Сутність та особливості функціонування туристичних підприємств на промисловій території

Структурні перетворення в економіці України, формування сучасних економічних зв’язків і принципів господарювання в туристичній галузі, існування різних форм власності, удосконалення законодавчої бази привело до необхідності визначення характерних рис туристичної діяльності, яке нерозривно пов’язано з діяльністю суб’єктів туристичного бізнесу на промислових територіях.

Туристична діяльність відіграє важливу роль у соціально-економічному житті України. Статус і зацікавленість держави в подальшому розвитку цієї галузі посилюють уплив туризму на всі сфери життя людини. Проте на сьогодні функціонування туристичних підприємств на промисловій території потребує удосконалення, окремі особливості цих промислових територій при формуванні довгострокових програм їх розвитку туризму враховуються не повною мірою. Це не дозволяє повною мірою здійснювати цілеспрямоване планування розвитку туризму на промислових територіях.

Функціонування туристичного ринку базується на конкурентних стосунках між виробниками туристичного продукту та його споживачами зокрема на промислових територіях. Виходячи з того, що туризм є комерційною діяльністю, а туристичні підприємства керуються мотивом задоволення соцального запиту на туристичні послуги, отримання прибутку та недопущення збитків, можна вважати, що раціональним буде здійснення лише тих турів, які вирішують проблему насичення ринку даної промислової території на основі сформованого попиту та приносять прибуток. Важливість дослідження визначених проблем пов’язана з динамічністю сучасної економіки, участю туристичних підприємств у формуванні державного бюджету, необхідністю зайнятості населення, розвитком промислової території. Досвід економічно розвинених країн свідчить, що діяльність туристичних підприємств на промисловій території, аналогічно до підприємств інших галузей економіки, відбувається згідно із загальними економічними законами суспільства і підпорядковується державним законодавчим та нормативним документам.

Туристичний продукт впроваджується лише у випадках, коли загальний дохід від його продажу достатній для виплати заробітної плати, відсотків, соціальних витрат й отримання цільового прибутку. Якщо ж розглядати макроекономічні тенденції, то наявність прибутку в туристичній галузі є свідченням позитивних змін.

Розвиток туристичної галузі, поширення асортименту наданих туристичних послуг свідчать про необхідність всебічного аналізу з метою визначення місця туристичних подорожей в загальному обсязі послуг в Україні, порівняння та формування прогнозних тенденцій їх розвитку.

Український вчений О.І. Амоша відзначає, що державна регіональна політика є органічною підсистемою національної політики соціально-економічного розвитку України і реалізується шляхом здійснення стратегій, планів, програм. [332, с.105]. Сучасні економічні відносини між туристичним підприємством та промисловою територією реалізуються в умовах формування їх взаємного впливу, з урахуванням особливих вимог, обмежень та впливу державних чинників. «Серед регіонів України найгостріша потреба у формуванні та досягненні цілей сталого розвитку простежується саме у промислових територіальних утвореннях, де найбільш гостро відчуваються негативні наслідки економічних та соціальних небезпек при більш сприятливій економічній ситуації» [1, с.8].

Українські вчені М.Г. Чумаченко, Л.М. Кузьменко [352, с. 3-11] підкреслюють, що «ринкові відносини реалізуються в умовах існування сформованої структури територіальної організації суспільства та базуються на принципах самоуправління. Функционування та розвиток підприємства невід’ємні від економічного розвитку суспільства. Конкретне підприємство знаходиться на певній території місцевого самоуправління. Для цієї території підприємство виступає якимось потенційним чинником його соціально-економічного розвитку».

Зацікавленість держави в подальшому розвитку цієї галузі посилює зв’язок туризму з промисловою територією. Враховуючи, що регіони відіграють головну роль в реалізації всіх заходів у рамках Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015р. [254] і є найбільш керованою територіальною структурою, тому уточнення сутності, понять, характерних та специфічних особливостей розвитку діяльності туристичного підприємства на промисловій території є актуальним питанням.

Розглянуті українським вченим В.І. Ляшенко [185, с. 232-236] проблеми регуляторної політики, розвитку підприємництва і ринкової інфраструктури, розвитку форм і методів планування промислового виробництва. шляхи вирішення проблем підвищення ефективності енергозабезпечення виробничої і соціальної сфери є орієнтирами для розвитку промислової території та туристичних підприємств, що там функціонують.

Туристичні підприємства, що створюються на промислових територіях з густонаселеними районами, є, за визначеннями білоруського вченого М.І. Кабушкіна [160, с. 20], «типовими для туристичної галузі, в якій багато підприємств і організацій, повинних вписуватися в єдину регіональну систему управління, де переслідується мета забезпечення тривалої дієздатності і конкурентоспроможності на ринку».

