Українська трудова рееміграція: передумови, особливості та роль у розвитку малого бізнесу в Україні

Зворотна трудова міграція (рееміграція) – важлива складова міжнародних міграційних процесів. Сьогодні в Україні ми спостерігаємо тенденції до компенсації еміграційних відтоків економічно активного населення імміграцією осіб переважно азійського походження, що чинить істотний негативний вплив на якісний склад населення України. Прибуття значної кількості іммігрантів приведе до порушення ментальної цілісності населення України та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощів взаємоадаптації корінного населення та іммігрантів. Разом з цим, як зазначено в Стратегії демографічного розвитку в період до 2015 року, чисельність населення в Україні зменшиться до критичного рівня і, як наслідок, посилиться деформація статево-вікової структури населення [111]. Крім того, світова фінансово-економічна криза, попри очікування деяких експертів, не сприяла масовому поверненню українських трудових мігрантів [141]. У контексті цього слід зазначити, що уже у 2008 р. середній рівень безробіття серед іммігрантів у країнах ЄС був на 4% вищим, ніж серед корінного населення, співвідношення часток осіб, які перебували під ризиком бідності та соціального відторгнення, серед корінного населення та іммігрантів зросло: наприклад, у Греції частка осіб, які перебували під ризиком бідності, для іммігрантів становила 45%, а для корінного населення – 23%; в Іспанії –32% та 18% відповідно, у Чеській Республіці – 30% та 13% відповідно, в Італії – 34% та 22%) [31].

Таким чином, існує необхідність розробки державних важелів сприяння зворотній міграції українців як одного з факторів сприяння демографічного розвитку України.

Українські трудові мігранти в країнах перебування сформували потужний людський капітал, який включає:

• володіння досвідом ведення малого та середнього бізнесу та інформацією щодо перспективних видів економічної діяльності;
• володіння стартовим фінансовим капіталом;
• знання іноземних мов;
• набуті досконалі особисті риси, зокрема, цілеспрямованість наполегливість, здатність до самоорганізації.

Таким чином, існує потреба у проведенні дослідження особливостей повернення цього капіталу в Україну для сприяння не лише демографічному, але й соціально-економічному розвитку держави. Таке дослідження необхідне, насамперед, для виявлення реальних потреб трудових реемігрантів та факторів, що можуть вплинути на процес їх повернення, і, в кінцевому результаті, дасть можливість розробити механізми сприяння поверненню українських трудових мігрантів, їх успішній реінтеграції та ефективному використанню їхнього капіталу.

В підрозділі 2.2 нами були описані теоретико-емпіричні дослідження позитивного ефекту від зворотної міграції, здійснені західними науковцями, які доводять ймовірність вищого рівня заробітної плати для реемігранта за рахунок набутих навичок за кордоном. Однак, питання зворотної міграції є досить новими і малодослідженими. Так, у 1980 р. було підраховано, що протягом попередніх 10 років на 2051 праць західних науковців, що були присвячені темі міграції, припадало 10 праць на тему трудової рееміграції [227].

В Україні питання повернення трудових мігрантів попри свою актуальність до цього часу вивчалося в основному соціологами з метою виявлення типів поведінки мігрантів, видів адаптації за кордоном та ресоціалізації в Україні (табл. 3.4). Тобто дослідження реемігрантів як трудового ресурсу в Україні практично не здійснювалося. Лише протягом 2009-2010 рр. Міжнародний благодійний фонд «Open Ukraine» проводив інтернет опитування осіб, які бажають повернутися і розпочати власний бізнес в Україні. Анкета була розміщена на офіційному сайті фонду протягом 2-х років. Однак, як повідомили нас представники цієї організації, у зв’язку з тим, що мігранти пасивно поставилися до цього опитування, дослідження так і не відбулося.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/10336.html