Теоретичні засади економічного розвитку туристичних підприємств на промисловій території

Об’єктивність і повнота оцінки ефективності дозволяють активно впливати не тільки на поточний стан, але і на тенденції розвитку туризму, встановлювати розміри підприємств туризму, структуру і обсяги необхідного виробництва туристичних послуг, відстежувати і коректувати слабо керовані явища і процеси, зокрема змінювати негативні, складати плани і прогнози розвитку туризму на промисловій території зокрема.

Структуризація економічних оцінок і їх комплексне застосування дають можливість об'єктивніше спрямувати розвиток туризму, виявити додаткові резерви і ресурси туристично-рекреаційних комплексів, визначити внесок кожного підприємства туризму в економіку туристичної галузі [170, с. 129–131].

Українські вчені А.С. Шевченко, В.І Торкатюк, Н.О. Кизим, А.Л. Шутеко [167, с. 129–131] відзначають, що «становлення економічних відносин, конкуренція, необхідність поліпшення показників господарювання є чинниками, що впливають на діяльність підприємств у сучасних умовах.

Результативна діяльність підприємств є необхідною умовою для розвитку в Україні бізнесу і його впливу на національну економіку. Існують чинники (вони характерні й для туристичного бізнесу), що послаблюють позиції малих підприємств. До них належать обмеженість фінансових ресурсів, значна залежність від упливу ринкової кон'юнктури, висока чутливість до несприятливих економічних чинників, вірогідність банкрутства, конкуренція монополістів, відсутність дієвої підтримки та інші».

В умовах конкуренції і прагнення до економічного розвитку наведені твердження є прийнятними і для туристичних підприємств. Визначення рівня їх ефективності, як підґрунтя економічного розвитку, використовується на всіх напрямах поточного та перспективного  планування. В Україні вже усвідомлена ця необхідність, хоча в розвинених країнах такий аналіз є нормою підприємницької діяльності тривалий час.

Як підкреслюють українські вчені О.О. Шубін та ін. [297, с. 125], «серед існуючих способів оцінки ефективності оптимізації бизнес-процессов підприємства найбільш поширеними є: фінансовий підхід, що передбачає розрахунки фінансової віддачі і змішаний підхід, що включає також і нефінансову складову. Змішаний підхід враховує витрати ресурсів підприємства, оптимальність ухвалених рішень по реорганізації бизнес-процессов, по максимуму оцінюючи всі фінансові і нефінансові вигоди».

Така думка співпадає з напрямом досліджень українських вчених Г.А. Азьмук, М.О. Александрової, О.В. Ареф’євої та ін., які зробили висновок, що «підприємство розглядається як мережа процесів. Перший підхід можна назвати системним підходом до виділення процесів підприємства (що відповідає вимогам ISO 9001:2000). Він базується на таких основних положеннях:  визначення процесного та системного підходів до управління підприємством;  визначення процесу (бізнес-процесу) підприємства;  розуміння кроків, необхідних для впровадження процесного підходу на підприємстві;  визначення мережі (системи) взаємозалежних процесів підприємства» [317, с. 213]. В роботі українських вчених Л.М. Малярець, Н.М. Пономаренко висвітлено проблему управління процесом росту власного капіталу підприємства та запропоновано методичний підхід до оцінювання результатів управління [188, с. 112-115].

Наведені чинники визначають необхідність створення не тільки зовнішнього, але і внутрішнього середовища, яке б зміцнювало стійкість малих туристичних підприємств і сприяло розвитку цього сектора економіки. Сучасний туристичний ринок характеризується постійним прагненням до підвищення якості послуг та розширення асортименту. Прогнозування наслідків зміни зовнішніх умов, наслідків схвалюваних рішень і обґрунтування необхідної своєчасної реакції органів управління підприємством на очікувані наслідки досягається шляхом перерозподілу наявних ресурсів і залучення додаткових фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.

