Теоретико-методологічні підходи до трактування економічних систем

Розробка теоретико-методологічних засад порівняльного аналізу сучасних економічних систем в умовах їх екологізації та глобалізації передбачає вивчення існуючих як у зарубіжній, так і українській економічній думці підходів до розуміння природи економічних систем, їх тлумачення, усвідомлення структурних елементів. Іншими словами, йдеться про трактування економічної системи як наукової категорії сучасної економічної теорії. При цьому варто зауважити, що економічна наука та, зокрема, теорія порівняльних економічних систем мають справу з надзвичайно динамічним, мінливим матеріалом, оскільки невпинний розвиток людської діяльності та її модифікація, інтелектуалізація і гуманізація на зламі ХХ – ХХІ ст. призводять до швидких економічних та ін. змін і, відповідно, породжують співіснування різних типів економічних систем, які усі без винятку перебувають у стані постійної трансформації, включаючи не тільки системи з відносно нижчим рівнем розвитку, а й найбільш передові.

Така палітра існуючих навіть в умовах тієї самої епохи економічних систем, не кажучи вже про їх розмаїття у контексті економічної історії, об'єктивно спричинила появу значної кількості відмінних між собою теоретико-методологічних підходів до трактування економічної системи як категорії. Крім того, в економічній теорії можна знайти приклади певної ідеологізації цієї проблеми, оскільки функціонування економічних систем неминуче пов'язано з наявними формами власності, способами досягнення макроекономічної рівноваги, тобто співвідношенням плану і ринку, особливостями розподілу і перерозподілу доходів, а, відповідно, з соціальною структурою суспільства і т.п.

Як слушно підкреслює у цьому контексті Н.Гражевська, у сучасній науковій літературі нема єдності поглядів щодо трактування поняття "економічна система", що зумовлено складністю та поліструктурністю самого об'єкту дослідження, а також мультипарадигмальністю сучасного економічного знання, яке розвивається на основі співіснування та взаємодії конкуруючих науково-дослідних програм [79, С. 395].

Таким чином, сучасна економічна компаративістика, намагаючись проникнути у природу економічних систем, висуває чимало підходів до їх трактування, яких об'єднує насамперед те, що економічне життя суспільства, його економічна діяльність усвідомлюються власне як "система", навіть "складна система", з усіма логічними висновками, які випливають з системної методології, про що ми докладно зазначали вище у п. 1.2. У розвитку світової економічної думки системний підхід до розуміння економічного життя застосовували А.Сміт, Ф.Ліст, В.Рошер, Г.Шмоллер, К.Бюхер, В.Зомбарт та ін., про що йшлося у п. 1.1. Багато українських учених, незалежно від зарубіжних авторів і часто навіть раніше у часі, трактували економіку як систему. Серед них насамперед варто назвати М.Балудянського, М.Бунге, І.Вернадського, М.Туган-Барановського, а також І.Франка (відповідні погляди цих учених висвітлено у п. 1.1.).

Економічна система має, як ми зазначали вище, значний вплив на все суспільство. При цьому, на думку сучасних зарубіжних економістів М.Мендози і В.Наполі, цей вплив настільки істотний, що навіть визначає структуру і значущість інших його підсистем. З цього випливає, що результати трансформації власне економічної системи всебічно позначаються на суспільній трансформації і подальшому функціонуванні суспільства [389, С. 217]. Подібну точку зору висловлюють й деякі сучасні українські дослідники. Зокрема, А.Гальчинський, П.Єщенко, Ю.Палкін з цього приводу зазначають, що "…економічна система – одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі, підприємства, індивідуальні господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі відносини" [57, С. 54]. Структурним елементом суспільної системи вважають економічну систему й З.Ватаманюк, С.Панчишин та О.Ватаманюк [35, C. 114].

