Соціальна сутність тероризму

Ефективність протидії тому чи іншому суспільно небезпечному явищу в значній мірі залежить від розуміння його сутності. З’ясування сутності тероризму є надзвичайно важливим як в теоретичному, так і в практичному значенні. Таке з’ясування дозволить виробити науковий підхід до розуміння цього явища та сприятиме визначенню реальних завдань і дієвих заходів у сфері протидії тероризму. Важливість цього питання з наукової точки зору обумовлюється тим, що воно є ключовим для будь-якого наукового дослідження проблем тероризму як в галузі юриспруденції, так і в інших галузях науки, у тому числі історії, психології, соціології, політології, військової справи та інших наук. Важливість вирішення цього питання для практичної діяльності щодо протидії тероризму полягає в тому, що від правильного розуміння природи тероризму залежить формування стратегії і тактики такої діяльності, постановка її цілей, визначення сил і засобів їх досягнення, рівень нормативно-правового та іншого забезпечення. Ці обставини зумовлюють необхідність звернення до теорії протидії тероризму.

Юристи,  історики, психологи, соціологи пропонують безліч визначень тероризму. Деякі визначення підкреслюють методи діяльності терористичних організацій, інші - мотивацію та характерні риси тероризму, способи діяльності терористів тощо. Цілком закономірно постає питання: у чому відмінність тероризму, чому він потребує особливого визначення, чому небезпека, яка виходить від тероризму більша, ніж від інших форм насильства?

Історичні джерела свідчать, що терор з давнини застосовувався як ефективний метод для досягнення різноманітних цілей. Як стверджують дослідники, саме поняття „тероризм” походить від політично вмотивованого насильства. Тероризм як явище поступово еволюціонував, набуваючи нових форм та проявів.

Етимологічно термін „тероризм” не має чітко фіксованого змісту. Глибинний аспект тероризму як соціального явища підкреслює етимологія цього терміна, яка свідчить про те, що корені цього поняття походять від латинського слова „terror”, що позначає страх, жах. Традиційно прийнято вважати, що „тероризм” - явище, яке насаджує страх, жах, паніку в людському середовищі, здатне завдати людині (людям) фізичну шкоду (аж до вбивства). Таким чином „тероризм” можна визначити як практику здійснення терору.  С.І. Ожегов тлумачить „терор” як „фізичне насильство, аж до самого фізичного знищення, по відношенню до політичних супротивників”                      [4, с. 735-736]. Наведене визначення видається надто обмеженим.

В тлумачному словнику В.І. Даля тероризм визначається як „устращивание, устрашение смертными казнями, убийствами и всеми ужасами неистовства” [5, с. 401]. Таким чином, тероризувати - означає залякувати. Саме ця обставина і визначає терор як особливу форму насильства, яке характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю та, як здається, ефективністю. Ці особливості зумовили широке використання терору протягом людської історії як засобу політичної боротьби в інтересах держави, організацій та окремих груп осіб. Дії терористів не завжди пов’язані зі вбивством, але завжди - з насильством, примусом, погрозою.

Сфера насильства у сучасному світі залишається надто широкою і багатоликою, починаючи від банального насильства в сім’ї до науково і технічно забезпеченого насильства на міжнародному рівні. Насильство завжди виступало невід’ємним елементом тероризму. Форми прояву насильства при тероризмі багатоманітні та змінюються від примусу та погроз до фізичного знищення людей. Страх за своє життя, здоров’я та добробут близьких виступає потужним фактором, який нерідко використовують не лише окремі особи, групи, але і держави для досягнення своїх цілей. Відзначимо, що у вітчизняній юридичній енциклопедії насильство визначається як „умисний фізичний чи психічний вплив однієї особи на іншу, проти ії волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду, або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою” [6, c. 68].