Унаслідок особливих вимог, що пред'являються до туристичного регіону, що пропонує комплекс послуг, які можна отримати на певній території, вимальовується подвійна відповідальність туристичного підприємства: за результати своєї діяльності та єфективну взаємодію з промисловою територією.

На рівні регіону туристичні підприємства можуть частково справляти вплив на контрагентів, оскільки виробники послуг є самостійними і незалежними підприємствами. Лише завдяки добре налагодженій комунікації з постачальниками готельних, транспортних, екскурсійних та інших послуг і поглибленій мотивації, на основі довіри, туристичні підприємства можуть непрямим чином впливати на суміжні підприємства.

Туристичні підприємства зацікавлені врівноважувати інтереси між різними, задіяними в процесі обслуговування, групами, в своїй діяльності керуються загальноприйнятими нормами, пріоритетами і уявленнями про цінності, мають перед собою цілі та програми по подальшому розвитку промислової території. Саме тому економічному розвитку туристичного підприємства на  промисловій території приділяється велике значення.

Розглядаючи систему відносин між такими об’єктами як «фірма», «галузева система» та «територія», автори П. Дикен та А. Мальмберг [122, с. 109] відзначають, що «необхідно розуміти особливості певних територій. Частина зв’язків відносин між фірмами, що діють в межах території, та самою територією – це специфічні засоби, якими особливості фірми переплетено з особливостями цієї території».

В теперішній час існує необхідність у розробці методологічних основ економічного розвитку туристичної галузі та туристичних підприємств, ефективності їх операційної діяльності, створення туристичного продукту та впливу на нього туристичних інформаційних технологій, фінансових та організаційних заходів, наявних туристичних ресурсів, маркетингової та комунікативної політики, планування та інноваційного планування, вибору напрямів економічного розвитку.

Дефініція «методологічні основи економічного розвитку туристичних підприємств» характеризується сукупністю заходів дослідження, що охоплюють виявлення проблем з економічного розвитку туристичних підприємств і шляхів вирішення, визначення прогнозів діяльності та формування напрямів підвищення їх ефективності [27, с. 232-236].

Визначення цього поняття ґрунтується на його сутності і розкриває завдання, які полягають у розробці й актуалізації планування, формуванні й удосконаленні економічних зв’язків, технологічних контактів, прийнятті актуальних рішень з метою досягнення їх економічного розвитку. Реалізація методологічних основ відбувається в ході діяльності туристичного підприємства на промисловій території та дозволяє йому здійснити виконання конкретних цілей.

Як свічить аналіз, обсяги подорожувань, виконаних підприємствами сфери послуг, щорічно зростають. Так, збільшення обсягів послуг по Україні в 2004 р.  порівняно з 2003 р. досягло 131,2 %, у 2005 р. порівняно з 2004 р. досягло 128,8 %, у 2006 р. порівняно з 2005 р. досягло 126,2 %, у 2007 р. порівняно з 2006 р. досягло 129,9 %, у 2008 р. порівняно з 2007 р. – 137,4 %, а у 2009 р. порівняно з 2008 р. – 104,2 %, у 2010 р. порівняно з 2009р. – 114,5 %, у 2011 р. порівняно з 2010р. – 120,2 % . Стосовно послуг з організації подорожувань динаміка характеризує зростання в 2004 р. порівняно з 2003 р. досягло 151,6 %, у 2005 р. . порівняно з 2004 р. досягло 122,0 %, у 2006 р. . порівняно з 2005 р. досягло 126,5 %, у 2007  р. порівняно з 2006 р., яке досягло 129,2 %, у 2008 р. порівняно з 2007 р. – 159,2 %, у 2009 р. порівняно з 2008 р. – 113,1 %, у 2010 р. порівняно з 2009 р. – 112,1 %, у 2011 р. порівняно з 2010 р. – 115,9 % [40, с. 8-12]. Результати аналізу наведених даних продемонстрували збереження напрямів до економічного зростання туристичних підприємств.

На основі статистичних даних за 2003–2011 рр. (додатки Б; В), побудовано модель зростання обсягів сфери послуг в Україні (рис. 1.1). Наведена на рис. 1.1 динаміка демонструє стабільне зростання цього показника. Тенденції розвитку туристичної галузі свідчать про поширення асортименту наданих туристичних послуг і підкреслює необхідність всебічного аналізу показників з метою визначення місця туристичних подорожей в загальному обсязі послуг в Україні, порівняння і формування прогнозованих тендендій їх розвитку.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15066.html