Способи зміцнення організаційного та правового забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад

Державна політика побудови спроможних територіальних громад в Україні є тим міцним фундаментом формування самодостатніх громад, яка, як вже зазначалось вище, визначає напрями, межі та спосіб їх побудови. Але вести мову про успішну й ефективну реалізацію цієї політики можливо за умови зміцнення організаційного та правового забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад.

Організаційне забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад є однією з найважливіших складових частин функціонування місцевого самоврядування, як демократичного інституту правової держави із громадянським суспільством, від якої залежить успішна реалізація його цілей і функцій. Воно полягає у тому, що органи місцевого самоврядування мають бути вільними щодо визначення своєї власної структури для того, щоб ефективно виконувати свої функції під власну відповідальність. Це означає, що кожний орган місцевого самоврядування спроможних громад, в залежності від місцевих потреб та обсягів фінансових ресурсів, які перебувають у їх розпорядженні, для вирішення різних питань місцевого значення і задоволення потреб самої громади, а також для якісного надання послуг населенню та управління територією, в цілому, можуть створювати, ліквідовувати, реорганізовувати різні структурні підрозділи і відділи, збільшуючи або зменшуючи кількість їх працівників, визначаючи особливий порядок та обсяги фінансового забезпечення їх роботи.

Однією із особливостей організаційного забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад є їх ієрархічна не підпорядкованість іншим суб’єктам влади. Тобто органи місцевого самоврядування – виборні та інші органи, уповноважені на вирішення питань місцевого значення, не належать до системи органів державної влади і зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але при цьому можливий будь-який адміністративний контроль за діями органів місцевого самоврядування, а в деяких випадках, гостро необхідний, для забезпечення законності і дотримання конституційних принципів місцевого самоврядування. Такий контроль може здійснюватися лише на підставі й у межах повноважень, передбаченими Конституцією і законами України, без втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійсненні органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень                [75, с. 41].

Організаційна забезпеченість місцевого самоврядування спроможних територіальних громад проявляється шляхом дотримання законодавчо визначених гарантій:

• органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади, а служба в органах місцевого самоврядування виступає самостійним видом публічної влади [81];
• віднесення питань обрання органів місцевого самоврядування, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самоврядування до повноважень місцевого самоврядування;
• заборона органам виконавчої влади та їх посадовим особам втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень та в інших випадках, передбачених законом;
• заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану [139].

Безпосередньо місцеве самоврядування реалізується через діяльність власних органів – місцевих рад, які діють у межах чинного законодавства, але водночас у процесі здійснення своєї діяльності дотримуються принципу дозволено все те, що прямо не заборонено законом. Тобто для ефективного організаційного забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, місцеві ради діють на власний розсуд спираючись на чинне законодавство.

Враховуючи зазначене, ми вважаємо, що за сучасних умов здійснення децентралізації публічної влади, реформування місцевого самоврядування та побудови спроможних територіальних громад, з метою зміцнення організаційного забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, місцеві ради, як представницькі органи місцевого самоврядування, повинні:

• самостійно визначати порядок своєї роботи та інші процедурні питання притаманні тільки тій чи іншій раді, враховуючи географічні, етнічні, історичні та фінансово-матеріальні особливості громади, на території якої вони діють (наприклад, порядок та частота скликання сесії ради, підготовки і розгляду нею питань, порядок ведення протоколів сесії, необхідність в участі на сесії фахівців з різних суспільних галузей та ін.);
• утворювати постійні або тимчасові комісії (наприклад, екологічні, земельні, контрольні та бюджетні комісії), які зобов’язані розглядати проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету та вносити об’єктивні і прийнятні пропозиції щодо зміни їх змістовного наповнення; розробляти та подавати звіти про виконання затверджених радою програм і бюджету; вивчати і готувати питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського, соціально-культурного будівництва тощо, вносити власні пропозиції щодо їх вирішення або покращення; розробляти проекти рішень ради та готувати висновки з цих питань; постійно виступати на сесіях ради з доповідями та співдоповідями [79, с. 275-276];
• затверджувати нові посади, необхідні для ефективного вирішення питань місцевого значення (наприклад, експерт із земельних питань, статист, логіст, соціолог тощо), що, у свою чергу, допоможе систематизувати різні потреби членів тої чи іншої громади та розробити рішення щодо їх успішного та ефективного вирішення;
• постійно користуватися у процесі здійснення своєї діяльності, з метою підвищення її ефективності, такими формами роботи, як депутатські запити та звернення.

Окрім того, на нашу думку, одним із дієвих способів зміцнення організаційного забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад, на сьогоднішній день, є активізація членів громад у питанні їх безпосередньої участі в роботі місцевих рад та здійсненні ними контролю за діяльністю місцевих рад, депутатів та інших посадових осіб органів місцевого самоврядування (наприклад, присутність на засіданнях місцевих рад, висунення різного характеру пропозиції у вирішені питань місцевого значення, витребування інформації щодо діяльності місцевих рад, стану навколишнього середовища, наповнення та виконання місцевого бюджету та ін.).

