Види цільового призначення земельних ділянок

Проведення державного обліку земельних ділянок, реалізація державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів (ст. 2 ЗУ «Про землеустрій») [42], реалізація прав на земельні ділянки фізичними та юридичними особами все це тільки незначна частина правовідносин, де постають питання, пов’язані із забезпеченням використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Як, слушно зауважив В.М. Правдюк проблеми, пов’язані з правовим забезпеченням поділу земель за цільовим призначенням, останнім часом набули неабиякої актуальності в Україні. Дотримання вимог стосовно використання земельних ділянок за встановленим цільовим призначенням має значне практичне та теоретичне значення. Застосування науково обґрунтованих принципів при встановленні цільового призначення для окремих земельних ділянок буде сприяти збереженню земельного фонду України та його раціональному використанню [11].

Зазначене вище пояснює значний науковий інтерес до проведення класифікації цільового призначення земельних ділянок, як фахівцями, що досліджують питання управляння земельним фондом шляхом здійснення землеустрою (Й.М. Дорош, А.Г. Мартин, А.М. Третяк та ін.), так і тими, що працюють на царині науки земельного права (В.І. Андрейцев, А.П. Анісімов, І.І. Каракаш, О.І. Крассов, П.Ф. Кулинич та ін.).

Разом з тим запропоновані класифікації мають ті чи інші недоліки. При цьому слід погодитись з О.С. Петраковською, яка аналізуючи існуючі класифікації земель населених пунктів, дійшла висновку, що у відповідних класифікаціях земель, запропонованих земельними комітетами покладені правова та функціональна ознаки земельної ділянки; в основу класифікацій земель, запропонованих документами, які розроблені установами містобудування та архітектури покладені: функціональна ознака, тип забудови та її потужність. Розглянуті класифікації мають різні одиниці обліку; жодна з класифікацій повністю не відповідає встановленим Земельним кодексом України категоріям земель; основні її елементи мають різні рівні деталізації; більшість елементів класифікацій, які мають однакові назви, містять різні складові. Як зазначає авторка, стає очевидним, що існуюча система формування інформації про склад земель населених пунктів не відповідає сучасним вимогам єдності, достовірності, повноти  та прозорості і не враховує  специфіку цих земель [61, с.178].

Схожу думку має А.Г. Мартин, який вважає, що дослідження проблеми класифікації земель за цільовим призначенням належить до числа провідних завдань сучасної юридичної та землевпорядної науки, актуальність якого обумовлюється як певною незавершеністю і недосконалістю чинної нормативно-правової бази земельних відносин, так і низкою проблем щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель в Україні на сучасному етапі земельної реформи. Певним недоліком сучасного поділу земель на категорії можна вважати його «розімкненість», що обумовлена назвою останньої, дев’ятої категорії земель – «землі промисловості, транспорту ... та іншого призначення». Таке формулювання, на практиці, дає широке поле для «творчості» органів державної влади та місцевого самоврядування при прийнятті рішень щодо встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок. При цьому некоректно сформульоване цільове призначення ділянки в результаті унеможливлює ефективний державний контроль за використанням та охороною земель, адже віднайти у чинній нормативно-правовій базі нормативи раціонального землекористування, що відповідають «екзотичному» цільовому призначення, як правило, дуже складно або взагалі неможливо [62].

З огляду на викладене, дослідження видів цільового призначення земель саме з правової точки зору, є актуальним в сучасних умовах розвитку земельних відносин.

В теорії земельного права, існує декілька підходів до розгляду видів цільового призначення земельних ділянок: більша частина дослідників проводить таку класифікацію в залежності від того, до якої категорії земель (відповідно до основного цільового призначення) належать земельні ділянки; інші в основу класифікації покладають якісні характеристики та природні властивості земельної ділянки.

