Быстрый переход к готовым работам
|
Поширення маґдебурзького права на українських землях
Маґдебурзьке право впроваджено на українських землях разом із появою німецьких колоністів. Перші німецькі колоністи з’явились на території України ще XII ст. У 1234–1244 рр. німецькі сільські колонії були створені над річками Дунайцем і Попрадом на Лемківщині [[i], S. 10]. Значно збільшилася кількість німецьких колоністів на території Галицько-Волинської держави, коли король Данило Галицький, після навали кінноти хана Батия у боротьбі з монголо-татарами, поляками, литовцями й угорцями, зробив ставку на спорудження добре укріплених міст. Він заохочував переселення німецьких колоністів різними привілеями, бажаючи також пожвавити торгівлю та підвищити економічний статус держави [[ii], S. 256–257]. Тогочасний літописець писав: “Німці з Силезії, Саксонії та Рейну були основними переселенцями до руських міст, які відбудовувались або будувались заново. Німці йшли вдень і вночі, купці і ремісники, бо власне їх найбільше бракувало” [[iii], c. 843]. У 1287 р. Мстислав Данилович, отримавши Волинське князівство, наказав зачитати грамоту Володимира Васильковича про відмову від князювання. При цьому були присутні русини (українці) та німці [[iv], c. 905]. Варто зазначити, що у літописі під назвою “міщани” вживається слово “містичі”, а не “гражани” [[v], c. 224–225]. Літописець використовував термін “містичі” для означення мешканців Кракова [[vi], S. 11]. Це дає підставу стверджувати: у Володимирі-Волинському наприкінці ХІІІ ст. міське самоврядування ґрунтувалося на німецькому (маґдебурзькому) праві. У 1320 р. волинський князь надав грамоту німецьким купцям з Торуня з правом вільної торгівлі на своїй території [[vii], S. 257]. Як стверджував Д. Дорошенко, 1324 р. Володимир-Волинський мав маґдебурзьке право [[viii], Ми вже зазначали, що першим українським містом, яке отримало маґдебурзьке право на основі існуючого привілею, стало м. Новий Сонч на Лемківщині (воно належало Польщі) [[x], S. 10]. У 1339 р. останній галицько-волинський князь Болеслав Юрій ІІ Тройденович надав маґдебурзьке право м. Сяноку. Цей привілей уперше опублікував професор Бреславського університету Р. Роепель [[xi], S. 281–283]. У привілеї князь також дозволив провести локацію міста війтові Бартку. Привілей написано латинською мовою. За змістом та структурою він відповідає документам, що видавалися керівниками інших європейських держав у випадку надання маґдебурзького права, а також засвідчує відповідну правову освіту писаря Галицько-Волинської держави [[xii], c. 82]. Серед міщан згадувались українці, угорці, поляки та німці [[xiii], S. 281]. Серед науковців досі триває дискусія: про якого князя Лева мовиться – Льва Даниловича чи Льва Юрійовича? На думку Р. Роепеля, йдеться про Льва Даниловича, оскільки Лев Юрійович княжив разом із братом Андрієм. Дослідник наводить приклад, що лист до великого гофмейстера Тевтонського ордену вони підписували обидва [[xiv], S. 260]. Польський дослідник А. Фенчак дотримується такого погляду: мали на увазі Льва Юрійовича, і маґдебурзьке право Львів міг отримати у 20-х роках XIV ст. [[xv], s. 61] Про можливість надання Львову маґдебурзького права стверджують більшість українських дослідників [[xvi], c. 67–69]. Таких самих поглядів дотримувався і Р. Роепель, вказуючи на наявність у місті не лише війта, а й радників Генріха Планера, Йогана фон Метеля, Куно фон Штепанау, котрі могли виконувати і функції бургомістра. З-поміж інших аргументів, на які посилався Р. Роепель, – той, що не могло маґдебурзьке право бути надане невеликому м. Сяноку раніше, ніж столиці [[xvii], S. 260–261]. Це підтверджує і такий факт: при повторному наданні Сяноку маґдебурзького права 1366 р. не згадувався привілей 1339 р. Ще один аргумент, про який мало згадується, – більшість населення тогочасного Львова становили німці, зацікавлені у самоврядуванні міста за німецьким зразком. Польський дослідник А. Янечек стверджує, що за даними міських книг вони становили понад 70% мешканців міста [[xviii], s. 14–16]. Німецькі науковці наполягають на кількості, що досягає 80% до середини XV ст. [[xix], S. 246] Упродовж XІV–ХV ст. в нормативно-правових актах вживали переважно німецьку назву міста – Лемберг (Lemberg). Усе це дає підстави стверджувати, що у Львові в останні роки існування Галицько-Волинської