Поняття інфраструктури та інфраструктурного забезпечення транскордонних ринків

Не дивлячись на те, що інфраструктура власне як економічна категорія є важливою складовою загальної структури економіки і нині набуває дедалі більшої актуальності, особливо для забезпечення основних ринкових процесів, дотепер немає однозначного тлумачення сутності даного поняття. Існує ряд економістів, які щодо визначення терміну «інфраструктура» розділяються на дві групи. Одні з них розглядають інфраструктуру як комплекс загальних умов, необхідних для розвитку структуроутворюючих галузей народного господарства, інші трактують інфраструктуру як комплекс галузей, основною функцією яких є надання різного роду послуг, що забезпечують розвиток профілюючих галузей [135, с.237].

Сам термін «інфраструктура» був уведений в економічну літературу в 1955 році вченим-американцем П. Розенштейном-Роданом, який визначив інфраструктуру як комплекс загальних умов, що забезпечують розвиток приватного підприємництва в основних галузях економіки і задовольняють потреби всього населення [78, с.239]. Як бачимо, на той час потреба в понятті «інфраструктура» виникла у зв’язку із необхідністю виділити відмінності особливого роду діяльності, в певній мірі зовнішній і допоміжній діяльності, що забезпечує основне виробництво та соціальні потреби населення [135, с.235].

Сьогодні тлумачення терміну «інфраструктура» є значно ширшим, в силу зміни потреб та викликів даного часу. За визначенням економічної енциклопедії, під поняттям «інфраструктури» сьогодні розуміють сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують економіку, виробництво (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров'я та ін.) [71]. Воно включає також основні споруди і послуги, від яких залежить розвиток як окремих населених пунктів, так і економіки в цілому, будівництво доріг, каналів, портів, мостів, складів, енергетичного господарства, систем зв’язку, водопостачання, каналізації тощо [71].

Стосовно ринкової економіки, термін «інфраструктура» вперше був застосований німецькою дослідницею Р. Йохімсен, яка визначила її як суму матеріальних, інституційних закладів та особистісних умов, які надаються у розпорядження економічних суб’єктів і створюють умови для повної інтеграції та забезпечення максимально можливого рівня розвитку господарської діяльності [72, с.39]. Таким чином, призначення інфраструктури у ринковій економіці виявляється у забезпеченні можливості стабільного та ефективного провадження господарської діяльності.

Щодо власне ринкової інфраструктури, то в економічній літературі її розглядають як сукупність органів та інститутів, що організаційно й матеріально забезпечують основні ринкові процеси – взаємний пошук один одного продавцями і покупцями, рух товару, обмін товарів на гроші, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур [15, с.16]. При визначенні ринкової інфраструктури, зосереджують увагу на  забезпеченні  стабільного розвитку й функціонуванні ринкового механізму регулювання економіки, безперервного руху товарів та послуг у різних сферах суспільного відтворення.

Зокрема, ряд економістів, під керівництвом Бєлєнького П. Ю. визначають ринкову інфраструктуру як [72, с.51] сукупність особливих інститутів, що виконують функції надання спеціалізованих послуг суб’єктам господарювання з метою створення для них нормальних умов для функціонування, найкращої реалізації їх інтересів та подальшої інтеграції у єдину економічну макросистему. Вони також зазначають, що ринкова інфраструктура становить собою каркас, на якому будується система регіональних ринків, вона об’єднує сфери виробництва, обігу та споживання в єдиний ланцюжок, забезпечує прискорення обміну людських, матеріальних, фінансових та інформаційних потоків в економіці, що сприяє підвищенню ефективності суспільного розвитку [72, с.51].

Щодо інфраструктури власне транскордонних ринків, то це поняття є мало описаним у вітчизняній науковій літературі, оскільки новим і мало дослідженим є саме поняття транскордонного ринку. Питань транскордонної інфраструктури торкались науковці, які працюють у сфері досліджень транскордонних регіонів, єврорегіонів та загалом транскордонного співробітництва, провідними серед яких є проф.. Бєлєнький П. Ю. та проф. Мікула Н. А [10, 11, 72, 99, 167-169]. Серед інших дослідників розвитку інфраструктури у межах транскордонного простору, зокрема прикордонної інфраструктури, можна виділити також таких науковців, як Р. Федан, С. Писаренко, М. Долішній, А. Мокій, А. Кочетов, З. Бройде та ін.

Основним чинником, який визначає характер функціонування транскордонних ринків, а також можливість та ефективність їх подальшого розвитку є наявність відповідної інфраструктури та рівень забезпеченості нею визначеного транскордонного регіону. Оскільки у науковій літературі відсутнім є визначення поняття інфраструктури транскордонних ринків, представимо наступне його трактування. За визначенням автора, поняття «інфраструктура транскордонних ринків» відображає сукупність об’єктів, інститутів та органів, що організаційно забезпечують безперебійне функціонування основних процесів транскордонного обміну, а саме безперервний рух транскордонних потоків – людських, матеріальних, фінансових та інформаційних.

Для досягнення ефективної взаємодії учасників на транскордонних ринках виникає необхідність у створенні специфічної інфраструктури, яка має свої особливості, пов’язані з наявністю кордону та необхідністю його перетину різного роду потоками. Передусім, це комунікаційна інфраструктура транскордонного регіону, здатна організаційно забезпечувати безперебійне протікання основних процесів транскордонного обміну. Крім цього, більшою чи меншою мірою, відносини на транскордонних ринках формуються через певні інституції, які саме і є елементами специфічної інфраструктури цих ринків. Тому рівень функціонування такої інфраструктури в цілому визначає перспективи подальшого розвитку самих транскордонних ринків.

Оскільки у даному дослідженні основним напрямком аналізу стає не сам факт наявності інфраструктури на транскордонних територіях як сукупності об’єктів і зв’язків, а саме інфраструктурне забезпечення транскордонних ринків, то необхідно визначити також сутність даного поняття. Якщо розглядати поняття «інфраструктурне забезпечення» загалом, то варто зазначити, що сам термін як такий, на сьогодні є відсутнім у сучасній економічній енциклопедії. Російський економічний словник окремо визначає поняття «забезпечення» як сукупність заходів та засобів, створення умов, що сприяють нормальному перебігу економічних процесів, реалізації окреслених планів, програм, проектів, підтримці стабільного функціонування економічної системи і її об’єктів, запобіганню збоям, порушенню законів, нормативних установ, контрактів [134].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/15077.html