Підстави криміналізації створення стійких злочинних об’єднань

Створення України як самостійної держави супроводжувалося певними негативними процесами, які є неминучими для такої історичної події. Для неї характерні економічні кризи, нестабільність або відсутність правового поля у тій чи інший сфері життєдіяльності суспільства, падіння рівня життя населення, майнова та соціальна диференціація населення, високий рівень безробіття та інші процеси. Безумовно, зазначене не може позитивно впливати на рівень злочинності, крім того, як вже зазначалося, злочинність розвивається паралельно з розвитком суспільства, а в такій ситуації суспільство дістає певного розвитку в ракурсі виникнення нових видів, форм та методів діяльності, у тій чи інший сфері, що неодмінно тягне за собою виникнення нових видів, форм та методів злочинності.

У свою чергу, розвиток злочинності у демократичному та правовому суспільстві вимагає прийняття відповідних заходів відносно протидії цьому явищу, оскільки відсутність відповідного реагування з боку відповідних органів та всього населення в цілому може призвести до «припинення» існування держави у зв’язку із виникненням злочинного беззаконня або криміналізованої держави.  

Найбільш ефективним та найбільш суворим заходом боротьби з будь-якими діяннями, що набувають найвищого ступеня суспільної небезпечності, а саме становлять суттєву небезпеку для суспільних відносин у тій чи інший сфері життєдіяльності суспільства, є їх криміналізація, тобто передбачення кримінальної відповідальності за їх вчинення. Не можна не погодитися з думкою вчених, які зазначають, що криміналізація відіграє провідну роль з-поміж засобів впливу на злочинність [48, с. 59]. Процес криміналізації полягає у з’ясуванні цілей, підстав установлення кримінальної відповідальності за те чи інше діяння. Результат криміналізації – це сукупність норм кримінального права, що містять перелік злочинів і передбачених за них покарань, а також підстав та умов притягнення винних до кримінальної відповідальності чи звільнення від неї [49, с. 86].

Причинами криміналізації того чи іншого діяння визнаються: підвищення суспільної небезпечності певних діянь; необхідність усунення прогалин законодавства та появу нових суспільних відносин, що потребують охорони за допомогою норм кримінального права.

Слід погодитися з думкою А. Ф. Зелінського, який зазначив, що проблеми криміналізації та декриміналізації, посилення та пом’якшення санкцій за деякі види злочинів повинні вирішуватись не в руслі політики, що постійно змінюється, а відповідно до визнаних у цивілізованому суспільстві загальнолюдських моральних цінностей, принципів гуманізму, справедливості, законності та милосердя [50, с. 15 – 16]. При криміналізації та декриміналізації діянь необхідне глибоке та всебічне вивчення соціальних реалій та їх адекватне відображення в кримінальних законах [51, с. 8].

На підставі аналізу літератури можна зробити висновок, що на сучасному етапі можна виокремити різноманітні визначення передумов (причин) криміналізації, а саме: «критерії криміналізації», «принципи криміналізації», «підстави криміналізації», «умови криміналізації», «криміналізаційні приводи», «фактори, що зумовлюють обсяг, характер та спосіб криміналізації», «фактори, що зумовлюють кримінально-правову заборону». Але, на нашу думку, зазначені передумови переплітаються між собою та під ними розуміється одне й те ж саме [52, с. 61].

На підставі мети і завдань цього дослідження вважаємо за доцільне проаналізувати підстави криміналізації створення стійких злочинних об’єднань.

Взагалі, під підставами криміналізації розуміються дійсні передумови, соціальні причини виникнення або зміни кримінально-правової норми [49, с. 206].

Відповідно до тлумачного словника під підставою розуміється те головне, на чому базується що-небудь або те, чим пояснюються, виправдовуються вчинки, поведінка кого-небудь [53, с. 391].

Отже, відповідно до зазначених визначень підстав криміналізації проаналізуємо обставини, що спонукали законодавця до криміналізації створення стійких злочинних об’єднань.

Найголовнішою та найнеобхіднішою підставою криміналізації того чи іншого діяння є його суспільна небезпечність. Під суспільною небезпечністю злочину розуміється такі якості злочинних діянь, що об’єктивно існують та полягають у їхній здатності породжувати шкідливі з точки зору громадян, суспільства та держави зміни в охоронюваних кримінальним правом суспільних відносинах та створювати загрозу майбутніх шкідливих змін у цих відносинах [54, с. 75]. Вірною є думка О.І. Коробєєва відносно того, що для криміналізування діяння необхідно встановити, що ступінь його суспільної небезпеки настільки великий, що воно не може розглядатися як проступок, а повинно тягти за собою застосування кримінально-правових заходів [55, с. 35].

