---

Здійснення контрольних функцій суб’єктами організаційно-господарських повноважень та відповідальність за правопорушення у сфері державозакупівельного господарювання

Контроль за проведенням державних закупівель, що має певні види та форми є одним з важливих моментів функціонування будь-якої держави. Проведення контролю та аудиту державних закупівель дозволить виявити негативні зміни та попередити негативні наслідки нераціонального та неефективного використання державних коштів. Слушною є думка про те, що їх удосконалення має відбуватися у розмежуванні контролю й адміністративної функції [89, с. 19].

Польський професор К. Адамецкі (1866–1933), засновник Польського інституту наукового управління і перший віце-президент Міжнародного комітету з наукового управління, створеного у 1925 р., не тільки виділив контроль як один з найважливіших принципів управління, але і створив достатньо струнку теорію контролю щодо організації. На його думку, перевірка ходу виконання запланованого необхідно упродовж «всієї дороги», при цьому слід пам’ятати, що контроль є тільки засобом, а не метою. Чим детальніше і точніше розроблений план, тим детальнішим і точним повинен бути і контроль. Було б нерозумно, зауважував К. Адамецкі, застосовувати високоточний контроль там, де він не має великого значення, або вводити безперервний контроль, якщо без збитку для справи цілком можна здійснювати перевірку періодично. В принципі контроль не повинен бути дуже складним і дорогим. Предметом контролю повинні бути всі основні фази перебігу організаційних процесів: планування, аналіз інформації і ухвалення рішення, виконання ухваленого рішення і характеру результатів. Таким чином, К. Адамецкі наполягав на ключовій ролі контролю в процесах управління [202, с. 194].

Необхідність контролю зумовлена такими причинам: зникає невизначеність; ніякі ретельно розроблені плани і програми дій не можуть врахувати ускладнення та обставини. Контроль потрібний для того, щоб, корегуючи розв’язання задачі, усувати або зменшувати невизначеність, мати можливість передбачати кризові ситуації. Помилки і дрібні невирішені питання, які є завжди, деколи такі численні, що перевищують критичну масу. Звичайно, це відбувається у тому випадку, якщо помилки не виправляти і питання не вирішувати. Контроль дозволяє фіксувати і виправляти помилки до того, як їх наслідки приведуть до кризи; виявляються не тільки (і не стільки) помилки, скільки успіхи. Контроль дозволяє визначити напрями діяльності, які найбільш перспективні [20, с. 71].

Передовсім, контроль у сфері державних закупівель має виявити ефективність використання державних коштів при їх здійсненні, тому безпосередньо пов’язаний з державним фінансовим контролем. Останній дозволяє визначити якість використаних державних коштів, виявити недоліки і правопорушення у сфері державних закупівель і намітити шляхи підвищення ефективності їх використання. Доречним є виділення зовнішньогосподарського та внутрішньогосподарського контролю, що характеризуються окремими суб’єктами, цілями, механізмами та обсягом правового врегулювання [111, с. 6] та притаманні сфері державних закупівель.

В умовах ринкових відносин роль державного фінансового контролю зростає, він стає важливою складовою фінансово-економічного механізму державних закупівель та управлінською функцією держави й обов’язковою умовою нормального функціонування економіки та фінансової системи країни [108, с. 57–68].

Метою фінансового контролю є встановлення фактичного стану справ шляхом спостереження, його аналіз щодо відповідності принципам, стандартам, нормам, нормативам та регламентам, встановленим чинним законодавством, визначення шляхів виправлення та/або запобігання виявлених відхилень для підвищення загальної ефективності функціонування системи державних фінансів. Потрібно, щоб процес контролю відбувався на всіх стадіях діяльності на постійній основі ще до проведення оплати та відображення операцій у звітності, тобто проводився системно і безперервно, що характерно для систем фінансового контролю європейських країн.

