Система транскордонного співробітництва країн Центральної та Східної Європи доінтеграційного періоду

Обґрунтувавши закономірності функціонування інституційного механізму трансформації транскордонного співробітництва країн ЦСЄ, необхідно визначити тенденції формування системи транскордонної співпраці у даному регіоні в до-інтеграційний період. У роботі доведено, що закономірності трансформації транскордонного співробітництва країн Центральної і Східної Європи у доінтеграційний період формувалися на засадах загальноприйнятних принципів міжнародного поділу праці, спеціалізації, інтернаціоналізації виробництва і обміну.

Для цього проаналізуємо постсоціалістичну трансформацію прикордонної співпраці країн ЦСЄ у 90-х роках XX сторіччя. Зауважимо, що транскордонні регіони країн Центральної та Східної Європи були лідерами євроінтеграційних процесів. Вони характеризувались: відмінностями у темпах та рівнях соціально-економічного розвитку, фінансовими засобами, цінами, доходами населення; поєднанням різних економічних та правових систем; поєднанням економічних, політичних і соціальних елементів [59].

Варто зазначити, що залучення польських, чеських, словацьких, угорських захід­них регіонів до фінансових джерел ЄС програми PHARE CBC було по­зитивним чинником постсоціалістичної трансформації у розвитку цього регіону. Зокрема, проаналізуємо тенденції формування транскордонного співробітництва на доінтеграційному етапі розвитку:

1. Вплив „крайового ефекту” на економічну діяльність;
2. Створення нових транскордонних інституцій;
3. Стимули та бар’єри на шляху транскордонного співробітництва;
4. Ставлення жителів до транскордонного співробітництва.

1. „Крайовий ефект” та господарська діяльність у Центральній та Східній Європі характеризуються відмінностями у рівнях соціально-економічного розвитку. У наслідок відмінностей у рівнях соціально-економічного розвитку, деякі, особливо закор­донні, науковці, зокрема, Г. Сінкін (1992), Р. Вальдес (1992), А. Уітмор (1992) порівнюють ситуацію на кордонах країн ЦСЄ до американо-мексиканського. Зауважимо, що ці інтеграційні механізми подібні до складної моделі, яка передбачає, крім спеціальних митних і податкових правил, також розташування виробництв високої якості і підпри­ємств із наявністю стратегічних функцій з боку економічно розвинутої країни. У свою чергу, погано оплачувані робочі місця, виробництво із низькою кваліфікацією розташо­вані із боку кордону слаборозвинутих країн [64].

Однак, як справедливо зауважує німецький економіст Г. Бенбрюгге (1994), в таких країнах, як Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, не існує такої промислової структури, яку можна було співставити із мексиканською економічною системою. Зазначимо, ство­рювалась спеціальна транскордонна політична програма, яка б сприяла специфічному розвитку в прикордонному регіоні, хоча деякі її елементи вже були присутні (наприклад, компанії не доведеться платити податки і мита на основні матеріали, які імпортується у країни даного регіону для перероблення із подальшим експортом). Як зазначає В. Кратке (1996), це є статична модель конкурентних переваг, де ефекти, що відчуваються на ринку праці, будуть мати позитивний вплив на економічну структуру транскордонного регіону. Реалізація такої моделі (німецькі, австрійські інвестори) буде короткостроковим заходом, що зрештою призведе до вирівнювання доходів населення та у кінцевому рахунку зміцнить існуючі соціально-економічні структури. Варто зауважити, що дешеві виробництва в прикор­донній зоні можуть бути лише початковим етапом становлення підприємств даного регіону на шляху довгострокового зростання їх технологічної компетенції та поліпшення якості транскордонного співробітництва.

Зауважимо, що в умовах великої соціально-економічної нерівності, яка існувала у цьому прикордонні, процес створення нових транскордонних виробництв має позитивну динаміку, де характерною особливістю є швидке пристосування нефор­мальної економіки до нової ситуації у прикордонні.

Отже, саме приватна транскордонна торгівля та розвиток „базарної економіки” швидко перетворив колишню периферію в область економічного зростання без допомоги уряду та субсидій. Виявляється, що сукупний ефект у таких малих масштабах діяльності вражає. За даними міністерства економіки Польщі у 1996 році оборот приватної транс­кордонної торгівлі в масштабах країни склав 7,1 млрд дол. США, що еквівалентно 29 % польського експорту. Завдяки транскордонній торгівлі, значну частину польської про­дукції було реалізовано за кордоном. Без даного співробітництва, це здійснити було б не­можливо. У 1995–1996 роках на польсько-німецько-чесько-словацько-австрійському кордоні було 60 великих базарів, ко­жен з яких нараховував біля 100 кіосків. Зауважимо, що у 1995 році лише німецько-польський кордон перетнуло 48 млн німців і поляків, у тому числі 13 млн жителів транскордонного регіону. Виходячи із цього „торговельного туризму”, оборот склав 5 млрд. злотих або 16,5 % від офіційного польського експорту до Німеччини. „Базарна економіка” відіграла особ­ливу роль у розвитку польських прикордонних регіонів на початку трансформаційних перетворень, її внесок серед іншого був у створенні понад 200 тис нових робочих місць. На відміну від більшості воєводств у Польщі, західні – мали позитивне сальдо зовніш­ньої торгівлі, цей позитивний надлишок зовнішньоторговельного обороту є винятково за рахунок приватної транскордонної торгівлі. „Ба­зарна економіка” активізує не тільки підприємницьку ініціативу громади у транскордон­ному регіоні, але і внутрішніх районів, підвищуючи ефективність виробництва для задо­волення попиту громадян сусідніх держав - це є очевидний ефект мультиплікатора [65].

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15068.html