„Терористичного „змісту”, - як підкреслює В.Ф. Антипенко, - набуває все більше число неправомірних діянь, удосконалюються напрацьовані сучасною цивілізацією засоби та можливості, які можна віднести до терористичного арсеналу. Нарешті, терористичного змісту набирає найрізноманітніша гама людських відносин, в тому числі й на глобальному рівні” [7, с. 145]. Особливого значення при вчиненні терористичних діянь набуває саме психічна складова насильства. Багаторічна антитерористична практика вказує на те, що у механізмі насильства досить широке розповсюдження знаходить загроза його застосування. Загроза застосування сили як така є не що інше, як насильство психічного характеру. Психічне насильство полягає у впливі на психіку людини і не завдає видимої фізичної шкоди органам людини, викликаючи почуття страху, гніву, обурення (погроза застосувати фізичне насильство, погроза заподіяння матеріальних збитків в усній або письмовій формі) [8, c. 5]. Як вважає голова Центру з вивчення тероризму і політичного насильства університету Св. Андрія в Шотландії          П. Вілкінсон, тероризм являє собою особливий різновид насильства, націлений на залякування конкретної широкої групи людей в більшій мірі, ніж безпосередніх жертв [9, c. 3].

Тероризм як ефективний засіб боротьби існував протягом усієї історії людства, однак в наш час він отримав найширше застосування і набув достатньо багатогранного та різноманітного ідеологічного забарвлення. Такі загальновизнані вченими-юристами характеристики тероризму, як насильство, залякування, політична мотивація та цілепокладання, невинні жертви             [10, с. 44; 11, с. 361, 382] утворюють адекватний образ цього злочинного явища. Розвиток глобальної економіки, відображаючи кризу існуючої капіталістичної світової системи, супроводжується подальшою поляризацією економічного та соціального життя світового співтовариства. В цих умовах все більш значну роль набуває тероризм, з одного боку, як показник зростаючої конфліктності, а з іншого - як складова і продукт соціальної взаємодії (нерідко нерівноправної) сторін, які представляють в цілому Північ і Південь, в якому останній, по мірі виникнення і загострення проблем у взаємовідносинах, все більш активно застосовує терористичну тактику дій, оскільки вбачає в цьому єдиний ефективний засіб забезпечити співставність можливостей сторін        [12, c. 167]. Застосування терористичного методу дій стає значно небезпечним і утворює підвищену, порівняно із загальнокримінальною злочинністю, загрозу для суспільства, особливо за умов масштабності і системності застосування.

Враховуючи, що різниця у можливостях сторін притаманна багатьом соціально-політичним конфліктам, терористичний метод дій як ефективний засіб застосовується саме у конфліктах такого гатунку. Завдяки ж масштабності і невичерпності арсеналу, тероризм набув рівня надзвичайно небезпечного явища. Крім того, жорстокість та глобалізація сучасного насильства дозволяє вести мову про те, що ми вступили в унікальну епоху ескалації тероризму. Вчені констатують далеко не однозначне відношення до цього явища з боку суспільства та законодавців різних держав та історичних епох.                           

Аналіз вживання терміна „тероризм” в літературі засвідчує, що вченими висловлюється надзвичайно широке розмаїття думок щодо розуміння природи цього явища. Переважна більшість дослідників погоджується з тим, що тероризм – це багатоаспектне соціальне явище, яке має соціальну обумовленість, соціальні закономірності розвитку та здійснює негативний вплив на різні соціальні процеси. Сучасний тероризм - явище багатопланове та структурно неоднорідне. В залежності від геополітичної, регіональної, соціально-економічної, внутрішньодержавної, культурної, ментальної особливостей, тероризм у вже існуючих формах або в тенденціях набув відповідних форм проявів. Дослідження сутності тероризму як складного соціального явища може бути продуктивним лише з точки зору з’ясування усього спектру різноманітних форм його проявів. Тому деякі дослідники акцентують увагу на потребу в розробці неометодології дослідження тероризму як складної нелінійної динамічної самоорганізаційної системи         [13, c. 127].

Яким би глибоким та ретельним не було дослідження сутнісних основ того чи іншого явища, воно не буде всеохоплюючим без врахування всебічних взаємозв’язків досліджуваного об’єкта з іншими соціальними явищами і процесами. Разом з тим будь-яке дослідження тероризму зумовлює необхідність виділення різних аспектів даного складного явища. Останнє важливо, як вказує А.І. Долгова, і з точки зору поглибленого професійного їх вивчення відповідними спеціалістами, і в аспекті цілеспрямованого адекватного впливу на тероризм із врахуванням обізнаності про специфіку різних його проявів та сторін, використання усього спектру заходів реагування [14, с. 100].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/2786.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>