Ознаки парадигмальної ідентичності інституціоналізму

Парадигма інституціоналізму посідає особливе місце в структурі наукового економіко-теоретичного знання. Від часів свого виникнення вона є чи не найбільш внутрішньо неоднорідною та широко розгалуженою за своєю структурою. Тож, на наш погляд, цілком обґрунтованим є твердження про онтологічну та гносеологічну поліструктурність інституціоналізму як наукової парадигми.

З одного боку, це, безумовно, має певні переваги – широта науково-інтелектуальної експансії не тільки в межах економічної науки, але й в суміжних наукових галузях суспільствознавства, проблемне різноманіття, багатство аналітичних засобів, мультиконцептуальність. З іншого ж боку, ця особливість інституціоналізму приводить до певного взаємного дистанціювання представників його окремих течій, а часом до їх прямого теоретичного взаємопротистояння, чи навіть демонстративного протиставлення власних підходів, як конкурентних або альтернативних.

Аналогічним чином і серед дослідників сучасного інституціоналізму також досить частим є селективний підхід, коли об'єктом дослідження стає лише якась окрема структурна складова (течія, дослідна програма) інституційної теорії, з якою цілковито ототожнюється її зміст. Інші теоретичні складові інституціоналізму, як правило, ті, що концептуально та методологічно відрізняються, фактично ігноруються на тлі його загального теоретичного контексту. Це порушує системне сприйняття інституційної теорії як об'єкту історико-економічного та економіко-теоретичного аналізу, заважає цілісному сприйняттю її інтелектуального доробку.

Саме тому системне, комплексне методологічне дослідження інституційної економічної теорії в складі та контексті розвитку економічної науки ХХ ст. та сучасності передусім передбачає з'ясування її загальнопарадигмальної природи, здійснення історико-методологічної реконструкції її визначальних ознак в якості самостійної парадигми.

Виходячи з фундаментального науково-філософського розуміння парадигми, її межі в будь-якій теоретичній галузі, включаючи економічну, можна визначити наступним чином:

• єдність основних підходів певної наукової спільноти у визначенні об'єкта і предмета науки та кола основних наукових проблем, що підлягають вивченню;
• наявність спільної системи, канонів наукового мислення, правил та стандартів наукової практики;
• методи, що використовуються для дослідження й вирішення поставлених наукових проблем;
• техніка наукового аналізу будь-яких проблем з використанням загальноприйнятих в межах даної парадигми методів;
• схожість методологічних принципів та структури теоретичного інструментарію;
• оцінка можливості і ступеня розв'язання тієї або іншої проблеми;
• критерії розв'язання наукової проблеми;
• необхідність розробки нових напрямків.

Як зазначав М. Блауг, термін парадигма у відповідності з його авторською інтерпретацією терміну Т. Куном включає наступні основні значення:

• по-перше, поняття парадигма у його словниковому значенні цього слова – як певний зразковий приклад наукових досягнень минулого, який слугує моделлю для сучасних учених;
• по-друге, значення поняття парадигма у зовсім іншому сенсі – як певного набору проблем та методів для їх аналізу;
• по-третє, поняття парадигма набуває часом ще більш широкого змісту, означаючи загальне метафізичне бачення світу [42, с. 77].

На наш погляд, своєчасною є постановка і розв'язання, принаймні в межах тієї професійної наукової спільноти, яка фахово займається інституційними дослідженнями, низки питань про специфічні когнітивно-              дослідні межі інституційної теорії як особливої наукової парадигми. Значний науково-практичний інтерес становить з'ясування її парадигмальних «кордонів», дослідних можливостей, порівняльних методологічних переваг та обмежень у теоретичному пізнанні системних трансформацій.

Передусім, теоретико-методологічні засади інституційної економічної теорії слід визначати і оцінювати з урахуванням теоретичної багатомірності, багатопарадигмальності економічної теорії. Парадигма, як уже зазначалось у першому розділі, – це прийнята науковою спільнотою теоретико-методологічна модель, зразок постановки і розв'язання наукових проблем. Вона становить певну метатеоретичну єдність, встановлює понятійну сітку, через яку вчені пізнають світ, базується на спільних для певної спільноти вчених світоглядних, онтологічних та гносеологічних установках дослідників.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15062.html