Посилення соціальної складової банківського нагляду через забезпечення фінансової стійкості банківської системи України

Будь-яка фінансова чи економічна криза пов’язана з негативними не тільки економічно-фінансовим, а й соціальними наслідками. Оскільки банківський нагляд розглядається нами, в найкращому варіанті, як механізм недопущення, а в гіршому – пом’якшення кризових явищ у банківському секторі, то безперечно, він позитивно впливає на соціальну сферу держави, а отже, в складі банківського нагляду можна виділити його соціальну складову. На наш погляд ця соціальна складова проявляється в таких постулатах банківського нагляду:

• органи банківського нагляду несуть соціальну відподальність за рішення, що вони приймають, що передбачає дотримання вимог соціальних норм, а у випадках безвідповідальної поведінки, що порушує суспільний порядок, - обов’язок звітувати перед суспільством і нести відповідне покарання;
• діяльність банківського нагляду повинна бути спрямована на забезпечення суспільних інтересів, а не інтересів окремих індивідуумів суспільства, тобто основою діяльності банківського нагляду є забезпечення однакових конкурентних можливостей для всіх членів суспільства;
• банківський нагляд повинен гарантувати стабільність функціонування банківської системи з метою захисту вкладників та інших клієнтів банківської системи від шкоди, що можуть завдати банкрутства, шахрайства, зловживання та інші правопорушення з боку постачальників фінансових послуг.

Дослідимо детальніше механізм дії кожного з цих постулатів. Не існує єдиного визначення соціальної відповідальності, а тому, на основі аналізу наукових доробок у цьому напрямку [265], ми прийшли до висновку, що соціальна відповідальність банківського нагляду полягає у взаємозв’язку між органами банківського нагляду та суспільством, який характеризується взаємними правами та обов’язками з виконання постулатів соціальних норм та покладенням різноманітних засобів впливу у разі їх порушення. У складі соціальної відповідальності можна виділити декілька її різновидів, найважливішими серед яких для банківського нагляду виділяємо:

• правову відповідальність, яка настає у випадку порушення організованого державою права;
• корпоративну відповідальність, яка настає при порушенні корпоративних правил, які прийняті певною соціальною структурою;
• моральну відповідальність, яка настає у випадку порушення традицій, звичаїв, норм культури та естетичних норм, прийнятих у суспільстві.

Що стосується другого постулату, який визначає соціальну складову банківського нагляду, необхідно згадати, що існують три основні концепції поведінки органів нагляду та регулювання банківської діяльності: поведінка згідно теорії суспільних інтересів, поведінка згідно теорії «зрощення» і поведінка згідно теорії суспільного вибору [220]. Кожна з них відрізняється ступінню врахування органами банківського нагляду суспільних інтересів при здійсненні банківського нагляду та регулювання. Поведінка згідно теорії суспільних інтересів включає максимальну суспільну складову і орієнтована виключно на суспільні інтереси. Поведінка згідно теорії «зрощення», навпаки, містить мінімальну соціальну складову і орієнтована лише на об’єкти нагляду та регулювання, а суспільство при цьому не одержує ніяких вигод. А поведінка органів банківського нагляду та регулювання згідно теорії суспільного вибору оптимізує соціальну складову, надаючи вигоди як об’єктам регулювання, так і членам суспільства. Отож, можна стверджувати, що з метою оптимізації соціальної складової банківського нагляду поведінка його органів повинна максимально відповідати теорії суспільного вибору.

Шляхом дослідження ефекту впливу банківського нагляду та регулювання на фінансову стабільність банківської системи України підтвердимо третій постулат  соціальної складової про захист банківським наглядом вкладників й інших клієнтів банків від наслідків банкрутства, шахрайства та інших порушень в банківській діяльності.

Для того, щоб оцінити ступінь фінансової стабільності банківської системи держави Міжнародним Валютним Фондом були розроблені індикатори фінансової стабільності банківських систем, згідно з якими більшість країн світу проводять оцінку ефективності власних систем банківського регулювання та нагляду [146]. МВФ передбачає компіляцію та поширення країнами 40 індикаторів  фінансової стійкості: 25 індикаторів для сектору депозитних корпорацій (із яких 12 основних) і 15 індикаторів для клієнтів сектору депозитних корпорацій, у тому числі: інші фінансові корпорації (2 індикатора), нефінансові корпорації (5 індикаторів), домашні господарства (2 індикатора), ліквідність ринку (2 індикатора) і ринки нерухомості (4 індикатора).

Україна не є виключенням і також здійснює розрахунок та облік зазначених вище індикаторів фінансової стійкості банківської системи. Наразі, Національний банк України щокварталу складає та поширює дані за індикаторами фінансової стійкості сектору депозитних корпорацій (банків) з яких 12 основних і 10 рекомендованих [194].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/19161.html  " target="_blank">Ссылке</a>

</p>