Быстрый переход к готовым работам
|
Військові оркестриЗ другої половини XVI ст. в українських містах, наділених магдебурзьким правом, виникають ремісничі музикантські цехи, або так звані “братства”, які стали першими осередками фахового духового виконавства і музичного зібрання в Україні. Вони утворилися спершу на західних землях України: в Кам’янець-Подільському (1578 р.) , Львові (1580 р.), пізніше на сході в Києві (1677 р.), Ніжині (1729 р.), Харкові (1780 р.) та ін. [98]. Найбільшим серед них був Київський музичний цех. Він налічував до 35 різних за фахом музикантів, серед яких були співаки й інструменталісти які грали на народних (бандурах, цимбалах), струнних (скрипках, лютнях), а також на духових та ударних інструментах, зокрема на трубах, сурнах, дудках, бубонах, котлах, як це було поширено за тих часів й у Росії. Ці інструменти згадує український поет кінця ХУІІ - початку XVIII ст. чернець Климентій Зинов’єв у вірші “ О довбышах, що в бубны бубнят и о тренбачах, що в трубы трубят и в сурмы сур мят” [98, 320\. Музиканти цеху навчали своему мистецтву молодих людей. Навчання тривало декілька років, після чого найбільш спроможні учні зводилися у ранг майстрів та отримували спеціальне свідоцтво, яке надавало їм право грати в Києві і його околицях. Плата за навчання бралася грошима або у вигляді натурального внеску (мед, воск, інші продукти) у касу цеху. Київський музичний цех виконував найрізноманітніші функції: музиканти грали на весіллях, хрестинах, народних святах і гуляннях, а також виконували функції військових музикантів, беручи участь в особливих церемоніях і парадах. Цех мав свою емблему - вишиту квітку крокусу - та цеховий знак і печатку, на якій були зображені басоля, смичок, труба і нотний зошит. В своїй організаційній і фаховій діяльності цех підпорядковувався магістрату. Цікавим свідченням цього є підписаний гетьманом Іваном Мазепою “Універсал на музику, року 1704”, виданий у жовтні. У ньому заборонялося київському полковнику і старшині втручатись у справи музичного цеху Києва, а також наказувалось повернути його у відомство магістрату [100]. Як наслідок такого універсалу, виник статус Київського музичного цеху, затверджений у 1707 році. Після виходу універсалу Мазепи оркестранти були міцно закріплені за міською владою, майже закріпачені. Окремі згадки про інструменталістів, котрі служили у іменитих вельмож , зустрічаються в різних матеріалах XVII ст. Так, у 1689 р. серед осіб, які супроводжували поїздку до Москви гетьмана І.Брюховецького, були 10 сурмачів та п’ять музикантів, яких за інструментальним складом та за призначенням грати під час офіційних урочистих зустрічей або парадів можна віднести до військових музикантів. Діяльність кріпацьких капелій та оркестрів у панських маєтках була характерною ознакою музичного життя кінця XVIII - початку XIX ст. Згадки про них знаходимо майже у всіх спогадах того часу. Одні з перших і кращих на Україні кріпацьких капел та оркестрів належали графам Розумовським. Так, Кирило Розумовський мав роговий оркестр, що складався з 36 осіб, а також великий духовий оркестр. На урочистостях, присвячених обранню К.Розумовського гетьманом, взимку 1750 р. на вулиці Глухова вступили 5000 козаків під гру музикантів “з боєм на литаврах по військовом порядку”, далі їхав гетьманський оркестр “з ігранієм на трубах”. Відомими колективами були також: оркестр Галагана (який високо оцінив М.Глінка у спогадах), оркестри поміщиків Чуприни та Лопухіна (зі складу останнього багато музикантів згодом перейшли до Київської опери) [16]. У невеликих містах та містечках військові полкові оркестри були чи не єдиними поширювачами інструментальної музики. Однак призначувана військовим музикантам платня була, як правило, мізерною, та ще й виплачувалася далеко не регулярно. Про це свідчить скарга, подана в 1729 р. гетьманові Апостолу і підписана чотирма трубачами, сурмачем і довбишем : “...за тую службу денгамі і провіантом, як колись обыкновенно бивало, за сім років не одержували... Винагорода за один тільки 1727 рік і дано нам головную зарплату, однак із того усе одному кретиторам своїм роздали” [67, 35І\.
Вся работа доступна по ссылке http://mydisser.com/ru/catalog/view/32355.html |
|