Історіографічні аспекти дослідження тлумачення норм права як різновиду юридичної діяльності

Юридична діяльність в системі соціальної займає центральне місце, що викликано правовими результатами, які вона породжує. Вплив на правову сферу життєдіяльності людини та суспільства зумовлює настання відповідних правових наслідків для суб’єктів права, зумовлюючи відповідні зміни у їх життєдіяльності. Багатоаспектність юридичної діяльності визначається її різновидами; об’єктами, що охороняються правом; сферами здійснення юридичної діяльності; суб’єктами, які реалізують юридично значиму діяльність, а також системою прийомів і методів, що забезпечують цю діяльність. Означеними аспектами характеризується юридична діяльність в цілому, а також всі її різновиди, що, в свою чергу, забезпечує цілісність та комплексність юридичної діяльності в суспільстві. Тлумачення норм права є самостійним різновидом юридичної діяльності, призначення якої виявляється у можливості з’ясувати зміст і смисл правових норм та поширити їх на суб’єктів права. Саме завдяки тлумаченню норм права забезпечується:

• ефективність реалізації правових норм, що потребує визначення їх змісту і смислу з метою їх подальшого поширення на конкретні життєві випадки та/або конкретних суб’єктів права;
• відповідний рівень правосвідомості і правової культури громадян та суспільства.

Потреба у здійсненні тлумачення норм права зумовлюється багатьма чинниками, зокрема: абстрактністю права як такого, недоліками правотворчої діяльності, колізіями правових норм тощо. Необхідність тлумачення норм права обумовлюється також потребою у визначенні справжньої волі правотворця, вміщеній у змісті правових норм, що тлумачаться, оскільки вираз цієї волі у змісті правових норм може мати неточний характер, відповідно спотворювати справжню правотворчу ідею, яка закладена в правову норму.

Створення правових норм пов’язано із відповідальною та кропіткою роботою уповноважених суб’єктів, результатом чого є формулювання та введення в дію певних правил поведінки. Професійність створення правових норм, єдиний стиль їх викладення та дотримання правил внутрішньої будови норми характеризує норму права як правило поведінки, що формалізоване та має офіційно-діловий стиль. Окрім того, розвиток суспільних відносин та засобів правового впливу на них визначає ускладненість розуміння змісту правових норм як суб’єктами правозастосування, так і пересічними громадянами. Тому, тлумачення норм права є важливим елементом механізму правового регулювання, оскільки надає змогу з’ясувати справжній зміст волі суб’єкту правотворчості, що закладена у змісті норми права. З огляду на це П. М. Рабінович справедливо зазначає, що соціальне призначення тлумачення правових норм полягає у забезпеченні правильного, однозначного (уніфікованого) розуміння змісту юридичної норми всіма, хто повинен її застосовувати або реалізовувати [249, с. 140]. Соціально-правове значення процесу тлумачення правових норм, як різновиду юридичної діяльності, що зумовлює актуальність наукового вивчення проблем тлумачення правових норм, вченими пов’язується також із здатністю тлумачення забезпечити належний якісний рівень правозастосування і законотворчості [200, с. 54; 411, с. 35; 80, с. 56; 114, с. 246]; виявити колізії та прогалини у змісті чинного законодавства [36, с. 34; 152, с. 84; 170, с. 45; 85, с. 56]; сформувати належний рівень правосвідомості громадян та правової культури суспільства [354, с. 56]; на належному рівні роз’яснити зміст правових норм суб’єктам права [346, с. 60; 327, с. 22]; гарантувати ефективність дії права та позитивність його сприйняття суспільством [320, с. 42] тощо.

Відзначаючи те, що тлумачення норм права займає центральне місце в системі юридичної діяльності та має принципове значення для правильного сприйняття норм права суб’єктами, його поширення на суспільні відносини, формування правосвідомості і правової культури тощо, вважаємо, що в цьому підрозділі дисертаційної роботи доцільно:

1. уточнити історію становлення поглядів на проблему тлумачення норм права;
2. встановити особливості тлумачення права як різновиду юридично значимої діяльності;
3. визначити місце тлумачення права в системі юридичної діяльності та розкрити особливості її співвідношення з іншими різновидами юридичної діяльності.

Слід зазначити, що питання тлумачення правових норм має тривалу історію свого становлення. Необхідність тлумачення права відзначалася ще у поглядах римських юристів (Гая, Павла, Ульпіана, Папініана, Модестіна, Гая Кассія Лонгіна, Целія Сабіна, Прокула та інших) [102, с. 223-229, 298-302; 146, с. 123-134; 201; 173]. Саме у поглядах римських юристів вперше піднімається питання про те, що положення закону є дієвими та надають змогу досягти правового результату за умови усвідомлення їх справжнього змісту, при чому результати такого усвідомлення потребували подальшого роз’яснення юристами всьому населенню. Природа такого тлумачення та роз’яснення знаходилась саме в особливостях змісту закону, що мав формалізований характер та не завжди надавав змогу однозначно усвідомити його вимоги.

