Кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні: законодавчий аспект

Кримінально-правові проблеми протидії тероризму можуть мати законодавчий та правозастосовчий характер. Кримінально-правові проблеми протидії тероризму законодавчого характеру пов’язані передусім з удосконаленням законодавчого опису антитерористичних норм закону про кримінальну відповідальність, визначення адекватного суспільній небезпеці покарання за терористичні злочини. Кримінально-правові проблеми правозастосовчого характеру стосуються кваліфікації терористичних злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності та призначення покарання за їх вчинення. Як вже зазначалося вище, законодавство України про кримінальну відповідальність, яке передбачає кримінально-правові засоби протидії тероризму, є лише однією зі складових системи антитерористичного законодавства.

Спочатку слід розглянути питання про історичний розвиток законодавства України про тероризм. Дослідженню цього питання окремий підрозділ свого дисертаційного дослідження присвятив С.М. Мохоночук          [129, c. 5-6], приділяли увагу розгляду історичного аспекту цієї проблеми і інші дослідники [156, с. 74-76].

В КК УРСР, введеного в дію з 1 липня 1927 р., в главі про контрреволюційні злочини містилась ст. 54-8, що передбачала відповідальність за терористичні акти проти представників Радянської влади або діячів революційних робітничих і селянських організацій та за участь у виконанні таких актів, хоча б і особами, які не належали до контрреволюційної організації [207].

Згідно КК УРСР 1960 р. до терористичних радянський законодавець прирівняв два склади: „Терористичний акт” (ст. 58), віднесений до злочинів, що посягають на політичну основу держави, і „Терористичний акт проти представника іноземної держави” (ст. 59), віднесений до злочинів, що посягають на мир та мирне співіснування держав. Наведені вище два склади злочину відносились до особливо небезпечних державних злочинів та розташовувались у розділі 1 „Особливо небезпечні злочини проти держави” глави 1 „Злочини проти держави” КК УРСР 1960 р. Терористичний акт (ст. 58) розглядався лише як вбивство або тяжке тілесне ушкодження державного чи громадського діяча або представника влади, вчинене у зв’язку з його державною чи громадською діяльністю, з метою підриву або послаблення радянської влади [208]. Згодом Законом України від 17 червня 1992 р. [209] були внесені відповідні зміни і ст. 58 стала називатися по-іншому − „Посягання на життя державного діяча”, а ст. 59 − „Посягання на життя представника іноземної держави”. Такий підхід до розгляду цього явища, коли об’єктами терористичних посягань визнавалися виключно державні, громадські діячі, представники іноземної держави, відповідав розумінню природи цього явища, що був притаманний для тієї історичної епохи.

Прийнятим 6 жовтня 1998 р. Верховною Радою України Законом України „Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України”, але відхиленим Президентом України, КК України мав бути доповнений ст. 60-1 „Тероризм” такого змісту: „Вчинення, підготовка вчинення або погроза вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, що створюють небезпеку для життя або здоров’я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків, якщо вони здійснені з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування або їх посадових осіб, міжнародної організації чи її представника, а так само фізичної або юридичної особи чи групи осіб вчинити будь-яку дію або утриматися від її вчинення чи спрямовані на залякування населення, провокацію війни або воєнного конфлікту, спричинення міжнародних ускладнень, - караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Ті самі дії, якщо вони спричинили шкоду здоров’ю людини чи моральні страждання або завдали іншої значної шкоди, а так само вчинені повторно чи з корисливих мотивів або з використанням вогнепальної зброї, бойових припасів, а також вчинені із застосуванням небезпечних для життя або здоров’я речовин, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Діі, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, спричинення тяжкого тілесного ушкодження чи інших тяжких наслідків або вчинені особливо небезпечним рецидівістом караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - караються позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна чи без такої.

Звільняється від кримінальної відповідальності...

Примітка. Під терористичною групою слід розуміти групу з двох або більше осіб, які попередньо домовилися про спільне вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 123-1 („Захоплення заручників”. - В.К.) цього Кодексу.

Під терористичною організацією слід розуміти стійке об’єднання осіб, які з метою вчинення одного чи кількох злочинів, передбачених частинами першою, другою або третьою цієї статті, а також статтею 123-1 цього Кодексу...”

Цим же законом пропонувалась нова редакція ст. 123-1 „Захоплення заручників” КК України 1960 р. Принагідно відзначимо, що такі типово терористичні склади злочину, як „тероризм” і „захоплення заручників”, у пропонованих доповненнях і змінах до КК України 1960 р. на відміну від чинної редакції ст. 147 „Захоплення заручників” і ст. 258 „Терористичний акт” КК України 2001 р. передбачали в ч.ч. 2-4 ст. 60-1 та ч.ч. 2, 3 ст. 123-1 КК такий вид покарання, як конфіскація майна. Позитивним моментом також була спроба охопити поняттям терористичної групи і терористичної організації не тільки вчинення злочину, передбаченого ст. 60-1 „Тероризм”, а й ст. 123-1 „Захоплення заручників” КК України 1960 р.

В проекті КК України після першого читання (1999 р.), спеціальна кримінально-правова норма під назвою „Тероризм” мала наступний вигляд: „Тероризм, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою” (ч. 1 ст. 232) [210, c. 243]. З цього приводу В.А. Ліпкан вказував: „Не є безспірною сама постановка питання щодо відповідальності за ті діяння, які в проекті названі тероризмом. Тероризм становить собою негативне соціально-правове явище, тому зводити його лише до вчинення вибухів, підпалів тощо не зовсім коректно” [211, с. 77].

Зрозуміло, що дана норма була піддана об’єктивній критиці, після чого вона була доопрацьована і до другого читання внесена пропозиція викласти статтю в такій редакції: „Тероризм, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації громадського чи воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами чи групами осіб, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою” [210, c. 243]. Окремі недоліки наведених диспозицій досить детально висвітлені в юридичній літературі [212, c. 73-76]. 14 вересня 2000 р. проект статті був затверджений у другому читанні, причому суттєвих змін у диспозиції не відбулося, але назву статті було змінено на „Терористичний акт” (ст. 266 проекту КК).

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/2786.html    " target="_blank">Ссылке</a>

</p>