Закономірності, чинники розвитку та принципи управління сферою послуг у постіндустріальній економіці

Динамічне зростання ролі послуг є однією з головних тенденцій розвитку світової економіки в останні десятиліття. Її багатоаспектність і глобальність актуалізують проблему формування наукових засад і практичних підходів до управління сферою послуг з урахуванням новітніх трендів, можливостей, ризиків і загроз, пов’язаних, у тому числі, з кризовими явищами в сучасному світі. У процесі дослідження цієї проблематики необхідно врахувати чинники (функціонального, галузевого, регіонального й іншого характеру) та закономірності трансформації сфери послуг у ході її еволюції, а також визначити ключові принципи розвитку, виходячи зі стратегічних орієнтирів країни, а звідси і бачення місця сфери послуг у структурі національної економіки, її місії, мети та цілей. Результатом такого аналізу є формування методологічного підґрунтя для розробки системи адекватних організаційних й економічних методів і заходів щодо вирішення ключових завдань управління різними аспектами функціонування сфери послуг та її окремих складових.

Аналізуючи наукові засади дослідження закономірностей розвитку сфери послуг (див. публікації Балаєвої О. [12], Зайнашевої З. [89, с. 64–85], Клікіч Л. [114–116], Максименко Г. [147], Софіної Т. [247, с. 12–60], Тіпанова В. [282] та ін.), нами зроблено висновок про доцільність використання системно-еволюційного підходу. Так, системний підхід розглядає сферу послуг як складно організовану відкриту систему та конкретизує принципи діалектики стосовно неї, орієнтуючи на розкриття її цілісності, різноманітності зв’язків і зведення їх у єдину картину. Сутність системи, її властивості та структура знаходять концентрований вияв вираження в принципах системності, головними з яких є принципи цілі, цілісності, ієрархічності. Згідно з ними сфера послуг розглядається як цілісна структура та, водночас, як підсистема вищого порядку (національної економіки).

Основним недоліком такого підходу є розгляд функціонування системи у статиці. Для дослідження динаміки необхідний еволюційний підхід. “Еволюція з погляду цього підходу ― тривалі, поступові, поступальні кількісні зміни стану сфери послуг, що переходять у якісні зміни, обумовлені принципами відбору, мінливістю та спадковістю економічних відносин суспільного обміну праці, а також зосередженням різноманітних зв’язків між ними” [116, с. 48]. Відповідно, вивчаючи закономірності розвитку сфери послуг, слід ураховувати також такі принципи:

iсторико-еволюцiйний ― дозволяє визначити вектор, дати оцiнку загальному напряму та досягнутому рiвню розвитку сфери послуг, у тому числi в контекстi “прив’язки” до змiни технiчних способiв виробництва в суспiльствi;

самоорганiзацiї ― дає можливiсть виявляти модифiкацiю системної якостi пiд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх чинникiв та обумовленої ними економiчної нерiвноваги;

бiфуркацiї ― вказує на властивостi спадковостi (тобто стабiлiзацiї компонентного i структурного складу) та мiнливостi системи як здатностi адаптуватися до змiн зовнiшнього середовища.

Тобто з цієї позиції сфері послуг притаманні як загальносистемні властивості (цілісність, ієрархічність, відкритість, інтегративність, емерджентність), так і ряд специфічних властивостей: нерівноважність, стохастичність, динамічність. Так, відкритість забезпечує потік внутрішніх і зовнішніх флуктуацій, які в сукупності не дозволяють встановитися тривалому стану рівноваги й обумовлюють постійні зміни системи, її динаміку.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15070.html