Фінансові моделі розвитку соціально орієнтованої економіки регіону

Трансформаційні процеси регіонального розвитку поставили перед регіонами держави питання вибору адекватної сучасним реаліям фінансової моделі, яка має відповідати постулатам соціально орієнтованого розвитку їх економіки. Ті моделі, які існували за часів командно-адміністративної системи не відповідали вимогам часу, не відображали реалії сьогодення і не стимулювали соціально-економічний розвиток. У жодному з багатьох програмних документів, що розроблялися, не було чітко сформульовано, до чого вона прагне у сфері розподілу та перерозподілу регіонального продукту, який тип фінансової моделі взято за стратегічний орієнтир. Проте, відсутність чітких стратегічних орієнтирів і тактичних завдань регіонального розвитку, зовсім не означала, що не змінювалися місце та роль фінансів у процесах соціалізації економіки регіонів. Рушійним мотивом забезпечення збалансованості соціально-економічного розвитку повинна стати необхідність передачі фінансових ініціатив та збільшення частки джерел фінансування на місця (регіони), з метою формування фінансової бази для фінансування розвитку регіональних соціально-економічного систем. Це, в свою чергу, повинне знайти своє відображення як на структурі доходів і видатків, так і на завданнях які вирішуються в розподільчих процесах.

Тому, необхідно дослідити існуючі фінансові моделі розвитку на предмет визначення оптимальної структури джерел фінансування за напрямами соціалізації економіки регіону, цільових орієнтирів фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону, вибору фінансових інструментів стимулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Зважаючи на існуючі у науковій літературі підходи щодо розкриття змісту поняття «модель» [60; 61, с. 38; 62–68], слід зауважити, що в її основу розвитку завжди покладається процес, а схемою її функціонування виявляєть­ся схема відтворювального процесу.

Соціальна орієнтація економіки – це, перш за все, підпорядкування економічного поступу інтересам соціуму. А це властиво лише ефективній економіці, яка має в своєму розпорядженні розвинений ринковий механізм на конкурентній основі, за умови, що він не деформований довільним державним втручанням у процеси соціалізації. Соціальна орієнтація економіки регіону припускає, окрім багатьох інших ознак, значні масштаби перерозподілу доходів в цілях соціального розвитку, надання соціальних гарантій і таким чином – соціальну справедливість в розподілі та використанні ВРП. Але модель соціально орієнтованої ринкової економіки життєздатна лише до тих пір, поки дотримуються необхідні межі соціального захисту, за якими починається соціальне утриманство і паразитизм, невиправдана розтрата суспільних ресурсів. В свою чергу, межі соціального захисту визначаються мінімально безпечним рівнем фінансування розвитку соціальної сфери, забезпечуючи таким чином, соціальну безпеку регіонів країни.

Соціальні ризики в процесі соціалізації економіки регіону проявляються, насамперед, через втрату можливостей забезпечення соціуму належним рівнем доходів, посилення загроз соціальній стабільності. Дискримінаційні обмеження та послаблення соціальної захищеності також стимулюють наростання соціальних ризиків, пов’язаних із виникненням соціальної нестабільності та соціальних конфліктів [69, с. 438].

В умовах адміністративної системи бюджет був не просто основною і провідною ланкою фінансової системи, що забезпечувала ресурсами функціонування і розвиток економіки та соціальної сфери. Це була домінуюча структура, без якої не могли нормально функціонувати інші ланки фінансової системи. Тут зосереджувалася основна маса доходів – у бюджеті централізувалося більш як 50,0% ВНП і до 75,0% національного доходу. Без асигнувань із бюджету переважна частина регіонів не могла забезпечити фінансування безпечного розвитку. Життєдіяльність регіональної соціально-економічної системи була неможлива без участі бюджету у фінансуванні розвитку соціальної інфраструктури регіону.

Природно, що ринкова трансформація економічної системи не могла не торкнуться питання про роль і місце бюджету держави. Проте, розглядаючи це питання, слід враховувати, що роль бюджету, можливості та джерела фінансового забезпечення соціально орієнтованої економіки регіонів держави перебуває в прямій залежності від типу економіки, моделей економічного зростання, які дають змогу визначити роль держави у процесах соціалізації; виду фінансової моделі суспільства, котра, у свою чергу, тісно пов’язана з рівнем державної централізації національного продукту у бюджеті і цільових фондах; характеру реалізації соціальних функцій держави та типом її соціальної політики, що дозволяє визначитись із механізмом забезпечення соціальної справедливості у суспільстві.

Необхідно підкреслити те, що в різних моделях є набір тих компонентних елементів, які в конкретних специфічних умовах можуть дати найбільший ефект. Зважаючи на те, регіональні економічні системи мають специфічні особливості функціонування, що проявляються в розвитку їх економіки, перерозподілі ВРП, процесах соціалізації, відповідно вони потребують індивідуалізації вибору типу фінансової моделі розвитку соціально орієнтованої економіки. Тому побудова фінансової моделі соціально орієнтованого розвитку економіки регіону потребує дослідження існуючих моделей суспільного розвитку, класифікація яких подана на рис. 1.7.

Як бачимо, накопичено значний досвід застосування різних моделей економічного розвитку країни, кожна із яких має свої переваги та недоліки в різні історичні періоди. Варто звернутись до таких моделей економічного розвитку як кейнсіанська, неокласична та моделі ендогенного розвитку, на принципах і засадах яких і досі розвивається економіка регіонів держави.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15071.html