банківського сектору практично всі пункти обох проектів повторюються, лише виключений зі стратегії розвитку фінансового сектору до 2015 року пункт щодо удосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику, можливо, з огляду на те, що НБУ вважає вирішеним це завдання. Це саме стосується і завдання поширення міжнародних стандартів корпоративного управління. Тут зміни торкнулися законодавчого врегулювання питань організації корпоративно управління в банках, тобто в стратегії розвитку фінансового сектору до 2015 року закладений один новий пункт, власне, щодо законодавчого врегулювання зазначеної проблеми, і ще один пункт дещо змінений в частині назви Закону України, який повинен регулювати корпоративне управління в банках (в стратегії розвитку банківської системи він звучить як Закон України «Про корпоративне управління», а в стратегії розвитку фінансового сектору – вже як зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині корпоративного управління).

Що стосується завдань у напрямку розвитку ризик-менеджменту банківських установ України, то тут обидві стратегії практично дублюються з однією лише поправкою щодо формування (Стратегія розвитку банківської системи на 2005-2010 роки) кредитного бюро чи його розвитку (Стратегія розвитку фінансового сектору до 2015 року).

Звертаючись до завдань банківського регулювання та нагляду у напрямі забезпечення захисту прав кредиторів і вкладників бачимо, що в Стратегії розвитку фінансового сектору до 2015 року відсутні два пункти Стратегії розвитку банківського сектору на 2005-2010 роки (як такі, що вже виконані, або є неактуальними на перспективу до 2015 року). Це стосується встановлення чітких єдиних вимог і переліку документів, які надають банки при реєстрації філій та інших структурних підрозділів (виконано), та розширення учасників системи гарантування вкладів через залучення до неї Ощадного банку України (неактуальне у зв’язку з активною участю держави у рефінансуванні комерційних банків та прийняттям на себе частки їх зобов’язань державними банками).

Все вищевикладене дозволяє стверджувати про невиконання практично всіх встановлених завдань банківського нагляду у 2006-2009 роках та перенесення їх до стратегії розвитку фінансового сектору України до 2015 року. На наш погляд, така ситуація вимагає ще більшої конкретизації завдань та встановлення конкретних етапів і точних термінів їх виконання із зазначенням можливих наслідків несумлінного ставлення до поставлених завдань та недодержання встановлених строків виконання.

Спроба подібної конкретизації завдань банківського нагляду та регулювання й визначення заходів з їх реалізації була здійснена в Проекті Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2003-2005 роки [287]. Однак, ця програма також залишилася лише проектом. Можливо, така ситуація пояснюється небажанням нести відповідальність за невиконання пунктів всіх вищезазначених програм і стратегій, адже вони є лише проектами, і невиконання їх не несе за собою відповідальності.

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>