Особливості організації навчання у вищому навчальному закладі

Значну роль у розвитку креативності майбутнього фахівця відіграє профпідготовка у вищому навчальному закладі. Саме на цій стадії йде засвоєння професійних знань і вмінь, оволодіння всіма тонкощами професійної майстерності, формування раціональних прийомів навчальної роботи, що припускає активну пізнавальну діяльність студентів. Психологічним критерієм успішного проходження цієї стадії є формування ставлення до себе як до суб’єкта обраної діяльності та професійної спрямованості, у якій досить чітко відображаються установки на розвиток професійно важливих якостей. Це підтверджують і численні роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі професійної підготовки фахівця – Т. Амабайл, Р. В. Белоусова, І. М. Богданова, В. В. Боксгорн, Я. Я. Болюбаш, Ю. О. Бохонкова, В. М. Галузинський, Ю. Л. Дещинський, Е. Ф. Зєєр, В. М. Зуєв, О. І. Іванова, А. В. Карпов, Є. О. Клімов, С. Ю. Мариньчак, О. А. Муравйова, І. Пуфаль-Струзік, О. П. Саннікова, П. П. Скляр та ін. [266; 12; 20; 21; 27; 55; 77; 88; 91; 92; 100; 106; 145; 158; 194; 204; 213; 214; 221].

Виш („вища школа”, „вищий навчальний заклад”) – скорочення, що утворилося у 20-і роки ХХ ст. у період українізації в УРСР від словосполуки „висока школа” [44, с. 161]. Останнім часом це визначення набирає поширення разом з існуючим скорочення ВНЗ – вищий навчальний заклад.

Виходячи із зазначеного вище, можна дати таке визначення мистецькому вишу – це вищий навчальний заклад, що належить до освітньої галузі, спрямованої на розвиток у людини спеціальних здібностей і смаку, естетичного досвіду й ціннісних орієнтацій, здатності до спілкування з художніми цінностями в процесі активної творчої діяльності та вдосконалення власної почуттєвої культури. Основна мета освіти в мистецькому виші – підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності у сфері культури й мистецтв, появи нових можливостей у житті, їхньому раціональному використанню. Його місія – підготовка кваліфікованих професійних творчих працівників для галузі культури і мистецтв (музикантів-виконавців, композиторів, художників, скульпторів, дизайнерів, архітекторів, фотохудожників, акторів та режисерів театру, кіно й телебачення, кінооператорів, мистецтвознавців, музикознавців, фахівців з менеджменту шоу-бізнесу, бібліотечних працівників та ін.).

Під час розкриття передумов розвитку креативності в студентської молоді в процесі професійної мистецької освіти треба надати характеристику особливостям психічного розвитку особистості студента.

У психології питання розвитку креативності у віці після 17 років розроблено недостатньо. У сучасній психологічній літературі серед періодів зрілості виділяють віковій період ранньої дорослості (за періодизацією Дж. Біррена 17 – 25 років), на який припадають основні студентські роки в переважної більшості молодих людей (за Б. Г. Ананьєвим стандартний студентський вік – 17 – 22 роки, нестандартний – від 23 років і далі) [19]. Уважається, що найбільша концентрація позитивних зрушень характеризує саме цей період.

За даними Б. Г. Ананьєва та його співпрацівників пік психофізіологічних, психічних та інтелектуальних функцій припадає на вік 19 – 20 років, коли спостерігається підвищення рівня психомоторних характеристик, уваги, пам’яті, мислення, а також пік динамічності збуджувального та гальмівного процесів. Разом з тим вік 20 років є піком загальносоматичного розвитку та всіх видів чутливості (за П. П. Лазаревим) [48, с. 110]. До 21 року відбувається завершення формування основних напрямків розвитку вищих емоцій: естетичних, етичних, інтелектуальних.

Ранню дорослість характеризує „стійка концептуальна соціалізація”, коли особистість набуває стійкий характер. У цей час розвиваються теоретичне мислення, уміння абстрагуватися, робити узагальнення. Відбуваються кількісні зміни в пізнавальних можливостях: мова йде не лише про те, скільки та які завдання вирішує молода людина, а про те, яким чином вона це робить (нестандартний підхід до проблем, вміння включати окремі питання в більш загальні та інше). Дуже важливим стають самостійність вибору та свідоме складання професійного плану. Людина покидає батьків, створює власну родину, засвоює професію [2; 48; 90; 109; 121; 173; 217; 219].

Зазначимо, що студентство – це такий віковий період, якій ще не повністю „відірвався” від підліткового (особливо на перших курсах навчання), й тому йому притаманно все евристичне, є потяг до самоактуалізації. Самоактуалізація розглядається тут як процес реалізації прагнення до здійснення діяльності з максимально повного розвитку власної особистості в процесі навчання в навчальному закладі. Студент повинен розвивати свій інтелект та свої раціональні сили [142; 259]. Одним з аспектів самоактуалізованої особистості й є креативність. А. Маслоу розглядав креативність як універсальну якість самоактуалізованої особистості [147]. Креативність студентів повинна проявлятися в здібності самостійно ставити мету, орієнтуватися на майбутнє, в енергійності, винахідливості та безпосередності, наполегливості в досягненні мети. Під час навчання у виші в юнаків та дівчат посилюється спрямованість на творчу діяльність, у межах якої проявляється та розвивається їхня креативність.

