Методичні засади вимірювання територіальної нерівності

Труднощі формування регіональної соціально-економічної політики багато в чому обумовлені відсутністю розробок, що дозволяють мати просторове уявлення про соціально-економічні результати й заходи, здійснювані для стійкого збалансованого розвитку регіонів. Ентропійний стан економіки не може бути переборений тільки прагматичними заходами локального масштабу, тому необхідні дослідження закономірностей регіонального розвитку, пошук оптимальних варіантів і «точок» росту [103].

Важливим завданням є виявлення пріоритетів розвитку кожного регіону з наданням йому, у рамках чинного законодавства, розширених прав реалізації своїх можливостей з відповідним ростом економічного потенціалу. При цьому істотно зростає роль соціального фактору, що впливає на політичну стабільність суспільства.

Специфічною особливістю економічних явищ і процесів на регіональному рівні є їх асиметрія, що характеризується відсутністю домірності, інваріантності, незмінності внаслідок повсюдної й безперервної, як у просторі, так і в часі, трансформації економічних показників господарюючих суб'єктів України.

Навіть у стабільній економіці тільки теоретично можна припустити відносно постійне співвідношення попиту та пропозиції ресурсів, техніки й технології, смаків споживачів. У реальній дійсності такої сталості не буває як у статиці, так і, особливо, у динаміці у зв'язку з постійною зміною факторів і результатів, трансформацією процесів виробництва благ, економічних елементів і їх зв'язків.

Відзначається необхідність вироблення системних уявлень про фактори й пріоритети переходу регіонів до режиму стійкої репродукції, про особливості, дієві моделі й механізми аналізу потенційних можливостей мезоекономіки, що опинилася в стані територіальної асиметрії, коли розвиток регіональних соціально-економічних систем обумовлений гіпертрофовано високим ступенем їх просторової поляризації.

Регіональна соціально-економічна система має складну внутрішню структуру, у складі якої варто виділяти наступні елементи: виробничу, рекреаційну, соціальну, інституціональний, інфраструктуру й природно-ресурсну базу. Сукупне поєднання цих елементів спричиняє формування регіональних соціально-економічних підсистем різного рівня в рамках однієї території [47].

Регіональна соціально-економічна система являє собою множину соціально-економічних підсистем, взаємозалежних і взаємодіючих між собою в сфері виробництва, розподілу, обміну й споживання, що утворюють цілісну єдину соціально-економічну структуру в рамках певної території. Базові ієрархічні рівні регіональних соціально-економічних систем у рамках території України наступні:

- соціально-економічна система держави, обмежена його територією;

 - макрорегіональні соціально-економічні системи в рамках території регіонів;

- мезорегіональні соціально-економічні системи, обмежені територією регіонів;

- мікрорегіональні соціально-економічні системи в рамках території сільських районів, міських і сільських поселень [155].

 У цих умовах важлива роль приділяється структурному аналізу регіонально-галузевих підсистем на макро- й мезорівнях. Найважливішим аналітичним інструментом, на нашу думку, є метод моделювання. Моделювання регіональних економічних структур повинне базуватися на системному підході. Тільки система моделей, що описують процес розвитку регіональних соціально-економічних систем на різних рівнях, дозволяє оптимізувати інформаційне забезпечення прийняття стратегічних рішень по формуванню економіки територій. Не окремі моделі, а взаємозалежні, «спряжені» один з одним, інтегровані у єдності макро- та мезоекономічні  процеси, дозволяють підвищувати об'єктивність управлінських рішень про збалансований розвиток регіональних соціально-економічних систем [142, 143].

Дослідження територіальної асиметрії економіки необхідно проводити, моделюючи процеси її формування як на макрорівні в рамках території України, так і на мезорівні в рамках територій регіонів, при цьому аналізуючи просторову поляризацію розвитку окремих регіонально-галузевих підсистем. Результати оцінки територіальної асиметрії й просторової поляризації стану й розвитку регіональних соціально-економічних систем різного рівня послужать об'єктивною основою для формування стратегічних рішень про стійкий ріст економіки територій.

Досягненню оптимальної економічної стабільності територій сприяє збалансованість, структуризація й соціальна орієнтація. Але для цього необхідні:

- оцінка ресурсного потенціалу регіональної системи й можливостей його реалізації;

- визначення стратегічних пріоритетних напрямків розвитку регіональної соціально-економічної системи;

- знаходження оптимальних темпів і пропорцій розвитку окремих регіонально-галузевих підсистем, що забезпечують стабільне поєднання видів діяльності в регіоні;

- наявність внутрішніх резервів і використання їх як активи розвитку;

- активна інвестиційна політика;

- розширення міжрегіональних ринкових відносин [59].

Нами виділені й згруповані фактори внутрішнього, макро- і мезосередовища, що визначають стабільність регіональної соціально-економічної системи, її здатність адаптуватися до ринкових відносин, що змінюються (рис. 2.3).

При розробці й реалізації регіональної стратегії стійкого розвитку інвестування як базисного способу реанімації регіональної соціально-економічної системи доцільно сполучити зі здійсненням структурних зрушень, спрямованих на становлення й ріст внутрішніх ринків з високою платоспроможністю населення [53]. Цю проблему неможливо вирішити без дослідження сформованої територіальної асиметрії й просторової поляризації стану регіональних соціально-економічних систем всіх рівнів.

Формування ефективної системи управління регіональною економікою вимагає розробки нової концепції розвитку методології оцінки територіальної асиметрії й визначення просторової поляризації стану регіональних соціально-економічних систем. Як така концепція пропонується індикативний підхід до аналізу й оцінки рівня розвитку, територіальній асиметрії й виявленню просторової поляризації регіонів.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15067.html