Будь-яке суспільство об'єктивно наштовхується на проблему підтримки життєдіяльності у середовищі свого існування. При цьому основною проблемою, як відомо, є обмеженість природних ресурсів щодо людських потреб. Тому кожне суспільство повинно вирішувати, як залучити й застосувати ресурси, щоб максимально задовольнити ці потреби і водночас, як створити таку економічну систему, яка б виконувала ці функції. Міркуючи за такою логічною схемою, П.Семюелсон і В.Нордгауз пропонують свою наукову дефініцію: "Економічна система – це своєрідний механізм, за допомогою якого вирішуються основні проблеми, пов'язані із задоволенням людських потреб в умовах обмеженості ресурсів: що виробляти? як? для кого?" [261, C. 12].

На думку М.Борнстейна, "економічна система передбачає взаємодію організацій учасників відповідно до правил і порядків виробництва, розподілу та споживання товарів і послуг" [353, C. 4]. При цьому економічна система визначає специфіку розв'язання трьох фундаментальних економічних проблем [353, C. 4]. Водночас, як вважає згаданий автор,  на економічну систему впливають три групи чинників: 1) рівень економічного розвитку; 2) соціальні і культурні чинники; 3) навколишнє середовище [353, C. 5]. Як бачимо, розглянуте трактування економічної системи передбачає інституційний підхід до розуміння суспільного відтворення, ідею про тріаду фундаментальних економічних проблем, а також усвідомлення істотного впливу неекономічних чинників на стан і динаміку самої системи.

Польський економіст Л.Бальцерович розкриває зміст економічних систем з позицій інституціоналізму. Зокрема, він виокремлює інституційний лад (загальні інституції) і систему господарювання (конкретні інституції), які разом, у поєднанні творять інституційну систему економіки. Крім того, до дефініції економічної системи дослідник включає механізми макрорегулювання, форма яких залежить від особливостей інституційних чинників [416, C. 15].

Зарубіжні дослідники Є.Нойбергер і В.Даффі визначають економічну систему як сукупність прийняття рішень, інформаційних потоків і мотиваційних залежностей [190, C. 46]. Таке формулювання, безперечно, виграє лаконізмом, проте, на наш погляд, є надто загальним, поверховим, розпливчастим і не відображає глибинну суть економічної системи, оскільки просто констатує, фіксує "сукупність" прийняття рішень і т.п., але не пояснює їхню природу, зумовленість, спрямованість.

Деякі зарубіжні учені, не пропонуючи якогось цілісного визначення економічної системи, роблять спробу розкрити її зміст через основні ознаки. Так, К.МакКоннелл і С.Брю під такими ознаками розуміють 1) форму власності на засоби виробництва і 2) способи узгодження та управління економічною діяльністю [175, С. 47]. Безперечно, форма власності є важливою характеристикою будь-якої економічної системи, проте сама форма є наслідком певних історичних, політичних, культурних, ментальних та ін. процесів, які власне й зумовлюють відповідні методи, способи узгодження та управління економічною діяльністю.

Російські дослідники трактують економічну систему як "…цілісну єдність виробників і споживачів, які перебувають між собою у взаємному зв'язку та взаємодії". При цьому зазначається, що "…визначальними елементами будь-якої економічної системи є такі сфери діяльності як виробництво, розподіл, обмін і споживання" [342, С. 30]. На нашу думку, таке визначення є неповним і непереконливим. По-перше, єдність виробників і споживачів, яка справді має місце в економічному житті, не є особливою ознакою економічної системи. Тим більше невідомо, що саме розуміє автор під "цілісною єдністю". По-друге, навряд чи визначальними елементами економічної системи можна вважати виробництво, розподіл, обмін і споживання, які, як відомо, складають послідовні стадії процесу суспільного відтворення. Інша дослідниця І.Ніколаєва вважає, що "сукупність виробничих відносин становить певну економічну систему і у ній основними є відносини власності" [339, С. 10]. На наш погляд, запропонований підхід не розкриває змісту економічної системи і не відповідає духові сучасної економічної теорії. Можна погодитися з авторами, що відносини власності справді відіграють важливу роль у функціонуванні економічних систем. Проте вважаємо недопустимим ототожнювати економічну систему і "сукупність виробничих відносин". По-перше, тим самим надто звужено окреслюються межі системи;  по-друге, не віддзеркалюється її глибинний зміст та інституційні параметри. Нарешті, застосування дефініції "сукупність виробничих відносин" нині видається надто архаїчним.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15063.html