Об’єктивна сторона злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань

Об’єктивна сторона злочину є обов’язковим елементом складу злочину і являє собою конкретний акт поведінки особи, який відбувається у реальній дійсності. Необхідно зауважити, що при виявленні будь-якого злочину, відповідальність за вчинення якого передбачена у Особливій частині КК України, перш за все стикаються з його об’єктивними ознаками, тобто конкретним актом поведінки суб’єкта у вигляді дії чи бездіяльності, що завжди відбувається у певній об’єктивній обстановці.

Необхідність та важливість зазначеного елементу складу злочину полягає в тому, що він являється фундаментом всієї конструкції складу злочину і кримінальної відповідальності. Підтвердженням цього являється той факт, що в диспозиціях статей Особливої частини Кримінального кодексу України законодавець частіше за все зазначає ознаки саме цього елементу. Правове значення об’єктивної сторони полягає в тому, що особа притягується до кримінальної відповідальності за наявності в її діях ознак об’єктивної сторони складу злочину [192, с. 59].

Об’єктивна сторона являє собою зовнішню сторону людської поведінки, в наслідок якої відбуваються певні негативні зміни у зовнішньому світі [193, с. 6; 194, с. 11; 195, с. 74]. Необхідно зауважити, що «зовнішність» об’єктивної сторони проявляється лише відносно суб’єктивного, психологічного змісту діяння, але вона одночасно являє собою внутрішню характеристику злочинного посягання на об’єкт, що охороняється кримінальним законом, тому що вона розкриває його внутрішню структуру і взаємодію утворюючих його об’єктивних ознак [196, с. 11].

Елемент складу злочину, якому присвячено дослідження в цьому підрозділі, характеризує процес суспільно небезпечного і протиправного посягання на охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, що розглядається з його зовнішньої сторони, з точки зору послідовного розвитку тих подій та явищ, які починаються зі злочинної дії (бездіяльності) суб’єкта і закінчуються настанням злочинного результату [190, с. 20; 197, с. 87].

Об’єктивна сторона злочину – це реалізація задуманої суб’єктом мети шляхом активного впливу на хід подій та явищ зовнішнього світу або, навпаки, відмова від такого впливу за наявності правового обов’язку діяти.

Враховуючи вищевказане, об’єктивну сторону злочину можна визначити як зовнішню сторону (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами та знаряддями вчинення злочину.

Із наведеного визначення можна виокремити ознаки, які притаманні цьому елементу складу злочину: суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність); суспільно небезпечні наслідки; причинний зв’язок між дією чи бездіяльністю та злочинними наслідками; спосіб, місце, час, засоби, знаряддя та обстановка вчинення злочину.

Стисло розглянемо ознаки, притаманні об’єктивній стороні.

Під поняттям «суспільно небезпечне діяння» у кримінально-правовому значенні розуміються будь-які види людської діяльності, що можуть стати суспільно небезпечними [198, с. 145]. Необхідно зазначити, що термін «діяння» містить в собі два поняття – дія та бездіяльність. Дія характеризує активну форму поведінки суб’єкта, бездіяльність характеризує пасивну форму поведінки суб’єкта. Таке тлумачення зазначеного поняття підтримують більшість авторів, які торкалися його визначення у своїх дослідженнях [199, с. 60; 200, с. 563; 201, с. 122].

Поняття «суспільно небезпечні наслідки» означає шкоду, яка заподіюється суспільно небезпечним діянням суспільним відносинам, що поставлені під охорону кримінального закону, або ж реальна загроза заподіяння такої шкоди [202, с. 24].

Під поняттям «причинний зв’язок» розуміється існуючий зв’язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками, який встановлює те, що конкретне діяння спричинило настання конкретного наслідку [203, с. 224; 204, с. 166 – 171].

Стосовно таких ознак об’єктивної сторони, як спосіб, місце, час, засоби, знаряддя та обстановка вчинення злочину, необхідно зауважити, що для більшості складів злочинів, які передбачені Особливою частиною КК України, зазначені вище ознаки об’єктивної сторони не мають значення, тобто вони не впливають на їх кваліфікацію. Але, в окремих випадках, законодавець передбачив зазначені вище ознаки об’єктивної сторони в якості обов’язкових в диспозиції тієї чи іншої статті, тобто відсутність таких ознак унеможливлює кваліфікацію діяння особи за такою статтею.

Місце вчинення злочину – це певна територія або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння і настають його суспільно небезпечні наслідки.

Час вчинення злочину – це не просто ознака складу злочину, який розуміється у смислі певного часу доби або року, а конкретний період, коли відбуваються певні події, які можуть обтяжувати або пом’якшувати кримінальну відповідальність.

Обстановка вчинення злочину – це конкретні об’єктивні умови, в яких здійснюється злочин.

Спосіб вчинення злочину – це прийоми та методи, які застосовував злочинець для вчинення злочину.

Знаряддя вчинення злочину – це предмети матеріального світу, які винна особа застосовувала для вчинення злочину.

Засоби вчинення злочину – це предмети матеріального світу, за допомогою яких винна особа вчиняє той чи інший злочин, тобто предмети, якості яких винна особа використовує для досягнення злочинного результату [110, с. 127].

Розкриваючи питання, якому присвячений цей підрозділ, необхідно зазначити, що відповідно до конструювання об’єктивної сторони всі злочини поділяються на три групи:

• злочини з матеріальним складом –такі злочини, для об’єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає вчинення не тільки діяння (дії або бездіяльності), а й настання суспільно небезпечних наслідків;
• злочини з формальним складом –такі злочини, для наявності об’єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає вчинення лише діяння (дії або бездіяльності);
• крім того, в теорії кримінального права, виділяють різновид злочинів з формальним складом, так звані злочини з усіченим складом, які у зв’язку з їх підвищеною суспільною небезпекою визначають закінченими на більш ранніх стадіях вчинення злочину: готування або замаху. Закон конструює ці злочини таким чином, що вони вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, яке за своїм змістом є попередньою злочинною діяльністю [183, с. 73].

Перейдемо до розгляду форм об’єктивної сторони аналізованих об’єднань. Необхідно зауважити, що, на нашу думку, види злочинних угруповань, об’єднані у одній запропонованій нормі, співвідносяться в залежності від ступеня суспільної небезпечності – від менш до більш суспільно небезпечного, в залежності від правил будування норм Особливої частини КК України.

Вся работа доступна по ссылке

http://mydisser.com/ru/catalog/view/16790.html