Сутність правового забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад полягає у тому, що вони мають власні повноваження, визначені Конституцією України та законами України, які самостійно реалізують. Так, в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що «органи місцевого самоврядування … наділені повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключене з його компетенції і не віднесене до компетенції іншого органу влади» [139]. Зокрема, і в Проекті Декларації «Про основні засади державної політики України щодо розвитку місцевого самоврядування» від 29 січня 2008 р. №1457 прямо зазначено, що спроможні територіальні громади, їх органи та посадові особи мають право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучено із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному органу та посадовій особі державної влади, а також іншій територіальній громаді, іншому органу або іншій посадовій особі місцевого самоврядування [148].

Ці повноваження, як зазначається в Європейській Хартії місцевого самоврядування, мають бути виключними та повними, тобто такими, які б не належали одночасно іншим органам. У межах своїх повноважень орган місцевого самоврядування має повну свободу для здійснення ініціатив. При реалізації делегованих повноважень цей орган повинен мати свободу пристосувати їх здійснення до місцевих умов [66]. Проте наразі ми спостерігаємо таку ситуацію, коли окрім власних повноважень, законодавець наділяє органи місцевого самоврядування цілою низкою делегованих повноважень – повноваженнями, які належать органам виконавчої влади. Хоча, виходячи зі змісту ст. 143 Конституції України, у структурі компетенції органів місцевого самоврядування повинні переважати саме власні повноваження, які пов’язані з вирішенням питань місцевого значення та здійсненням функцій місцевого самоврядування. Однак, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», компетенція органів місцевого самоврядування включає в себе більше делегованих повноважень (близько 80) ніж власних (близько 70). До того ж, ми вважаємо, що власні і делеговані повноваження не можуть складати компетенцію органів місцевого самоврядування. На наш погляд, правильніше було б законодавчо здійснити розмежування між власними і делегованими повноваженнями, шляхом включення власних повноважень до статей, які закріплюють компетенцію органів місцевого самоврядування, а делеговані повноваження виділити окремою статтею в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». І, відповідно, внести подібні зміни до Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Такі нормативні зміни забезпечать право органів місцевого самоврядування відмовитись від виконання делегованих повноважень за умов, коли вони не в змозі їх виконати. Адже такі повноваження вже не будуть складати компетенцію органів місцевого самоврядування.

Хотілося б одразу підкреслити, що делегування варто відрізняти від передачі повноважень. При передачі певне повноваження вилучається з компетенції одного органу і включається до компетенції іншого. Натомість, делегування – це надання права одного органу вирішувати те чи інше питання іншому органу без суттєвого втручання в його вирішення, але з правом контролю за станом і наслідками виконання делегованих повноважень, із збереженням у делегуючого органу права повернути їх до власного виконання. При цьому делегуючий орган зобов’язаний фінансувати із власних коштів їх здійснення або передавати у користування необхідні для цього майнові об’єкти [181, с. 232]. Тобто, на сьогоднішній день, правове забезпечення місцевого самоврядування спроможних громад знаходиться доволі на низькому рівні, так як, відбувається постійне делегування їм інших повноважень, не забезпечуючи виконання яких достатніми фінансовими ресурсами (про це більш докладніше мова піде у наступному пункті).

Наділивши органи місцевого самоврядування спроможних територіальних громад власною компетенцією, держава, відповідно закріпила за ними право на судовий захист для забезпечення своїх повноважень та дотримання конституційних принципів самоврядності. Відповідно вони можуть самостійно представляти власні інтереси в суді і бути окремими учасниками в судовому процесі.

Вважаємо, що правове забезпечення місцевого самоврядування спроможних територіальних громад виявляється і у прийнятті нормативно-правових актів в межах своєї компетенції, які займають особливе місце у системі нормативно-правового регулювання муніципальних відносин. Так, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві ради в межах своєї компетенції, шляхом правотворчості, яка має певні конституційно-правові межі, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території та в цілому виступають важливою умовою функціонування як територіальної громади, так і інших суб’єктів місцевого самоврядування [139]. Адже маючи повноваження, органи місцевого самоврядування просто не можуть їх юридично реалізовувати без затверджених ними відповідних нормативно-правових актів. Це такі акти, як: рішення місцевих референдумів; статути територіальних громад; акти органів місцевого самоврядування – постанови Верховної Ради АРК, рішення місцевих рад, рішення виконавчих комітетів місцевих рад та їх голів.

Слід зазначити, що останнім часом при здійсненні нормотворчої і правозастосовної діяльності органами місцевого самоврядування, виявлено ряд проблем у цій сфері, що в цілому зумовлено недостатньо чітким визначенням меж нормотворчої діяльності суб’єктів місцевого самоврядування, відсутність як на загальнодержавному так і на місцевому рівнях правових актів, які б чітко встановлювали та регламентували правотворчий процес органів місцевого самоврядування та ін. У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне визначити сутність та роль нормативних актів органів місцевого самоврядування в системі правового регулювання муніципальних відносин на сучасному етапі.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/40678.html