Кримінально-правові за міжнародним правом оцінки прийнятності регулювання терористичних збройних конфліктів правом збройних конфліктів

Розв’язуючи проблему застосовності міжнародного права до терористичної збройної конфліктності, передовсім слід приділити увагу термінології.

Термін «воєнні злочини» сьогодні не має однозначного трактування. У загальному він пов’язується зі злочинною поведінкою під час збройного конфлікту. Але Міжнародна Асамблея (Лондон) рекомендувала тлумачити даний термін у контексті Нюрнберзького Статуту Міжнародного Воєнного Трибуналу, який розглядає не лише порушення права війни, але і інші злочини за міжнародним правом [233, p. 393]. На користь такого підходу свідчить практика (і назва) Міжнародного трибуналу для судового переслідування осіб, що відповідальні за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території колишньої Югославії. Зважаючи на це, можна погодитись із визначенням воєнних злочинів як порушенням норм міжнародного гуманітарного права, що тягне кримінальну відповідальність безпосередньо за міжнародним правом [165]. Відповідну сукупність норм права німецький професор Г. Верле пропонує назвати правом воєнних злочинів або міжнародним кримінальним правом [33].

Загалом, якщо оцінювати історію міжнародного права збройних конфліктів і його зміст (див. 1.2., 2.1.), можна сказати, що воно вибудовується на умовній зіставності військово-економічних можливостей протиборчих у збройному конфлікті сторін.

Система підкорення, використання й експлуатації одних народів і держав іншими, що склалася у світі і є асиметричною як за критеріями можливостей сторін, так і за критерієм результатів таких міжнародних «взаємодій», породила відповідний асиметричний за засобами і методами боротьби спротив.

У другій половині ХХ-го – на початку ХХI століття, тобто в умовах інтенсивного процесу глобалізації, цей спротив також набуває системного характеру. Глобалізація загострила соціально-політичні ризики тероризму [77, c. 30].

Як уже зазначалося (див. 2.2.), міжнародне право змушено було реагувати на трансформацію збройної конфліктності. Уже Женевські конвенції 1949 року відмовляються від виняткового трактування масштабного збройного протиборства лише як війни і використовують термін «збройний конфлікт». Загальна для всіх чотирьох конвенцій стаття 3 містить мінімальні стандарти, що можуть застосовуватись до збройних конфліктів неміжнародного характеру.

Для даного дослідження важливим є те, що у післявоєнному міжнародному праві збройних конфліктів сформувалася тенденція його адаптації до динамічних міжнародних умов і нових типів конфліктів.

Перший додатковий протокол до Женевських конвенцій 1949 року регулює надання захисту особам у міжнародних збройних конфліктах, до яких уже входять і національно-визвольні війни, а також дії з реалізації права народів на самовизначення.

Отже, регулюючою дією цього протоколу охоплюються нові категорії осіб.

Другий Додатковий протокол, розвиваючи положення ст. 3, загальної для усіх Женевських конвенцій 1949 року, містить більш детальні приписи щодо регулювання збройних конфліктів неміжнародного характеру. Також є чинним Третій Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, який стосується прийняття додаткової емблеми («Червоний кристал») від 8 грудня 2005 року.

Слідуючи за логікою адаптації основоположних норм і принципів міжнародного гуманітарного права до динамічних умов, професор В.Ф. Антипенко у своїх останніх роботах запропонував розгляд проблеми опрацювання Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року з регулювання терористичних збройних конфліктів (Протоколу IV) [10, с. 373]. Адже наявність і значущість терористичної збройної конфліктності у сучасному міжнародному житті заперечити важко.

Цей крок пропонується у межах цілком зрозумілої тенденції адаптації норм міжнародного гуманітарного права до нових форм і методів ведення збройної боротьби, однак сам науковець наголошує на складності цієї проблеми [5, с. 374].

