Сутність, вихідні умови розвитку та специфічні особливості механізму функціонування мережевої економіки – «ядра» п’ятого технологічного укладу

Інваріантність модернізаційного спрямування розвитку регіонального економічного простору, обумовлює загальну постіндустріальну трансформацію економічних процесів. Ядром п’ятого технологічного укладу, який виступає цільовим орієнтиром для модернізації регіонального економічного простору в Україні виступають інформаційно-комунікаційні галузі, розвиток яких спричиняє формування якісно нового, мережевого типу економічних відносин, що базуються на постійному генеруванні нових знань і технологій, впровадженні інновацій.

Зростаюча значимість мережевих відносин, які розвиваються на фоні переходу до постіндустріальної цивілізації, на наш погляд, вимагає докладного розгляду вихідних умов та специфічних особливостей механізму їхнього функціонування і розвитку. Основні праці, які були присвячені характеристиці змісту та специфічних особливостей мережевої економіки належать Р. Вайберу, Б. де Лону, Джону В, М. Кастельсу, К. Келлі, Ф. Котлеру, А. Маршаллу, І. Прігожину, Д. Страку, І.О. Стрельцю, Л. Тевено, К. Хеннінгу. Дослідженням особливостей постіндустріального розвитку в українській економічній науці присвячені роботи С.О. Білої, В.М. Гейця, М.І. Долішнього, Я.А. Жаліло, А.Ф. Мельника, А.Г. Полякова, А.А. Чухно, Л.І. Федулової. Теоретко-прикладні аспекти мережевої економіки в контексті розвитку інформаційно-комунікаційних технологій досліджують Т.В. Дзякун, Г.В. Жаворонкова, А.Є. Литвин, Л.П. Марчук, В. Плескач, О.С. Шнипко. Проблеми формування мережевих форм організації економічної діяльності досліджують О.В. Банних, С.А. Бульба, А.А. Гриценко, Є. Говорун, І. Кравчук, Л.Г. Мельник, Д. Русак, Т.О. Пасічнік, О.А. Сороківська.  

В дослідженнях сучасних механізмів регулювання економічних процесів та очікуваних станів економіки використовуються різноманітні терміни для відображення змісту економіки періоду постіндустріального розвитку:

- інформаційна економіка – М. Кастельс [116];

- наступна економіка – Брадфорд Де Лон [113];

- нова економіка  – К. Хеннінг [269];

- цифрова економіка – Джон В [344];

- мережева економіка – К. Келлі [118].

На нашу думку термін, К. Келлі «мережева економіка» найбільш чітко відображає постіндустріальні тенденції соціально-економічного розвитку, оскільки мережевий обмін інформацією, організований на основі інформаційно-комунікаційних технологій, поступово стає основою взаємодії суб’єктів в усіх сферах людської діяльності.

Нову економічну систему, яка склалася у світі, визначають як інформаційну і глобальну. Поєднання інформаційної та глобальної складових призводить до того, що в нових умовах досягнення високого рівня продуктивності та конкурентоспроможності стає можливим лише всередині глобальної взаємозалежної мережі [266].

Визнання факту становлення глобального інформаційного суспільства провідними країнами світу підтверджується Окінавською хартією глобального інформаційного суспільства, яке визначається суспільством XXI століття [171].

Формування мережевої економіки та інформаційного суспільства, на думку М. Кастельса, обумовлено ходом історії, та трьома загальносвітовими процесами, які виникли на початку 70-х  років:

- інформаційно-технологічна революція;

- культурні і соціальні рухи 60-70-х років (лібертаріанізм, боротьба за права людини); 

- криза капіталізму та етатизму, з їх подальшою реструктуризацією.

Взаємодія між цими процесами і спровоковані ними реакції створили нову форму соціальної структури, інформаційне суспільство; нову економіку – інформаційно-глобальну і нову культуру – культуру реальної віртуальності [156]. Вплив зазначених факторів призводить до модернізації сучасних економічних систем, розвитку неринкових механізмів регулювання та мережевих організаційних структур.

Визначення глобальної мережевої економіки міститься у доповіді Європейської Комісії: «середовище, у якому будь-яка компанія або індивід, що перебувають у будь-якій точці економічної системи, можуть контактувати легко й з мінімальними витратами з будь-якою іншою компанією або індивідом з приводу спільної роботи, для торгівлі, для обміну ідеями та ноу-хау або просто для задоволення» [372].

Відносна новизна самого феномену мережевої економіки спричиняє неоднозначність концептуальних підходів до визначення її змісту та домінуючих ознак, загальними серед яких є: використання інформаційно-комунікаційних технологій та мережі Інтернет, що спричиняє горизонтальний характер економічних зв’язків та, як наслідок, формування мережевих форм організації економічних процесів. За критерієм домінування однієї з двох перелічених ознак, існуючі у сучасній економічній науці визначення мережевої економіки можна згрупувати у межах відповідних підходів.

На вирішальний вплив інформаційних технологій щодо розвитку нових механізмів організації економічних відносин, зокрема і мережевої економіки вказують вітчизняні дослідники Т.В. Дзякун [73], Г.В. Жаворонкова [90], А.Є. Литвин [147], Л.П. Марчук [157], В. Плескач [191], О.С. Шнипко [291].

Використання інформаційно-комунікаційних технологій та Інтернет середовища у якості визначального фактору розвитку мережевої економіки визначає С. Дятлов: «системно організована багаторівнева просторова структура взаємин в Інтернеті, телекомунікаційних мережах та інших мережевих структурах між економічними агентами, що включає процес створення нових інформаційних технологій, телекомунікаційні та провайдерські послуги, електронний бізнес, електронні ринки, біржі, телебанкінг» [80]. Глобальне електронне середовище у якості основи економічної діяльності в умовах постіндустріального суспільства, називає В. Матюшок [156]. Мережеву економіку, як одну з форм організації соціально-економічної діяльності з високим рівнем інформатизації, що заснована на активному використанні громадянами, господарюючими суб’єктами, державою інфокомунікаційних технологій і глобальної електронної мережі Інтернет в процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання, визначає А. Юнусов [301]. На думку С. Парінова, мережевість економіки відповідає стану, коли інфраструктура, обслуговуюча функціонування економіки ґрунтується на використанні Інтернет технологій [182]. Як інтерактивне середовище, що характеризується високою швидкістю та мінімальними виробничими і трансакційними витратами, визначає мережеву економіку В. Рябцун [221].

На значущості горизонтальних зв’язків для розвитку сучасної мережевої економіки наголошується у визначенні В. Галайди: «особлива форма економічної діяльності, що базується на горизонтальних зв’язках, глобальному електронному середовищі, з переважанням в якості продуктивних сил знань, інформації і зв’язків, що забезпечують миттєву реакцію на попит і пропозицію [53]. Р. Цвильов у якості головної ознаки вказує на перевагу неринкових механізмів регулювання і організації горизонтальних зв’язків в економіці [271]. Дж. Подольні характеризує горизонтальну організацію як: «будь-яку групу дійових осіб, яка має обмінні зв’язки, що повторюються, тривалі, між собою і, в той же самий час, в цій групі відсутній владний орган, уповноважений вирішувати спірні питання, що виникають у процесі обміну [343].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/15059.html     " target="_blank">Ссылке</a>

</p>