У поглядах мислителів періоду Середньовіччя (Ірнерій, Г. де Бректон, Ф. де Бомануар, Б. де Сассоферрато та інших) дослідження проблем тлумачення норм продовжує розвиватися [173, с. 182; 105, с. 234; 131]. Зокрема слід звернути увагу на погляди школи глосаторів, які здійснювали роботу по тлумаченню юридичних текстів, що входили до складу кодифікації Юстиніана, в результаті чого було складено збірку юридичних казусів, а також систематичне керівництво по римському праву. На їх переконання римське право на той час мало становити основу розвитку правової системи країн тогочасної Європи, при чому поширення римського права мало відбуватись за умови його належного тлумачення та «адаптації» до потреб і умов розвитку країн середньовічної Європи. Для з'ясування змісту того чи іншого тексту римського права глосаторами здійснювалась робота по тлумаченню змісту і значення цих положень римського законодавства. Це саме тлумачення увійшло в науку як глосирування тексту, тобто написання на полях тексту нового тексту-тлумачення. Відповідно до цієї методики і працювала школа глосаторів.

В подальшому зароджується школа постглосаторів, представники якої займалися тлумаченням правових понять і окремих уривків з кодифікації Юстиніана, що містилися в роботах глосаторів, з метою виокремлення так званої загальної думки вчених. В результаті цього в своїх коментарях постглосатори все ж таки відступили від первісного змісту положень римського права з метою його погодження з нормами тогочасного канонічного, міського та звичаєвого права. В період Середньовіччя зароджуються окремі напрями правових учень, які фактично заклали основу для подальшого розвитку як юридичної науки в цілому, так і вчення про тлумачення права. Як результат розвитку ідей та практичної діяльності по тлумаченню римського права виникає напрям юридичної герменевтики як самостійний напрям наукових учень, який стосується питань тлумачення юридичних норм. Слід вказати, що юридична герменевтика в той час не мала загальнопоширеного характеру функціонування та єдиного розуміння її змісту. За оцінками  вчених, на початку свого зародження ця наука становила основу для подальшої рецепції норм римського права в правову систему країн Середньовічної Європи. Однак, через деякий час герменевтика перетворилася на свою протилежність - в науку, застосування якої спотворювало норми римського права, науку, яка сприяла створенню так званого західноєвропейського «вульгарного права» [166, с. 56].

Окремим напрямом вчень того часу стало гуманістичне вчення про право, представники якого приділяли значну увагу дослідженню джерел римського права і погодженню його з нормами чинного національного законодавства країн тогочасної Європи, що регулювало якісно нові суспільні відносини. В основу поглядів представників правового гуманізму вкладались ідеї природного права, а саме тлумачення норм римського права здійснювалось в аспекті його адаптації до потреб тогочасного розвитку суспільства та держави. Як результат, прибічники гуманістичного вчення про право заперечували феодальну роздробленість, відстоювали ідею єдиного кодифікаційного законодавства; пропонували нормативно передбачити загальну свободу, скасувати кріпосництво, забезпечити верховенство закону в суспільстві тощо.

Епоха Просвітництва приносить нові ідеї, які стосуються розуміння тлумачення норм права. Цей період пов’язується з поглядами на проблему тлумачення норм права таких мислителів як Вольтер, Ш.-Л. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Ч. Беккарія та інші. На той час (XVIII ст.) юридична герменевтика перебувала у глибокій кризі, що було зумовлено недоліками тогочасного середньовічного права, в результаті чого право як таке себе дискредитувало, було невиправдано жорстоким, а здійснюване тлумачення права залежало не стільки від змісту самого права, скільки від політичної чи ідеологічної ситуації, релігійних уподобань правлячої верхівки, духовенства тощо. В результаті цього в ряді країн тогочасної Європи тлумачення права обмежується суб’єктною ознакою шляхом закріплення виключного права тлумачити правові норми за органами законодавчої влади (наприклад, у Франції) [29, с. 20; 120, с. 121]. Обмеження торкалися не лише суб’єктної ознаки, а могли бути введені у виключному порядку, не допускаючи тлумачення як такого. Так у змісті Основних державних законів Російської імперії закріплювалось положення про те, що забороняються будь-які оманливі непостійні самовільні тлумачення [124, с. 306]. Що стосується поглядів мислителів на питання тлумачення норм права, то слід наголосити, що під впливом досвіду тлумачення, який сформувався в епоху Середньовіччя, у поглядах мислителів неоднозначно розумілась та оцінювалась роль тлумачення норм права. Наприклад, Ш.-Л. Монтеск'є та Ч. Беккаріа вимагали точного дотримання букви закону, виступали противниками тлумачення закону судами, проте не заперечували тлумачення права зі сторони суб’єктів, які прийняли ці правові норми [172; 15, с. 123-145]. Слід зазначити, що на підставі аналізу поглядів філософів цього етапу, М. М. Азаркін у своїй дисертаційній роботі робить висновок про те, що тлумачення як таке в цілому заперечувалось філософами і це пояснювалось можливістю спотворення справжнього змісту правової норми в результаті здійснення такого тлумачення [6, с. 37-39]. Фактично це була своєрідна реакція на свавілля феодального суду. Прийшовши до влади, буржуазія реформує судову систему та наділяє суд правом тлумачення закону відповідно до його «духу» і «розуму».

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17059.html