Суб’єктом державного фінансового контролю в особі органів державної влади є держава. У різних обсягах та формах державний фінансовий контроль здійснюється усіма органами державного управління. При цьому державні інституції, наділені контрольними повноваженнями і для яких фінансовий контроль є основною діяльністю, складають певну систему органів державного фінансового контролю [83, с. 53–61].

Як і в інших державах, фінансовий контроль в Україні здійснюється органами законодавчої влади, органами виконавчої влади, спеціальними органами державного фінансового контролю, а також недержавними спеціалізованими організаціями.

За ознаками ініціювання та здійснення контролю суб’єкти державного регулювання економіки поділяють на дві групи: ті, що здійснюють загальний, і ті, які здійснюють спеціалізований державний фінансовий контроль.

До першої групи суб’єктів контролю належать ті органи державної влади та управління, які є ініціаторами і виконавцями контролю, до того ж не тільки в галузі фінансів. Здійснення специфічних контрольних повноважень ними делегується підпорядкованим їм спеціалізованим структурам. Наприклад, функції здійснення постійного контролю за надходженням та використанням коштів державного бюджету Парламент України делегував Рахунковій палаті. Уряд і Міністерство фінансів, своєю чергою, делегували функції зі здійснення поточного контролю за видатками державною бюджету Державній казначейській службі України, а підсумкового контролю – Державній фінансовій інспекції  [36, с. 79–80].

Загалом суб’єкти контролю, яким нормативно-правовим актами делеговано функції зі здійснення постійного контролю у сфері; фінансів, належать до суб’єктів контролю другої групи. Відмінність цих суб’єктів полягає у тому, що за результатами їх роботи управлінські рішення переважно приймають суб’єкти контролю першої групи (тобто органи представницької і виконавчої влади).

Верховна Рада України згідно зі ст. 85 Конституції України здійснює фінансовий контроль у ході розгляду проектів та затверджує Державний бюджет України, приймає рішення щодо звіту про його виконання на спеціальних парламентських слуханнях Кабінету Міністрів України.

Контрольні функції Президента України у сфері фінансової діяльності випливають з його статусу як глави держави. Президент України безпосередньо здійснює свої контрольні функції – підписує закони про регулювання фінансової діяльності.

Кабінет Міністрів України здійснює контроль за державними фінансами у процесі безпосередньої практичної реалізації фінансової політики України, державної політики в галузі ціноутворення і оплати праці, складання й виконання загальнодержавних і міждержавних економічних програм, створення і керівництво діяльністю різних фондів і т.д. Уся щоденна діяльність Кабінету Міністрів України нерозривно пов’язана з управлінням державними фінансами, звідси – і з контролем за їх найбільш раціональним використанням.

Отже, на сьогодні фінансовий контроль ефективності використання державних коштів здійснюють парламентські (зовнішні) й урядові (внутрішні) органи фінансового контролю [108].

Відповідно до статті 7 Закону України про держзакупівлі державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції. Проте права втручатися в проведення процедур закупівель вони не мають.

Уповноваженим органом є Міністерство економічного розвитку та торгівлі України. Безумовною позитивною рисою останньої редакції Закону України про держзакупівлі є розмежування понять державного регулювання закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти та контролю за цією сферою господарських відносин. Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, державне регулювання та координацію у сфері державних закупівель здійснює Уповноважений орган, яким визначено Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Основними функціями Міністерства економічного розвитку та торгівлі України в сфері державних закупівель є: розроблення і затвердження нормативно-правових актів, необхідних для виконання Закону про держзакупівлі; розроблення та затвердження Стратегії розвитку системи державних закупівель; моніторинг державних закупівель; ведення обліку закупівель шляхом збирання інформації про заплановані закупівлі та результати процедур закупівель; подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо визначення генерального замовника; підготовка та подання до Кабінету Міністрів України, Рахункової палати квартальних звітів про стан закупівель; узагальнення практики здійснення закупівель, у тому числі міжнародної; вивчення, узагальнення та поширення світового досвіду з питань закупівель: Міністерство виступає засновником та забезпечує видання безоплатного державного офіційного друкованого видання з питань державних закупівель; виступає засновником та забезпечує видання безоплатного міжнародного інформаційного видання з питань державних закупівель; забезпечує функціонування безоплатного веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (далі – веб-портал Уповноваженого органу). До його повноважень належить також взаємодія з громадськістю та проведення громадських слухань з питань удосконалення системи державних закупівель; організація нарад, безоплатних семінарів та виставок з питань закупівель тощо.