На нашу думку, суспільна небезпечність злочинів, що передбачають відповідальність за створення формувань, які віднесені до стійких злочинних об’єднань, не викликає сумнівів. Безумовним є той факт, що навіть створення об’єднань, які сформувалися для вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів (злочинна організація), нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян (банда), вчинення злочинів терористичної спрямованості, в першу чергу, терористичних актів (терористична група чи терористична організація) чи угруповань, які відповідають ознакам законних військових формувань, тобто можуть виконувати функції та завдання, які покладенні на вказані формування (непередбачені законом воєнізовані або збройні формування) створюють загрозу громадській безпеці, тобто нормальному існуванню суспільства нашої країни.

Також вважаємо, що не викликає сумнівів той факт, що існування зазначених вище об’єднань та їх діяльність, беззаперечно, створює загрозу не лише для громадської безпеки, а й для інших суспільних відносин, які поставлені під охорону кримінального закону, в першу чергу, для життя та здоров’я особи та власності, оскільки їх діяльність, безумовно, «перетинається» із зазначеними об’єктами.

Крім того, необхідно зауважити, що існування цих угруповань, як вже зазначалося, перешкоджає здійсненню кримінально-правової та соціально-економічної політики держави, оскільки їх діяльність перешкоджає не лише нормальному існуванню суспільства, а й створює загрозу для нормального існування держави. У першу чергу, це стосується існування та діяльності таких видів стійких злочинних об’єднань, як непередбачені законом воєнізовані або збройні формування, оскільки вони можуть виконувати функції та завдання, які покладенні на передбачені законом військові формування, а саме: захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності держави; стримування збройної агресії проти України та її попередження; охорона територіального простору держави; охорона повітряного простору держави; охорона водного та підводного простору у межах територіального моря України [56]. Отже, ці злочинні угруповання в змозі здійснювати зазначені дії проти інтересів України. Слушною є думка В.П. Тихого, який зазначив, що створення та існування зазначених формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, оскільки вони мають можливість протистояти органам влади [57, с. 21].

Безперечно, зазначена вище підстава являється найважливішою, оскільки суспільна небезпечність як якість злочинних діянь полягає у їх здатності породжувати шкідливі з точки зору громадян, суспільства та держави зміни в охоронюваних кримінальним правом суспільних відносинах та створювати загрозу майбутніх шкідливих змін у цих відносинах [54, с. 75], але вона не являється єдиною для криміналізації того чи іншого діяння.

Наступною підставою криміналізації являється негативна динаміка зазначених злочинів. Суть цієї підстави полягає в тому, що криміналізації повинні підлягати такі діяння, які не були випадковими і не були одноразовими. Не можна не погодитися з думкою Г. А. Злобини, який зазначив, виділяючи нижчу та верхню межу криміналізації, що такі діяння повинні бути відносно поширеними, утім, не надто широко розповсюдженими [49, с. 217].

Аналізовані злочини, безперечно, відповідають вказаній підставі. Відповідно до наведених вище статистичних даних, можна дійти висновку про стійку тенденцію щодо їх створення та діяльності.

Доцільно зазначити, що негативній динаміці поширення цих злочинів відповідають не лише чинники, які мають місце у сьогоденні в нашій країні, а й історичні передумови розвитку нашої держави.

Аналізуючи цю підставу, необхідно зауважити, що такі види стійких злочинних об’єднань, як терористична група або терористична організація і непередбачені законом воєнізовані або збройні формування не мають поширеності на території нашої держави, тобто нібито не відповідають зазначеній підставі. Проте, необхідно зауважити, що поширеність являється відносним поняттям, кількісні показники якого можуть коливатися залежно від багатьох чинників. Передбачення відповідальності за створення зазначених угруповань має, в першу чергу, попереджувальну функцію, оскільки, зважаючи на специфіку цих злочинів, імовірність високого ступеня його поширеності не велика, і можлива лише при радикальних змінах суспільного життя. Крім того, як вже зазначалося, існує доволі багато публікацій та повідомлень у засобах масової інформації, де наводяться докази про існування таких угруповань на території нашої держави [19, с. 42; 32; 33; 58; 59].

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/16790.html