Труби з раковини в Україні

Великі раковини побутували лише в південних країнах, через що раковинні труби, які випадково занесені з півдня в поясі помірного клімату, є великою рідкістю.

Ще в доісторичні часи люди навчились виготовляти інструменти з рогів, вбитих на полюванні тварин; ця "музична зброя" зберігала свою природну форму рогу тварини. Голосний звук, що відтворював ріг, служив сигналом на війні, на полюванні, під час релігійних обрядів язичного культу давньої людини. Зрозуміло, що в первісних рогах не було голосових отворів для пальців, для сигналів достатньо було природних, так званих гармонічних тонів або фанфар, що їх взагалі може відтворювати всяка закрита по довжині труба.

Крім звичайних тваринних рогів, первісні інструменти подібного типу виготовлялись із сухого очерету, з дерева, з висверлених слонових кликів або з рогової маси /єврейський ріг "шофар'У. Але найчастіше вже з глибокої давнини труби і роги стали виготовляти з бронзи; таким чином, навіть у розкопках бронзового віку знаходимо металеві труби первісної людини. Спочатку їх виготовляли за формою звичайних рогів, які імітували їх копію, а згодом їх уже робили різним чином вигнутими, пізніше прямими.

Пройшовши різні етапи еволюції, труби в наш час досить повно представлені в симфонічному оркестрі.

Розглянемо докладніше і форми труб у становленні й розвитку, починаючи від їхніх витоків дотепер, з їх прозорою первісною культурою. Водночас з’ясуємо які з таких форм труб потрапили до території теперішньої України, за яких історичних обставин відбувалась така еволюція.

У стародавні часи на Русі широко використовувались роги буйвола /тура/, які й слід вважати найдавнішими з слов’янських труб. Залишки цього звичаю - грати на рогах — простежуються в народних билинах і піснях. Так, наприклад, в билині про Василя Окулевича [307]'говориться: Уж я смолоду охотникъ быль коров пасти,

Я охотникъ былъ играть во турей рогь.

Поиграть-ли мнъ при скорой при смертушки!..

... Как онъ первой разъ-то затрубилъ во турей рогь,

Да й вьісокіи-то горы пошаталиси.

Пастухи на Русі були постійними носіями і поширювачами гри на рогах і на рожках. У наведеному вище уривку ця обставина своєрідно й висвітлюється, вказується, що герой билини навчився грати " во турей рогь", коли ще був пастухом.

У Чернігівській губернії пастушині роги досить часто виготовлялись за формою натуральних тваринних рогів, а також з дерева, обкладеного ззовні корою берези. Така імітація давнього натурального рогу досить типова. Коли ж буйволячих рогів не стало - за нестачею природного матеріалу, їх Скопійовували з дерева. Рожок, зображений на мал.27, зберігається в Російському музеї Імператора Олександра III в Санкт- Петербурзі. Він має довжину 40 см, діаметр раструба 0,055 м; чотири отвори для пальців дозволяють відтворювати мелодію в інтервалі давніх російських пісень, - квінт. Амбушурної чашечки /мундштука/ немає: губи виконавця вкладаються прямо у вузький кінець інструмента. В розглядуваному екземплярі до нього прилаштована кришечка з берези, яку призначено тільки для закриття мундштука від пилюки, бо вже на інструменті не грають. Під час гри ця кришечка відгинається в бік.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/32351.html