Аналіз ймовірності банкрутства хлібопекарських підприємств в умовах ринкової економіки

В умовах розвитку ринкових відносин банкрутство є механізмом регулювання та саморегулювання економіки. Банкрутство означає неспроможність підприємства задовольнити вимоги кредиторів щодо сплати за поставлені товари, надані роботи та послуги, здійснити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Наразі банкрутство підприємств в Україні є поширеним явищем. Нестабільний економічний і політичний стан в країні, недоліки нормативно-правового забезпечення господарської діяльності підприємств стали причинами збільшення кількості неплатоспроможних підприємств, підвищення ймовірності їх банкрутства і ліквідації [141]. Аналіз ймовірності банкрутства підприємств хлібопекарської галузі є особливо актуальним питанням при наявності великої кількості різних за розмірами і видами власності підприємств.

Ознаки банкрутства можна поділити на дві групи.

Перша група включає показники, які характеризують можливість фінансових труднощів та імовірність банкрутства в недалекому майбутньому:

• повторювані істотні витрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продаж і хронічної збитковості;
• наявність хронічно простроченої кредиторської і дебіторської заборгованості;
• низькі значення коефіцієнтів ліквідності і тенденція їх до зниження;
• збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі:
• дефіцит власного оборотного капіталу;
• систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;
• наявність наднормативних запасів сировини й готової продукції;
• використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;
• несприятливі зміни в портфелі замовлень;
• падіння ринкової вартості акцій підприємства;
• зниження виробничого потенціалу.

У другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:

• надмірна залежність підприємства від одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;
• втрата ключових контрагентів;
• невисокий рівень відновлення обладнання і технології;
• зниження рівня досвідченості управлінського персоналу;
• неритмічність виробничої діяльності;
• неефективні довгострокові угоди;
• недостатність капітальних вкладень і т.д.

До переваг цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків – більш високий ступінь складності ухвалення рішення в умовах багатокритеріального завдання, інформативний характер розрахованих показників, суб’єктивність прогнозованого рішення [40].

У зв’язку з існуванням великої кількості показників фінансової стабільності, розходжень в рівні їх критичних оцінок і виникаючі при цьому складнощі оцінки ризику банкрутства, вчені-економісти вважають доцільним розраховувати інтегральну бальну оцінку фінансової стабільності, методика якої полягає в класифікації підприємств по ступеню ризику, виходячи з фактичного рівня показників фінансової стабільності і рейтингу кожного показника, вираженого в балах. Так Л. В. Донцова і Н. А. Нікіфорова пропонують таку систему показників і їх рейтингову оцінку, виражену в балах (табл. 2.22) [2, с. 115].

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15073.html