Програма формувального експерименту з розвитку креативності студента в освітньому середовищі мистецького вишу
Професійна підготовка в науковій психолого-педагогічній літературі трактується як формування певних знань, умінь, навичок, які необхідні індивіду для виконання специфічних завдань обраної професії.
Завдання професійної креативної освіти та самовиховання полягає у втіленні не окремих роздрібнених принципів та методів впливу по відношенню до особистості майбутнього спеціаліста, а в загальній, цілеспрямованій системі вивчення, проектування особистості та формуванні її творчої індивідуальності в процесі креативної освіти та виховання [104; 166; 170; 178; 189; 210; 216; 246; 248].
У Луганській державній академії культури і мистецтв втілена та апробована розроблена нами модель психолого-педагогічного супроводу та підтримки розвитку креативності студентської молоді через створення особливого освітнього середовища мистецького вишу. Під ним ми розуміємо органічне поєднання когнітивних системостворювальних зовнішніх і внутрішніх екзистенційних умов спільного змісту продуктивної пізнавальної діяльності викладачів, студентів, представників соціальних інститутів, спрямованих на розвиток і саморозвиток, отримання елітної освіти та виховання учасників навчально-виховного процесу, на формування креативного та критичного мислення, на самовдосконалення та самореалізацію в макро- і мікросоціумі, на створення умов для життєвої самотворчості [29; 30; 37; 38].
В основу розробленої нами моделі психолого-педагогічного супроводу та підтримки розвитку креативності студентської молоді в процесі її професійної підготовки в мистецькому виші були покладені такі принципи:
Принцип творчої індивідуалізації на основі соціокультурного аксіологічного перетворення. Індивідуалізація у вихованні реалізується в системі психолого-педагогічних впливів на особистість та спрямована на максимально цілеспрямоване врахування вікових та індивідуальних особливостей особистості в її творчому розвитку. Під час індивідуалізації виховання системостворювальним чинником стає процес формування сприятливого середовища для саморозвитку особистості при мотивованій психокорекції в процесі креативної практики.
Принцип екологічного розвитку потенціалу особистості та її соціальної захищеності. Професійна освіта повинна сприяти входженню творчої особистості в соціальний світ. Відомий піаніст Г. Нейгауз відмічав, що хоча й геніїв та таланти не можна створити штучно, можна створити культуру, й чим ширше вона та демократичніше, тим легше в ній виростають таланти та генії.
Принцип гуманістичного підходу в освіті. Ставить у центр методології особистість, її внутрішній духовний світ як унікальну самоцінність та полягає в тому, щоб допомогти їй розкрити власні позитивні креативні можливості та стимулювати самостійно знаходити шляхи самовдосконалення творчого потенціалу, створювати умови для підтримки, захисту та повного прийняття індивідуального досвіду особистості в професійній діяльності.
Принцип конгруентного визрівання та розвитку креативної особистості. Конгруентність (узгодження) тут трактується як гармонія психічних процесів та станів у розвитку особистості. Творчу індивідуальність особистості, що має бути креативною, можна порівняти з культурною рослиною, яка потребує сприятливих умов для життя та професійного догляду.
Деонтологічний принцип акмеологічної практики. Сукупність принципів доцільної конгруентної та конструктивної поведінки спеціаліста (бути духовно багатою особистістю, творчою індивідуальністю; мати професійну компетентність, особистий авторитет та імідж; володіти традиційною та інноваційною психолого-педагогічними технологіями; бути творчим спеціалістом, емпатійним; здатним до аналізу та самоаналізу, рефлексії та ідентифікації в процесі самоактуалізації; мати почуття власної гідності; бути відкритим до нового, ініціативним; дотримуватися етичних норм взаємовідносин, створюючи атмосферу довіри; усвідомлювати сенс професійної життєдіяльності) [46].
Принцип творчої активності учасників педагогічного процесу. Кожний з компонентів особистісної сфери учасників педагогічного процесу дозволяє під час навчання та позанавчальної роботи – роботи в студіях, студентських колективах, майстернях, „авторських класах” – постійно уточнювати професійну „Я-концепцію”, активізувати свій потенціал. Таким чином, творча атмосфера, що складається під час роботи насамперед у студентських (тимчасових) творчих колективах, розвиває інтелектуальні, емоційні, вольові, поведінкові компоненти. Важливою умовою розвитку творчого потенціалу є свобода та адекватність емоційного самовираження особистості. Фактично студентські колективи стають справжніми майстернями, творчими майданчиками, під час діяльності в яких стають можливими будь-які задуми та творчі експерименти як викладачів, так й студентів. У своїй діяльності вони ґрунтуються на систематичності занять, наступності в роботі, активному включенні студентів до професійної діяльності, створенні атмосфери емоційного комфорту, диференційному підході, урахуванні індивідуальних особливостей особистості студента.
Принцип внутрішньої свободи особистості. Для каталізування креативності необхідна наявність особистісних ресурсів: новаторського стилю мислення, толерантності до невизначення, готовності піти на інтелектуальний ризик, сміливість поглядів.
Принцип довіри та віри в можливості особистості, позитивного сприйняття особистості. Віра у власну надзвичайність, сприйняття себе як людини творчої – є умовою творчої самореалізації. Віра у свої сили й можливості збільшує духовну енергію особистості. Суттєвим мотиваційним чинником є саме суб’єктивна оцінка своїх можливостей та впевненість у ефективності діяльності.
Принцип зворотного зв’язку. Кожен педагогічний вплив може мати для студента різний зміст (як зворотній зв’язок, тобто інформація про успіхи, сильні та слабкі сторони студента, який підсилює почуття автономності, компетентності, або як контроль над діяльністю, що знижує мотивацію особистості та впевненість у своїх силах).
Принцип позитивного емоційного фону. Одним з найважливіших чинників формування потреби особистості у творчій самореалізації є переживання позитивних емоцій під час творчої активності. Позитивні емоції під час творчої діяльності особистість може отримати, по-перше, від самого процесу творчої активності, реалізації власних потенційних можливостей, розкритті своїх здібностей; по-друге, людина отримує задоволення від результату своєї діяльності; по-третє, позитивні емоції викликає й висока оцінка процесу та результатів творчої діяльності іншими людьми.
Принцип співтворчості, співробітництва. Реалізація цього принципу передбачає не тільки співробітництво викладача та студентів, а й спільну творчість студентів. Сучасна освіта, як правило, орієнтує особистість на індивідуальну творчу діяльність. Але для діяльності фахівця культури і мистецтв притаманна й колективна творчість. Як показує практика, студенти часто самі об’єднуються в групи (колективи, ансамблі, студії) для підготовки та реалізації будь-яких проектів. Тому розвиток креативності під час навчання у виші буде протікати більш успішно, якщо поєднувати індивідуальну творчість студентів з роботою у творчих групах, які формуються з урахуванням побажань студентів.
