Динаміка економічних змін та трансформацій транскордонного співробітництва

Для визначення шляхів подальшого розвитку трансформації транскордонного співробітництва на європейському континенті, необхідно проаналізувати трансформацію суспільно-економічних систем та динаміку економічних змін  і транскордонного співробітництва постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи на фоні глобалізації та регіоналізації економік.

Зміни, що відбулися в економіці колишніх соціалістичних держав Центральної та Східної Європи на зламі 80-90х років ХХ сторіччя мають системний характер. Цей процес називається системною або суспільно-економічною трансформацією. Його суттю є зміна господарсього ладу, або системи інституцій при формуванні принципово нових економічних рішень, через те поняття суспільно-економічної трансформації тотожнє системній трансформацї. У випадку постсоціалістичних держав Ценральної та Східної Європи маємо процес переходу від командно-адміністративної системи господарювання, в основі якої є державна власність, централізоване управління та планування, до господарства капіталістичного, що базується на ринковому механізмі, приватній власності та економічній свободі. До економічної трансформації теж належать процеси зміни макроекономічних напрямків, а також інших елементів господарювання, через те, що вони виникають як результат перетворення економічної системи [1, С. 196].

Серед причин трансформації системи потрібно виділити як зовнішні, так і внутрішні чинники: а) нестача акцептації соціалістичної системи у відповідності до зовнішнього оточення; б) існування економічних та технологічних бар’єрів між США та країнами ЄС-15 з одного боку та країнами Центральної та Східної Європи з іншого; в) неефективність економічної системи; г) суспільне незадоволення низькою ефективністю національного господарства та обмеженістю прав людини.

Головною метою трансформації є підвищення якості життя людей, збільшення ефективності господарювання і, як наслідок, зростання конкуренції на рівні глобального ринку.

Ситуація ця є перехідним етапом, результатом дослідження та переміщення засобів виробництва із непродкутивних секторів економіки до високоефективних. Через те, держави, у яких має місце процес трансформації господарства називаються держави з перехідною економікою. Дане поняття у більшій мірі характеризує держави, що виникли у результаті розпаду СРСР, у меншій – до країн Центральної Європи.

У результаті проведення реформ у колишніх соціалістичних країнах можна виділити як вже було розглянуто вище два типи економічної політики: радикальна і нерадикальна, шокова і градуалістська [41; 95]. Прикладом радикальної політики (шокової) є Польща. Дана економічна політика також була запроваджена у колишній Німецькій Демократичній Республіці (НДР), Хорватії, Естонії, Латвії, Литві, зокрема в Угорщині після 1994 р., а в Росії та Україні – з 1995 р. Також 1997 р. є початком запровадженя шокової терапії у Болгарії та Румунії. Еволюційна (градуалістська) трансформаційна політика була запроваджена у Чехії, Словаччині, Словенії, а в Угорщині вона функціонувала до 1994 р.

Найбільші здобутки отримали від процесу трансформації економічних систем країни Центральної Європи. Тут найшвидше відбулися інституційні та структурні зрушення. Одна із причин цього стану є наявність тривалих традицій у цих країнах розвитку ринкового господарства на засадах приватної власності. Вони легше адаптувалися до нових господарських напрямків, незважаючи на тривале функціонування командно-адміністративної системи, яка була ізольована від світового господарства. Дані трансформаційні процеси стали набирати динамізму після розпаду СРСР та Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). Господарство цих держав, у яких відбуалася трансформація системи формувалася у наслідок різних причин (зовнішніх, внутрішніх, геоекономічних та геополітичних чинників, рівнем реалізації реформ, тощо), а також різким зменшенням на початковому етапі і так невеликого ВВП (табл. 2.5)

Які причини швидкого падіння національного доходу на початку трансформаційного процесу? Тут можна виділити чотири групи причин: стартові геоекономічні та геополітичні умови реформ; стан галузей, у яких розпочались реформи: зовнішні чинники (більшість держав утворилися в результаті розпаду інших державних організмів); господарсько-економічна політика (політика запровадження у даних країнах структурних реформ) [76].

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15068.html