Дійсно, незважаючи на наявність певної аналогії, що в основному стосується логіки технічних підходів, умови і наслідки прийняття «антитерористичного» Протоколу IV суттєво відрізняються від тих, якими супроводжується прийняття Протоколів I, II. Проблеми тут утворились внаслідок труднощів і нерозв’язаних питань, набутих попередньою практикою нормотворення цієї сфери.

Попри беззаперечну важливість статті 3 всіх Женевських конвенцій і Додаткових протоколів до них норми і положення цих актів усе ж не розв’язали повною мірою низку правових проблем у сфері «нетрадиційної» збройної конфліктності. Наприклад, кому слід надавати статус комбатанта? Чи мають право повстанці, у випадку захоплення, на поводження з ними як з військовополоненими? До якої межі міжнародне гуманітарне право є обов’язковим для недержавних збройних сил?

Проблеми неповної прийнятності норм і положень чинного гуманітарного права постають у багатьох напрямах, за якими здійснюється міжнародно-правове регулювання збройної конфліктності [6, c. 337].

Водночас, розвиваючись услід за трансформацією збройної конфліктності, міжнародне право досить послідовно розробляє нестандартні схеми правового регулювання, які наближають його до її (конфліктності) асиметричних виявів. Це відбувається поступово через опрацювання теоретичних положень і норм права у зворотному напрямі – через осмислення і коригування міжнародно-правової практики, що виникає на основі цих норм.

Саме визначення поняття збройної конфліктності у цьому розумінні не стало винятком. Апеляційна палата Міжнародного трибуналу по колишній Югославії у своєму рішенні дала таке визначення: «Збройний конфлікт відбувається у тих випадках, коли воєнна сила застосовується державами або коли здійснюється тривале збройне насильство між урядовою владою і організованими збройними групами або між такими групами всередині однієї держави» [218, par. 175].

Цікаво, що при цьому масштаб застосованої військової сили не має значення. Право збройних конфліктів застосовується навіть щодо зіткнень незначного масштабу («з першого пострілу») [181, par. 1.51; 190, par. 202]. Такий стандарт затверджувався непросто. Після Другої Світової війни обмеження застосування міжнародного гуманітарного права усе більше втрачало безспірний характер, оскільки держави стали застосовувати військову силу без оголошення війни або зашкоджуючи настанню усіх правових наслідків стану війни [190, par. 203]. Держави відмовлялись застосовувати міжнародне гуманітарне право під тим приводом, що відповідний конфлікт не був війною, оскільки держава не визнавала ворожий для неї уряд. Тому у Женевських конвенціях 1949 року термін «збройний конфлікт» використовується у загальній статті 2.

Отже, сторони зобов’язані виконувати міжнародне право з моменту виникнення збройного конфлікту. Тобто питання юридичної обов’язковості міжнародного гуманітарного права більше не є предметом будь-якого обговорення і розгляду сторін [243, p. 28].

Норми права збройних конфліктів, що передбачають військові злочини, можуть застосовуватись і щодо внутрішньодержавних конфліктів. Це непросте для міжнародного права зрушення. Адже зазначена обставина утворює істотне порушення суверенітету держави і може бути виправдана лише у випадку, якщо конфлікт всередині держави є співставним з міждержавним конфліктом [243, p. 33].

Причому на відміну від внутрішніх конфліктів, що не досягають рівня інтенсивності збройного конфлікту (Ст.8(2)d Статуту МКС; Ст.1(2) Додаткового протоколу IІ), такий конфлікт повинен відбуватися «між урядовим військом і організованими збройними групами» [204, р. 36-46].

З точки зору ступеня відповідності правових критеріїв оцінки терористичних збройних конфліктів важливо, що міжнародна судова практика приділяє певну увагу трактуванню ступеня організованості, допускаючи мінімальні вимоги. Як вказано у судовому рішенні Міжнародного трибуналу по колишній Югославії у справі Лімаї, «для констатації наявності збройного конфлікту достатньо певного ступеня організованості сторін. Такий ступінь необов’язково повинен бути таким самим, як ступінь, що необхідний для встановлення відповідальності військових командирів» [215, par. 89].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/16795.html