держави створено самоврядування на основі маґдебурзького права з війтом і радниками, яке, можливо, поширювало юрисдикцію на всіх мешканців міста. На думку М. Грушевського, у першій половині XІV ст. німецьке право було загальновідомим на території Галицької України [[xx], c. 226]. Після смерті останнього галицько-волинського князя Болеслава-Юрія ІІ Тройденовича Галичину захопив польський король Казимир ІІІ Великий. Остаточно Польща завоювала Галичину 1349 р., Волинь відійшла до Великого князівства Литовського. У 1356 р. король Казимир ІІІ Великий надав Львову привілей про маґдебурзьке право [[xxi], c. 27–31]. Завдяки цьому місто вивільнено з-під влади каштелянів, воєвод, суддів, підсудків, возних та інших службовців. Мешканці були підзвітні перед війтом. Війт, своєю чергою, відповідав перед королем або старостою, якого той призначав. Маґдебурзьке право поширювалося на всіх мешканців міста: вірмен, русинів, євреїв, татар та сарацинів. Для поліпшення матеріального стану міста йому надано 70 франконських ланів у лісах, виноградниках, ланах і пасовиськах [[xxii], [i]. Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einflüsse auf das ukrainische Recht im 16–18 Jahrhundert / Andrij Jakowliw. – Leipzig : Hirzel, 1942. – 220 S. [ii]. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [iii]. Полное собрание русских летописей. – Т.2. : Ипатьевская летопись. – М., 1962. – XVI, 938, 87 c. [iv]. Там само. [v]. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський. – Т. 5. : Суспільно–політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII віків. Репринтне видання. – К. : Наукова думка, 1994. – VII, 687, [5] с. [vi]. Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einflüsse auf das ukrainische Recht im 16–18 Jahrhundert / Andrij Jakowliw. – Leipzig : Hirzel, 1942. – 220 S. [vii]. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [viii]. Doroshenko D. Das deutsche Recht in der Ukraine / D. Doroshenko // Zeitschrift für Geschichte Osteuropes. – N 4. – 1931. – S. 502–520. [ix]. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський. – Т. 5. : Суспільно–політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII віків. Репринтне видання. – К. : Наукова думка, 1994. – VII, 687, [5] с. [x]. Jakowliw A. Das deutsche Recht in der Ukraine und seine Einflüsse auf das ukrainische Recht im 16–18 Jahrhundert / Andrij Jakowliw. – Leipzig : Hirzel, 1942. – 220 S. [xi]. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [xii]. Кобилецький М. Надання місту Сяноку магдебурзького права / Микола Кобилецький // Вісн. Львів. ун–ту : Сер. Юрид. – 2006. – Вип. 42. – С. 82–89. [xiii]. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [xiv]. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [xv]. Fenczak A. Lwów i Przemyśl. Z rozważań nad fazami rozwojowymi procesów wprowadzania prawa niemieckiego w ośrodkach Rusi Halicko–Włodzimierskiej w XIII i XIV wieku / A. Fenczak // Rocznik Przemyski. – 1997. – T. 33. – S.52–64. [xvi]. Гошко Т. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XІV–початок XVII ст.) / Тетяна Гошко. – Львів : Афіша, 2002. – 255 с. [xvii].. Roepell R. Über die Verbreitung des Magdeburger Stadtrechts im Gebiete des alten Polnischen Reichs ostwärts der Weichsel / R. Roepell // Abhandlungen der Hist. Phil. Gesellschaft in Breslau. – Breslau : Trewendt, 1857. – S. 241–301. [xviii]. Janeczek A. Studia nad początkami Lwowa: Bilans osiągnięć i potrzeb badawczych / Andrzej Janeczek // Rocznik Lwowski. – 1994. T. 3. – S. 7–36. [xix]. Schubart–Fikentscher G. Die Verbreitung der deutschen Stadtrechte in Osteuropa / G. Schubart–Fikentscher. (Forschungen zum deutschen Recht). – Weimar : Böhlau, 1942. – 567 S. [xx]. Грушевський М. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський. – Т. 5. : Суспільно–політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV–XVII віків. Репринтне видання. – К. : Наукова думка, 1994. – VII, 687, [5] с. [xxi]. Привілеї міста Львова (XIV–XVIII ст.) : зб. док. / упоряд. Мирон Капраль. – Львів, 1998. – 640 с. [xxii]. Кобилецький М. Надання місту Львову магдебурзького права / Микола Кобилецький // Вісн. Львів. ун–ту : Сер. Юрид. – 2001. – Вип. 36.– С. 60–64. Вся работа доступна по <a href= " http://mydisser.com/ru/catalog/view/31595.html " target="_blank">Ссылке</a> </p>
|
Ссылки: 
Счетчики:
|