Науковці, що представляють перший підхід до проведення класифікації видів цільового призначення земельної ділянки, вважають, що кожна категорія основного цільового призначення має подрібнюватись іншими видами цільового призначення. Так, М.В. Шульга, зазначає, що розподіл земель на самостійні категорії, які здійснюється за основним цільовим призначенням, представляє собою їх первісну класифікацію. В середині кожної категорії земель можлива подальша класифікація на види та підвиди в залежності від певних критеріїв (суб’єкти прав на землю, певне цільове призначення та ін. [63, с. 50]. Відповідної точки зору також дотримуються О.І. Крассов [30, с. 23], А.А. Мінаєва [58, с. 43], Н. Барабаш [64, с. 73].

П. Ф. Кулинич, розвиваючи зазначену думку М.В. Шульги, зазначає, що якщо їй слідувати, то існує поняття «основне цільове призначення землі» синонім якого – «категорія землі» (первинна класифікація), і є «визначене цільове призначення землі» (вторинна класифікація в межах однієї категорії» [47; 12, с. 156].

При цьому він, не підтримуючи такий поділ, пропонує крім основного цільового призначення (земельних ділянок відповідної категорії), виокремлювати спеціальне цільове призначення земельних ділянок [47; 12, с. 156]. І на прикладі такої категорії земель, як сільськогосподарського призначення, зазначає, які саме види землекористування слід вважати спеціальним цільовим призначенням земельної ділянки як-то: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, садівництва, ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби, дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіту ведення сільського господарства, ведення підсобного сільського господарства [12, с. 152]. Він наголошує, що юридична структура цієї категорії земель відповідає на питання «хто и для чого використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення». Така юридична структура земель сільськогосподарського призначення відображає, головним чином, публічний економічний інтерес суспільства в приватний економічний інтерес власників і користувачів земельних ділянок у використанні для отримання кінцевого продукту сільськогосподарського використання – продовольства для населення та сировини для промислового виробництва [45, с. 208].

Відповідна позиція також має своїх прихильників. Зокрема, М. Струц зауважує, в рамках однієї категорії земельні ділянки використовують для різних цілей, тому крім основного виокремлюють ще й так зване спеціальне (функціональне) цільове призначення земельних ділянок, до якого також відносить земельні ділянки, передбачені для садівництва, городництва, сінокосіння та випасу худоби тощо [48].

В.І. Семчік вважає навпаки, що для кожної категорії земель встановлено спеціальне цільове призначення, землі кожної категорії розподіляються на угіддя, ділянки тощо [65, с.40].

На необхідність проведення багаторівневої класифікації цільового призначення земель також указує А.Г. Мартин, який обґрунтовує, що, починаючи від основного цільового призначення категорії земель до цільового призначення земельної ділянки певного суб’єкту, відбувається почергове (рівень за рівнем) уточнення цільового призначення земельної ділянки. Таких рівнів, автором пропонується чотири, які ієрархічно слідкують один за одним.

Головною задачею поділу земель на окремі цільові призначення, автор вважає забезпечення принципу вичерпності та всеосяжності класифікації щодо визначення усіх можливих способів використання земель. Такий підхід унеможливить у подальшому встановлення “довільних” цільових призначень органами державної влади та місцевого самоврядування і дозволить забезпечити дієвий державний контроль за дотриманням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням

На його думку, класифікація цільового призначення земельних ділянок має виглядати наступним чином: категорія земель (деталізуються поділ земель за основним цільовим призначенням відповідно до ст. 19 ЗК України); група земель (деталізується категорія земель на підставі ЗК України та інших законодавчих актах. Наприклад, категорія земель «землі житлової та громадської забудови» поділяються на групи земель «землі житлової забудови» та «землі громадської забудови»); вид земель (уточнюється переважно за типами забудови, що здійснюються на земельній ділянці, або за типами особливо цінних об’єктів, що розташовані на земельних ділянках); цільове призначення земельної ділянки (указується безпосередній спосіб використання (експлуатації) земельної ділянки) [62].

Вся работа доступна по <a href=

" http://mydisser.com/ru/catalog/view/16781.html   " target="_blank">Ссылке</a>

</p>