Інституціональне середовище фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону

Суперечливі   трансформаційні   процеси,   що  відбувалися в Україні протягом 20 років і відбуваються і нині, значною мірою спонтанні, пошуки шляхів виходу з кризи, що охопили не лише економіку, але й і інші сторони життєдіяльності, варто змінити на більш осмислені, регульовані, упорядковані й цілеспрямовані процеси [22, с. 454]. Це дозволить забезпечити відтворювальні процеси в економіці регіонів держави, урегулювати розвиток конкурентного середовища регіонів, досягти соціальної справедливості у розподілі ВВП та забезпечити соціально-економічну безпеку, що є визначними критеріями формування соціально орієнтованої економіки регіонів держави. Забезпечення збалансованості соціального та економічного зростання регіонів держави, реалізація постулатів та принципів соціально орієнтованої економіки вимагає формування виваженого інституціонального середовища фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону.

Основні напрями інституціональних перетворень висвітлені у працях таких науковців  як   У.   Гамільтон,  Т.   Гайдай,   В.   Гейця,  З.  Герасимчук,   І.   Вахович, І. Вініченко, В. Голяна, Т. Веблен, В. Євдокименка, А. Мельник, ін., де досліджено значення окремих інститутів, інституцій у соціально-економічному розвитку регіонів. Однак, нині відсутні комплексні дослідження стосовно інституціонального середовища фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону, удосконалення якого, на нашу думку, має стати передумовою до реалізації принципів та постулатів переходу на модель соціально орієнтованого типу.

У сучасній літературі вживається різний понятійно-термінологічний апарат, що характеризує змістове наповнення категорії «інституціональне середовище»: інститут, інституція, інституційна структура (дод. Б, табл. Б.1). Як видно, тлумачення даних понять є досить широким і неоднозначним за змістовим наповненням, що вносить плутанину у наукових дослідженнях сутності інституціонального середовища фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону. В результаті проведених досліджень пропонується під інститутом розуміти формалізоване закріплення правил економічної гри, які встановлені структурними одиницями, кожна із яких має свої функції, обов’язки, завдання та методи управління регіональною соціально-економічною системою. Інституції представляють собою правила, норми, звички, інструменти соціально-економічної поведінки суб’єктів регіональної системи у різних сферах життєдіяльності суспільства, які формують та задають різні інститути. В свою чергу, інституційна структура – впорядкована сукупність інститутів та інституцій, що визначають правила поведінки для кожного суб’єкта регіональної соціально-економічної системи.

Пропонуємо під поняттям «інституціональне середовище фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону», розуміти формалізоване закріплення правил та норм поведінки різними інституційними одиницями на регіональному рівні, які формують структуру фінансового забезпечення за напрямами соціально орієнтованого розвитку економіки регіону (забезпечення конкурентоспроможності регіону, забезпечення відтворення соціально-економічної системи, забезпечення соціально-економічної безпеки).

Основними засадничими принципами формування інституціонального середовища фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону є:

• міжсекторна взаємодія регіонів держави, регіональних суб’єктів господарювання та соціуму на засадах тривимірного державно-регіонально-приватного партнерства в сфері фінансового забезпечення соціально орієнтованого розвитку економіки регіону, що визначатиме її структуру з позиції формування власних фінансових ресурсів (за рахунок бюджетних коштів держави) та залучених фінансових ресурсів (за рахунок використання приватного капіталу бізнесових структур як додаткового джерела фінансування);
• дотримання інститутами нормативного поля регулювання процесів соціалізації економіки регіонів, що визначатиме мінімально необхідні межі безпечного розвитку розвитку регіону (з позиції забезпечення соціально-економічної безпеки та простого відтворення регіональної соціально-економічної системи);
• полікритеріальність, де інституціональне середовище слід розглядати як сукупність інститутів, орієнтованих на різні критерії цілепокладання та елементів (інституцій), що їх забезпечують [98, с. 12–13];
• забезпечення фінансування соціуму як базового принципу досягнення соціально-економічної безпеки та напряму підвищення конкурентоспроможності економіки регіону, що передбачає диференційовану структуризацію за джерелами фінансування.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15071.html