Принципи, форми та напрями адміністративної діяльності у сфері залізничного транспорту

До складу національного права входить будь-яка галузь права. Як частина національного права, галузь права тісно пов’язана з іншими галузями права. Галузь права взаємодіє з іншими галузями через комплексні правові інститути і глибоко проникає в окремі галузі з них. Не є винятком і адміністративне право, а також адміністративна діяльність, що формується в межах взаємодії виконавчих органів влади з даною галуззю. Адміністративне право регулює управлінські відносини. Адміністративне право одночасно регулює відносини і у сфері транспорту. Це право визначає поняття й структуру транспортної сфери в цілому і у залізничному транспорті окремо.

Норми адміністративного права передбачають систему ор­ганів залізнично-транспортної системи. Норми адміністративного права, на думку С.В. Ківалова, передбачають порядок видання ними актів нормативного і ненормативного характеру, актів застосу­вання норм права та здійснення організаційних дій [59, с. 288].

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, які виникають при створенні, легалізації та діяль­ності об’єднань різноманітних груп населення, здійснення державного нагляду і контролю за їхньою роботою. Таким чином, предметом адміністративного права є суспільні відносини, що виникають між органами виконавчої влади і місцевого самоврядування як по вертикалі, так і по горизонталі з приводу їхньої виконавчо-розпорядчої діяльності з організації транспортної діяльності. Предметом ре­гулювання адміністративної діяльності виступають суспільні відно­сини, які виникають між органом транспортної системи і фізичною особою з причини надання конкретного виду послуги в визначеній сфері.

Велика увага приділяється правовому статусу громадян як суб’єктів адміністративного права. Розкривається зміст прав і обов’язків фізичних осіб у сфері адміністративно-правового управління залізничним транспортом, особливо права на звернення до органів, що займаються нагальними проблемами даної галузі. В чистому вигляді окремих галузей права не існує. Кожна з галузей права містить норми іншого галузевого профілю [55, с. 166].

Для правильного розуміння тієї чи іншої категорії недостатньо аналізувати її лише як таку, без зв’язку з іншими категоріями. В об’єктивній дійсності все взаємопов’язано і знаходиться у взаємодії. У світі немає і не може бути змісту взагалі, а є тільки відповідно оформлений зміст. Під формою будь-якого явища розуміється спосіб зовнішнього виразу змісту, відносно стійка визначеність зв’язку елементів змісту та їх взаємодії, тип та структура змісту. Форма і зміст у кожному конкретному явищі невіддільні один від одного. Причому існує форма як цілого, так і форма частини цього цілого. Адміністративна діяльність органів залізничного транспорту похідна від здійснення державної виконавчої влади, але залізничний транспорт і пов’язані з ним органи є спеціалізованими у межах здійснення своїх повноважень. Адміністративна діяльність залізнично-транспортної системи є вихідною від названого виду влади як за змістом, так і за формою. Тому доцільним можна вважати насамперед визначення форм державної виконавчої влади, які, у свою чергу, вихідні від форм управління, але з відповідними особливостями.

Звичайно, при побудові держави за принципом розподілу влади адміністративно-правового управління в широкому розумінні цього слова здійснює весь державний механізм, тобто, всі органи влади незалежно від того, яку гілку влади вони забезпечують – законодавчу, виконавчу чи судову. Якщо це так, тоді виникає питання, чи можемо ми вважати органи державної виконавчої влади одночасно органами управління? На це питання можна відповісти позитивно. Адже органи виконавчої державної влади здійснюють управління. На думку Ю.П. Битяка, зміст їх діяльності – це управління, форма, законодавче визначення, правові рамки, в які їх поставив законодавець [58, с. 362]. Тому визначенням форм управління, які наводяться в підручниках з адміністративного права, не треба ігнорувати. У науковому плані вони правильні. Під формою управління належить розуміти управлінські дії, які мають зовнішній вираз. Те ж саме можна сказати про форми виконавчої влади в плані не її організації, а здійснення. Але на відміну від управлінських форм форми державної виконавчої влади мають правову природу. Оскільки форми адміністративної діяльності та форми державної виконавчої влади співвідносяться як частина та загальне, випливає висновок, що форми адміністративної діяльності органів залізнично-транспортної системи також мають правову природу.

Тобто, під формою адміністративної діяльності органів залізнично-транспортної системи розуміються однорідні за своїм характером та правовою природою групи адміністративних дій, що мають зовнішній вираз, за допомогою яких забезпечуються реалізація та здійснення законодавчо визначених прав та обов’язків зацікавлених осіб, порядок та безпека у сфері залізнично-транспортної системи.