Утілення власних креативних потенцій у проектування й реалізацію власного буття є формовиявленням креативності людини. За висловленням С. Л. Рубінштейна, існують два шляхи здійснення людського життя – існування й усвідомлений та творчо спрямований процес. Перший спосіб – це життя в умовах і відносинах, що склалися. Другий спосіб передбачає розвинуту здатність особистості до рефлексії, до роздумів над своїм життям, його будування на основі власного досвіду, творчого конструювання та реалізації [201]. Саме таке завдання й стоїть перед студентом мистецького вищого навчального закладу, який повинен бути готовим не тільки до реалізації свого фаху, а й не повинний загубитися в житті, завжди намагатися реалізувати всі власні потенційні можливості, прагнути до постійного розвитку та самовдосконалення.

За визначенням Закону України „Про культуру” „культурно-мистецька освіта – спеціальна освіта у сфері культури і мистецтва”. Мистецька освіта – освітня галузь, спрямована на розвиток спеціальних здібностей і смаку, естетичного досвіду й ціннісних орієнтацій, здатності до спілкування з художніми цінностями в процесі активної творчої діяльності людини та на удосконалення її власної почуттєвої культури [202, с. 34]. Майбутня сфера діяльності випускника мистецького вишу тісно пов’язана з творчістю як з такою формою людської діяльності, що ставить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресивного, несподіваного, соціально значущого, тобто креативного [160; 234].

Наш підхід до аналізу передумов розвитку креативності засновано також на розгляді вищого навчального закладу як особливої соціальної організації, як складної відкритої системи, як специфічного культурно-освітнього середовища. В. М. Дружинін уважає, що креативність – це властивість, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє середовище [79].

Для того, щоб реалізувати завдання виховання студента мистецького вишу як креативної, духовно багатої творчої особистості (справжнього митця), необхідні такі складники:

– знати структуру креативної особистості (для конкретизації цілей та завдань підготовки);

– знати механізми формування креативної особистості (для розробки рекомендацій, що підвищують креативні можливості особистості);

– створити умови для розвитку креативності майбутнього фахівця.

Реалізація індивідуально-творчого підходу в мистецькій освіті вимагає, щоб процес професійно-особистісного становлення будувався з урахуванням минулого життєвого досвіду кожного суб’єкта, його особливостей у міжособистісній взаємодії. Процес освоєння теорії й практики повинен здійснюватися через особистість майбутнього фахівця, через його мотиви, ціннісні орієнтації, цілі, інтереси, перспективи тощо.

Суть означеного підходу полягає в адаптації навчально-пізнавальної діяльності до інтересів, здібностей, інтелектуальних запитів студентів, інших складових психологічної структури особистості. При цьому досягається усвідомлення особистістю себе як творчої індивідуальності, виявлення своїх особистісних якостей, які вимагають удосконалення й корегування, з’являється стійка потреба в самовдосконаленні як домінантний мотив у структурі особистості, що формується [159].

Основними умовами, необхідними для стимуляції креативності студента мистецького вишу є психологічна безпека, прийняття, емпатійне розуміння, свобода від оцінних суджень, а також атмосфера відкритості, гри й спонтанності. На ефективність формування творчої самостійності особистості впливає: створення атмосфери творчості й співпраці, підтримка й спонукання до ініціативності, застосування особистісно-орієнтованого підходу до творчої роботи, диференціація методів і засобів навчання в залежності від етапу засвоєння знань.

Особливістю навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі є переважна орієнтація навчального процесу на професійну підготовку фахівця, а позааудиторної виховної роботи – на всебічний розвиток особистості. Тому тільки гармонійне поєднання в мистецькому виші цих двох напрямів діяльності забезпечує створення оптимальних умов щодо розвитку креативної особистості, й, зокрема, особистості майбутнього митця.

Навчальний процес є єдністю репродуктивної діяльності, коли знання відтворюються, і перетворювальної – коли в процесі їх засвоєння студент уявляє, комбінує, змінює. Впровадження активних навчальних технологій – інтерактивні психолого-педагогічні технології, ігри, тренінги, діяльність неформальних об’єднань: студій, творчих колективів, арт-лабораторій, клубів за інтересами, творчих центрів – дозволяє сформувати особистість, здатну творчо засвоювати знання.

Отже, розвиток креативності детерміновано психологічними особливостями юнацького віку, а також специфікою соціального (освітньо-професійного) середовища, яке створюється під час навчально-виховного процесу в мистецькому виші.

Вся работа доступна по ссылке  http://mydisser.com/ru/catalog/view/15072.html