Українськими вченими Б.В. Буркинським та М.А. Коваленко в роботі [84, с.69], присвяченій теоретико-методологічним і практичним проблемам розробки й оцінки стратегій розвитку промислового комплексу регіону, підкреслено, що методологічною основою стратегічного управління розвитком промислового комплексу регіону має бути поєднання концепції інноваційного напряму розвитку, принципів забезпечення економічної безпеки, кластерних форм інтеграції.

Оцінка економічного розвитку туристичного підприємства є тим заходом, що є базою для аналізу складових беззбиткової діяльності та результатом поточного і перспективного планування, управлінській інструментарій для бізнес-пропозицій та оперативного управління їх впровадженням.

Умови отримання ефективних наслідків діяльності туристичних підприємств потребують оптимальності рішень, вимагають коректування планових програм залежно від зміни стану ринку зокрема на промисловій території. Обґрунтованість в прийнятті основних економічних показників будується на доцільності обраних напрямів діяльності туристичних підприємств.

Економічне та ресурсне оточення орієнтують туристичне підприємство на промисловій території на задоволення рекреантів і створення тих видів туристичних продуктів, які задовольняють їх попит і можуть сформувати капітал, необхідний для подальшого економічного розвитку.

Сучасна управлінська технологія результативної господарської діяльності туристичного підприємства, за дослідженнями М.А. Жукової, побудована на сукупності моделей і методів, які складаються з наступних процесів [140, с.229]:

«правильна постановка реальних цілей і оцінка досяжності поставленої мети; способи відбору кращих рішень із багатьох даних варіантів; реалізація взаємопов'язаних матеріалів; способи коригування раніше ухвалених рішень у зв'язку зі зміною умов виробництва, постачань туристичних послуг для комплектування турпродукту, умов його збуту; способи систематичного контролю економічної ефективності господарської діяльності».

Згідно із системно-організаційним аспектом основу соціальної структури суспільства створюють соціальні інститути, що зберігають і підтримують існуючі відносини і зв'язки. Названі інститути по своїх напрямах регулюють, контролюють і організують поведінку суспільства у важливих для нього сферах, в тому числі й у відпочинку, лікуванні, туризмі.

У туристичній діяльності з виробництва туристичних продуктів, як і в інших галузях, за визначенням вчених О.М. Тищенко, Н.О Кизим, Я.В. Догадайло, «підприємства мають специфіку, що випливає з особливостей виробничого процесу, характеру і послуг, фінансування, умов виконання робіт. Як основні поняття, що характеризують вид роботи, є «ефективність», «ефект», «результативність», «економічна результативність» [321, с. 15–30].

В економічній літературі розгляду питання фінансового стану з метою оцінки досягнутих результатів підприємства приділено достатньо уваги. Як наслідок вибору напрямів за дослідженнями українського вченого В.О. Шпільової [358, с. 55] пропонується методика оцінки конкуренто-спроможності торговельної послуги, заснована на розгляді її чотирьох рівнів – основному, реальному, додатковому та розширеному. При оцінці конкурентоспроможності торговельної послуги роздрібного торговельного підприємства необхідно враховувати два чинники: основні властивості конкурентоспроможності; специфіку продукту торговельного підприємства. Такий висновок В.О. Шпільової відповідає діяльності підприємств-турагентів, які виконують функції реалізації турпослуг, створених туроператором та «визначається фінансовим станом,  характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємостосунками з іншими юридичними і фізичними суб’єктами діяльності, платоспроможністю і фінансовою стійкістю».

Наслідком досліджень В.М. Лехан [31, с.357– 368; 60; с.71-74] є висновок, що «аналіз фінансового стану підприємства показує, за якими напрямами треба працювати, дає можливість визначити найбільш важливі заходи для своєчасного виявлення і усунення недоліків у господарській діяльності, знайти резерви поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства».

Автор цих досліджень узагальнює висновок, що теоретичні основи методології проведення загального аналізу фінансового стану підприємства включають аналіз майнового і фінансового стану: оцінка фінансової стійкості, аналіз активів, ділової активності, запасу фінансової стійкості (зони безпеки), плато- і кредитоспроможності, рентабельності підприємства».

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15066.html