Модель оптимізації оперативного режиму виробництва та зберігання продукції

Потреби підприємства в запасах задовольняють двома шляхами: внутрішнім, або інтенсивним, та зовнішнім, або екстенсивним. Екстенсивний шлях – це збільшення виробництва, добування або закупівлі матеріальних ресурсів, він пов’язаний, насамперед, із збільшенням витрат. Інтенсивний, або внутрішній шлях, дає змогу задовольнити потреби підприємства у матеріалах, паливі й тарі, за рахунок економного витрачання в процесі виробництва тих запасів, які підприємство вже має, а також виробництво окремих видів виробничих запасів потужностями підприємства. Адже економія сировини і матеріалів у процесі виробництва рівнозначна збільшенню їх виробництва або закупівлі, а використання власного виробництва здешевлює готову продукцію, створює нові робочі місця, дає змогу зменшити витрати.

Для характеристики ефективності використання виробничих запасів слід застосовувати систему узагальнюючих та індивідуальних показників, a також моделі запасів незалежного попиту. До узагальнюючих показників належать матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання виробничих запасів.

До використання y діяльності підприємства рекомендують такі моделі запасів незалежного попиту [21, с. 245; 23, с. 276; 33, с.  133; 96]:

1) модель економічного розміру замовлення (модель із фіксованим обсягом, Q-модель). Принцип її дії ґрунтовано на визначенні конкретного моменту, коли потрібно розміщувати замовлення, що відповідає певному рівневі запасу (точці замовлення). Рівень запасу визначають як залишок матеріалів перед минулою поставкою з урахуванням кількості одержаних матеріалів і виведенням витраченої кількості

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/15073.html