Быстрый переход к готовым работам
|
Суб’єктивна сторона злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднаньСуб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Цей елемент складу злочину характеризує процеси, які відбуваються у свідомості та психіці суб’єкта злочину [231, с. 49; 232, с. 274]. Суб’єктивна сторона злочину розкриває внутрішнє психічне ставлення винного до вчинюваного ним діяння та наслідків цього діяння. Відносна самостійність суб’єктивної сторони проявляється у тому, що вона породжує, направляє та регулює об’єктивну сторону злочину [196, с. 12 – 13]. Встановлення ознак суб’єктивної сторони – це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності. Правове значення суб’єктивної сторони укладається в тому, що вона дозволяє: встановити підстави для притягнення до кримінальної відповідальності; встановити точну кваліфікацію злочину; розмежувати схожі склади злочинів, які збігаються по об’єкту та об’єктивній стороні; встановити ступінь суспільної небезпеки діяння та, як наслідок, індивідуалізує кримінальне покарання [198, с. 180]. Ознаками суб’єктивної сторони являються вина, мотив та мета. Вина являється обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони будь-якого складу злочину нерозривно пов’язана з його об’єктивними ознаками. Її зміст відображують об’єктивні ознаки злочину, що характеризують його об’єкт, предмет і об’єктивну сторону. Через те не може існувати абстрактної вини, відірваної від конкретного суспільно небезпечного діяння. Вина – соціальна категорія. Ця властивість вини знаходить свій прояв у негативному ставленні особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до тих суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом. Відповідно до цього вина являє собою певний психічний зв’язок між суб’єктом злочину і вчиненим їм діянням [233, с. 185; 234, с. 35]. Розкриваючи цю ознаку, необхідно розкрити таке поняття, як «форма вини». Під ним розуміється зазначене у кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння та його наслідків. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини – умисел (прямий і непрямий) – ст. 24 КК України і необережність (злочинна недбалість і злочинна самовпевненість) – ст. 25 КК України. Це узагальнені законодавцем поняття, які лише в загальних рисах характеризують ставлення особи до того діяння, що вчиняється нею, та його наслідків. Розглядаючи це питання, необхідно зауважити, що в теорії кримінального права існує поняття «змішана форма вини” або «подвійна форма вини». Така форма має місце у разі неоднакового відношення суб’єкта злочину до вчинення суспільно небезпечного діяння та суспільно небезпечних наслідків, що настали в результаті його вчинення, тобто має місце умисел відносно вчинення діяння та необережність відносно настання наслідків [235, с. 68-69; 236, с. 57-61]. Необхідно також зауважити, що будь-яка форма вини характеризується інтелектуальними та вольовими ознаками або, як зазначають деякі автори, ці ознаки являють собою інтелектуальні та вольові моменти тієї чи іншої форми вини. Але, в цьому випадку, поняття «ознака» та «момент» являються синонімічними. Інтелектуальна ознака характеризує усвідомлення суб’єктом об’єктивних ознак складу злочину та відображення в його свідомості юридичної та фактичної сторін злочину. Вольова ознака характеризує відношення суб’єкта злочину до настання суспільно небезпечних наслідків своєї дій або бездіяльності. Хоча вина являється важливою ознакою суб’єктивної сторони, вона не вичерпує її змісту. Як відомо, важливу роль у характеристиці суб’єктивної сторони грають також факультативні ознаки суб’єктивної сторони – мета і мотив. Мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого. Мотив є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину у тих випадках, коли він безпосередньо зазначений у диспозиції статті кримінального закону [237, с. 37]. Однак, у тих випадках, коли мотив здійснення злочину не зазначається у диспозиції статті кримінального закону, він може мати важливе значення при встановленні складу злочину та форми вини. Розкриваючи цю ознаку суб’єктивної сторони, необхідно зауважити, що відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства встановлення мотиву злочину являється необхідною умовою при розслідуванні будь-якої кримінальної справи [238, с. 41, 110]. Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне особа, що визначає спрямованість діяння. Мета формується на підставі мотиву та виражається у певному злочинному результаті, на досягнення якого спрямовує свою діяльність суб’єкт. Мета являється обов’язковою ознакою складу злочину у тих випадках, коли вона прямо передбачена у диспозиції статті кримінального закону. Це означає, що в такому випадку кримінальна відповідальність настає лише за ті діяння, які вчиняються з вказаною в ньому метою. Якщо мета не вказана у диспозиції статті в якості обов’язкової ознаки, її встановлення є необхідним для визначення кінцевого результату, якого бажала досягти винна особа, з метою призначення зазначеній особі відповідного виду та розміру покарання. На підставі зазначеного, охарактеризуємо суб’єктивну сторону злочинів, дослідженню яких присвячена ця робота. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 255 КК України. Відповідно до чинного законодавства, суб’єктивна сторона зазначеного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Інтелектуальна ознака прямого умислу при вчиненні цього злочину характеризується усвідомленням суб’єкта того, що він:
Вольовий момент указаного злочину означає бажання суб’єкта:
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 257 КК України. Відповідно до чинного законодавства, суб’єктивна сторона зазначеного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Інтелектуальна ознака прямого умислу при вчиненні цього злочину характеризується усвідомленням суб’єкта того, що він:
Вольовий момент указаного злочину означає бажання суб’єкта:
Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 2583 КК України. Відповідно до чинного законодавства суб’єктивна сторона зазначеного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Інтелектуальна ознака прямого умислу при вчиненні цього злочину характеризується усвідомленням суб’єкта того, що він:
Вольовий момент указаного злочину означає бажання суб’єкта:
Вся работа доступна по ссылке |
Ссылки: 
Счетчики:
|