Законом України № 3681-IV [125] з переліку основних функцій Мінекономіки виключено погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника. Разом з тим в Мінекономіки з’явилася функція аналізу ефективності здійснення закупівель, здійснення моніторингу сфери держзакупівель. Як передбачено п. 15 ст. 1 Закону № 2289, моніторинг закупівель – систематичне спостереження за станом здійснення замовниками державних закупівель, у тому числі аналіз ефективності здійснення цих закупівель. При цьому порядок такого моніторингу повинно затвердити Мінекономіки. Для виконання цього завдання він управнений отримувати від підприємств, установ, організацій, а також органів, що здійснюють державне регулювання та контроль у сфері закупівель, правоохоронних органів необхідні документи та інформацію.

Зазначимо, що сьогодні функція моніторингу в сфері держзакупівель зосереджена в руках Державної фінансової інспекції Україні, яка керується в цьому питанні Методичними рекомендаціями з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок державних закупівель, здійснюваних відповідно до Закону України про держзакупівлі при проведенні державного фінансового контролю, затвердженими наказом ГоловКРУ від 28.02.2011 р. № 44 [15]. Тому поки ще не зовсім зрозуміло, як цю функцію будуть ділити між собою зазначені органи [52, с. 36].

Мінекономіки свого часу вже намагалося контролювати ефективне використання державних коштів замовниками при здійсненні процедур державних закупівель, вимагаючи від них надання довідки про відповідність ціни. Про такі вимоги свідчили лист від 21.04.2010 р. № 3303-25/3461-08 і роз’яснення від 14.04.2010 р. № 330325/2973-07 [14]), які згодом були відкликані. Зараз така функція вже закріплена за Міністерством економічного розвитку та торгівлі України на рівні закону, що є позитивним моментом для здійснення фінансового контролю у сфері державних закупівель.

Мінекономіки в сфері державних закупівель має право: вимагати від замовників подання звіту про результати проведення процедури закупівлі згідно з Законом про держзакупівлі; встановлювати строки подання замовниками інформації про заплановані закупівлі та укладені договори про закупівлю; отримувати в установленому порядку від замовників, учасників, підприємств, установ, організацій, а також органів, які здійснюють державне регулювання і контроль у сфері закупівель, правоохоронних органів документи та інформацію, які необхідні для виконання функцій, передбачених Законом про держзакупівлі, в тому числі для здійснення моніторингу державних закупівель; проводити моніторинг закупівель; здійснювати інші дії та вживати інші заходи, передбачені законодавством для виконання покладених на Уповноважений орган функцій; при виявленні порушень законодавства з питань державних закупівель при здійсненні моніторингу закупівель надавати рекомендації з усунення та недопущення таких порушень.

Закон України про держзакупівлі частиною 5 статті 7 визначає, що Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, Державна фінансова інспекція України, Державна служба статистики України здійснюють контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України [46, с. 20–23]. Ця норма потребує детального аналізу.

Згідно зі статтею 26 БК України зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюється Рахунковою палатою – у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України.

Рахункова палата України, створена відповідно до Конституції України, є постійно діючим вищим органом державного фінансового контролю. Діяльність Рахункової палати була започаткована прийняттям Верховною Радою України Закону «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від 11.07.1996 р. [181.] Вона здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави та її завданням є: організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України тощо.

Пріоритетне місце серед контролюючих органів належить Державній контрольно-ревізійній службі України, створеній Законом України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» в січні 1993 р. та реорганізованій в орган державного фінансового контролю.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/16797.html