Дослідження проблеми змісту адміністративно-правового регулювання залізнично-транспортної системи обумовлює необхідність розкриття основних положень, правил, за якими діє система адміністративної діяльності – принципів її дії. Принципи характеризують порядок здійснення регулюючого впливу [149, c. 12]. Принципи у сукупності складають певну гносеологічну систему. Принципи діяльності суб’єктів адміністративно-правового регулювання об’єктивні, не залежать від волевиявлення та побажань окремих особистостей. Вони спираються на діалектичний закон розвитку.

Одним з найважливіших є принцип адміністративно-правового управління як закономірність, як відносини або взаємозв’язок суспільно-політичної природи та інших груп елементів адміністративно-правового управління, яка виражена у вигляді певного наукового положення, що закріплене правом та застосовується у теоретичній та практичній діяльності людей щодо управління [69, c. 77-78].

Принципи адміністративної діяльності визначають як основоположні ідеї, наукові положення даного виду адміністративно-правової діяльності [59, c. 165]. З цих визначень можна зробити висновок про існування таких ознак принципу адміністративно-правового управління як закономірність, існування відносин та взаємозв’язок. Разом з тим, такі визначення надають статичного характеру змісту принципу адміністративно-правового управління.

Принципи адміністративно-правового управління – об’єктивні закономірності і відносини суспільно-політичної природи, що визначають зміст, організаційну структуру та життєдіяльність компонентів управління. У цьому визначенні наявна залежність адміністративно-правового управління від його суспільно-політичної природи.

Таким чином, враховуючи здобутки теоретиків-управлінців та проаналізованих особливостей суспільних відносин у сфері діяльності транспорту можна сформулювати поняття принципу адміністративно-правового регулювання залізнично-транспортної системи: принципи адміністративно-правового регулювання залізнично-транспортної системи – правила, на основі яких здійснюються взаємовідносини між суб’єктами адміністративно-правового регулювання системи залізничного транспорту, причому взаємовідносини мають характер, відповідний до державного режиму [57, с.202].

Концептуальною щодо систематизації принципів адміністративно-правового регулювання залізнично-транспортної системи є ознака системності – визначення основних правил діяльності системи суб’єктів як державного утворення: загальносистемні принципи, а також правила, на основі яких функціонує кожне структурне утворення транспортної системи як певна підсистема (специфічні принципи). Зокрема, відповідно                   ст.ст. 21-37 Закону України “Про транспорт” виділені підсистеми транспортної системи за ознакою призначення транспорту [16].

Можна провести структурування і за функціональною ознакою: підсистема кадрів, інформаційного забезпечення, технологій адміністративно-правового управління транспортною системою, оперативно-пошукова та контрольна підсистеми.

Загальносистемними принципами визначені: об’єктивність, демократизм, законність, розподіл влад, соціальна спрямованість, оптимізація регулюючого впливу, конкуренція, комплексність, керованість, контрольованість, публічність. Цей перелік може бути доповнений принципом правової упорядкованості регулювання, який сформульований на підставі доведення доцільності існування принципу правової упорядкованості адміністративно-правового управління [59, c. 166].

Принцип правової упорядкованості регулювання має знаходитись після принципу законності.

Принцип об’єктивності означає дію транспортної системи на засадах об’єктивних законів і виражає залежність діяльності суб’єктів адміністративно-правового регулювання від характеру та закономірностей розвитку суспільства; загальнодержавних цілей розвитку; засобів та ресурсів, що використовуються в регулюванні.

Принцип демократизму відображений у Конституції України (ст. 5) та означає забезпечення участі громадян (у широкому смислі – громадян, осіб без громадянства, іноземних громадян, біженців, тобто, осіб, які не мають державно-владних, розпорядчих повноважень) в діяльності щодо регулювання [8]. Цей принцип потребує встановлення глибоких та постійних взаємозалежностей та взаємозв’язків між суспільством та державою, між громадянами та уповноваженими державними органами.

На задоволення інтересів та потреб громадян у демократичному суспільстві щодо забезпечення безпеки транспортних перевезень, руху транспорту спрямована діяльність Міністерства інфраструктури України, інших органів виконавчої влади, які мають повноваження щодо здійснення регулювання транспортної системи. Разом з тим, ці інтереси та потреби, а також відповідні повноваження мають бути нормативно врегульовані. Насамперед, це стосується мети, принципів, функцій адміністративно-правового регулювання транспортної системи, стратегічних пріоритетів розвитку усієї транспортної системи, а також організаційної побудови відповідних органів.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17060.html