Зміст i роль стратегій y процесі формування механізму функціонування підприємства

Невід’ємною складовою процесу управління підприємством є формування і реалізація стратегії. Слово «стратегія» походить від древньогрецьких слів «stratos»– «армія» та «agos» – «я керую». Це поняття знайшло своє застосування і в термінах ділового управління: «стратегічне планування», «стратегічне управління», «стратегічний менеджмент», «стратегічне мислення» [109, ст. 36].

У широкому розумінні стратегія є узагальненою моделлю дій, у якій визначена послідовність виконання стратегічних завдань та їхнього ресурсного забезпечення. Основу стратегічного управління складають розроблення стратегії і її послідуюче виконання.

Необхідність розробки підприємствами стратегії викликана розвитком ринкових умов, для яких характерні нестабільність зовнішнього середовища, невизначеність щодо його майбутнього стану і впливу на підприємство. Як зазначає М. Г. Саєнко, діяльність підприємства здійснюється за двома напрямками:

– поточна, операційна діяльність, спрямована на поточну прибутковість;

– стратегічна діяльність, спрямована на майбутню прибутковість [155].

О. С. Віханський виділяє два протилежних підходи до розуміння стратегії.

Перший підхід базується на тому, що: спочатку чітко визначається стан, який має бути досягнутий через тривалий проміжок часу; далі визначаються необхідні для цього завдання; потім складається план дій з розбиттям на часові інтервали, реалізація якого має забезпечити виконання всіх визначених завдань. При цьому стратегія представляє собою розроблений план дій для досягнення визначеної мети на довгострокову перспективу, а розробка стратегії – процес формування довгострокової мети і побудова відповідного плану. Такий підхід характерний для систем із централізованою плановою економікою і ґрунтується на тому, що всі зміни передбачувані, всі процеси піддаються повному контролю і управлінню.

При другому підході до розуміння стратегії, на якому і ґрунтується стратегічне управління, стратегія – це довгостроковий напрямок розвитку підприємства, що стосується сфери, засобів і форми його діяльності, системи взаємовідносин у внутрішньому середовищі, позиції підприємства у зовнішньому середовищі, який приводить підприємство до його цілей.

О.С. Віханський вважає, що таке трактування визначення стратегії виключає детермінізм у діяльності підприємства, так як стратегія, визначаючи напрямок досягнення кінцевого стану, передбачає внесення змін у відповідності із змінами зовнішнього і внутрішнього середовища. У цьому випадку стратегію можна охарактеризувати як обраний напрямок, шлях подальшого поводження в середовищі, функціонування в рамках якого має привести підприємство до досягнення поставлених цілей [18, с. 25].

З. С. Шершньова та С. В. Оборська виокремлюють дві основні концепції стратегії – організаційно-управлінську та філософську. Організаційно-управлінська концепція стратегії пов’язана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності на підприємстві [191, с. 176].

Філософська концепція розглядає стратегію як:

• спосіб життя, спрямований на постійний розвиток;
• складову менеджменту, яка забезпечує передбачення майбутнього;
• процес мислення, інтелектуальні вправи, котрі потребують спеціальної підготовки, навичок i процедур;
• відтворювану цінність, яка надає можливість досягнення найкращих результатів за умови активної діяльності всього персоналу [191,   с. 176].

Проведене дослідження наукової літератури з питань стратегічного управління дозволяє зробити висновок про наявність різних визначень терміна «стратегія» і різних підходів до ознак класифікації стратегій. Трактування поняття "стратегія" змінювались відповідно до розвитку зовнішнього середовища підприємства.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15073.html