Стратегічні напрямки модернізації механізму управління економікою регіонів

Сьогодні наукова проблема підвищення ефективності функціонування системи управління економікою регіонів залишається пріоритетною, як з погляду держави, так і з позицій регіонального співтовариства. Це визначено як об'єктивними зовнішніми й внутрішніми факторами, так і недоліками в самій системі управління, у тому числі: превалюванням галузевого й територіального підходів у формуванні регіональних органів влади; дублюванням функцій управління по ряду напрямків діяльності; недостатнім рівнем компетентності керівництва регіонів; фрагментарністю організаційних дій по розвитку системи управління регіоном та ін. [181].

Вирішення перерахованих вище проблем забезпечить проведена модернізація системи управління регіонами, що покликана створювати умови для стабільного розвитку бізнесу й підвищення якості життя населення регіонів на основі наявного економічного й організаційно-управлінського потенціалу.

Однак, сучасний рівень розвитку національного господарства свідчить про те, що при вдосконалюванні системи управління регіонами повинні бути враховані два моменти.

По-перше, як показує аналіз, у значній частині регіонів не повною мірою використовується організаційно-управлінський потенціал, стратегічні плани й програми розвитку не містять механізму реалізації і являють собою набір несистемно поставлених цілей. Це пов'язане з тим, що недостатня ефективність управління соціально-економічним розвитком регіонального господарства проявляється в рості корупції, бюрократизму й недовіри громадян до бізнесу й влади. Першочергові завдання органів управління - сформувати умови привабливості територій для інноваційного бізнесу, що забезпечує високий рівень додаткової вартості, що вимагає високої кваліфікації персоналу - досягаються не повною мірою. Причиною тому виступає недосконалість методів оцінки результативності управління, що призводить до зниження відповідальності органів управління за результати здійснюваної діяльності.

По-друге, наявні істотні розходження показників соціально-економічного розвитку регіонів усе збільшуються. Це приводить до росту диференціації в розвитку територій і формування соціальних конфліктів, зниження якості життя населення й потенціалу економіки. Необхідне істотне вдосконалювання системи місцевого управління її орієнтація на розробку нових організаційних і інституціональних підходів до інтеграції інтересів бізнесу, населення й на вирішення стратегічних завдань. Регіонам потрібний більший простір для проведення ефективних рішень із метою підвищення рівня життя наших людей - відповідно, досить ресурсів для того, щоб ці повноваження здійснювати. Вирішувати такі питання потрібно з повним розумінням наслідків, як у короткостроковій, так і в більш віддаленій перспективі.

Виконання цієї функції ставить принципово нові завдання перед органами управління, як на регіональному, так і державному рівні, які пов'язані з адаптацією реалізованого механізму управління з урахуванням різноманітності регіонів. Це, у свою чергу, вимагає проведення й типології регіонів для цілей модернізації механізму реалізації регіональної соціально-економічної політики, тобто мова йде про вироблення диференційованого підходу до управління економікою регіонів.

Виходячи з того, що на сучасному етапі господарювання відбувається модернізація системи управління економікою регіону, визначена посиленням самостійності територій, модернізації, у першу чергу, повинен бути підданий механізм управління, як найбільш гнучкий і адаптивний її елемент.

Механізм управління економікою регіону - це ключовий елемент системи управління територіями, найбільш складна її частина, що представляє собою сукупність компонентів (органів управління, їх функцій і структури; цільових стратегічних настанов; принципів, методів, технологій і інструментарію управління та ін.), тісно взаємозалежних між собою, що утворюють керуючу, керовану, інструментальну підсистеми в їх інтеграційній цілісності й формують механізми впливу (у вузькому змісті) на регіональне господарство, умови життєдіяльності населення, організації й домашні господарства, суспільні, економічні й соціальні процеси з метою підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону і якості життя населення в ньому.

Розглядаючи механізм управління як складну сукупність компонентів, слід зазначити, що з позицій системного підходу - це сукупність складних керуючої, впливаючої й керованої підсистем. З позицій процесного підходу механізм управління варто розглядати як процес впливу керуючої системи на керовану. На рис. 4.1 механізм управління представлений у широкому трактуванні з позиції інтеграції цих двох підходів.

Відзначимо, що в умовах модернізації системи управління важливо виділити в механізмі управління елементи відносно стійкі (що піддані змінам тільки в результаті кардинальних перетворень: суб'єкти управління; об'єкти й сфери впливу та ін.) і рухливі (що змінюються в результаті перманентних трансформацій).

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15067.html