Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері функціонування залізничного транспорту

На сьогодні без перебільшення можна сказати, що престиж та конкурентоздатність залізничного транспорту на ринку транспортних послуг багато в чому визначає безпека руху. Посідаючи третє місце за рівнем аварійності після автомобільного та повітряного, залізничний транспорт продовжує залишатися зоною підвищеної небезпеки. Переважна більшість працівників залізничного транспорту, сумлінно виконуючи свої посадові обов’язки, забезпечує безаварійну роботу та безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. В той же час на окремих залізницях, заводах, дирекціях залізничних перевезень та структурних підрозділах транспорту допускаються випадки порушень вимог основних норм безпеки руху, що створює загрозу життю і здоров’ю людей, втрачаються вантажі, виводиться з ладу дороге залізничне обладнання, завдаються значні матеріальні збитки, забруднюється навколишнє середовище.

Виправдовувати такі факти порушень безпеки руху посиланнями лише на фінансові труднощі, недостатнє матеріально-технічне постачання, несвоєчасне оновлення застарілих технічних засобів залізничного транспорту невиправдано.

Вплив держави на якість і безпечність залізничних перевезень залежить саме від здійснення належного, своєчасного та ефективного державного контролю за поведінкою учасників транспортного процесу. Адже він, як один із найважливіших способів забезпечення законності та дисципліни на залізничному транспорті, зачіпає діяльність багатьох об’єктів, які не тільки безпосередньо приймають участь в русі або експлуатації рухомого складу, але й забезпечують його процес, виробництво, ремонт і обслуговування транспортних засобів, будівництво, ремонт і утримання колій, надають послуги з перевезення пасажирів та вантажів тощо.

Контроль та нагляд за безпекою руху поїздів на залізничному транспорті здійснюється з метою виявлення і запобігання порушенням нормативних документів з безпеки руху, а також забезпечення прийнятного рівня безпеки руху на залізничному транспорті.

Сутність державного контролю за безпекою руху на залізничному транспорті вбачається у його завданнях, які до речі у чинному законодавстві не визначені. Вважаємо за доцільне до них віднести:

1. дотримання вимог правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті всіма учасниками транспортного процесу;
2. отримання повної, об’єктивної та достовірної інформації про стан законності і дисципліни у сфері забезпечення безпеки руху поїздів;
3. встановлення фактів правопорушень у сфері забезпечення безпеки руху поїздів;
4. попередження і припинення можливих порушень норм та правил безпеки руху і відповідної дисципліни на залізничному транспорті;
5. виявлення причин та умов, які сприяють недолікам і неефективному функціонуванню залізничного транспорту, що призвело до погіршення стану безпеки руху поїздів;
6. визначення напрямів удосконалення діяльності щодо забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті;
7. притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні режиму законності та безпеки руху на залізничному транспорті.

Державний контроль за безпекою руху на залізничному транспорті має здійснюватися в чітких правових межах. На залізничному транспорті сьогодні діє достатньо розгалужена система правових норм, однак вони потребують удосконалення у плані конкретизації положень, що в них містяться, оскільки більшість з них мають загальнообов’язковий характер. Слабким місцем у правовій регламентації сфери забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті необхідно визнати недостатнє регулювання питань здійснення державного контролю у цій сфері. Це, зокрема, пояснюється:

по-перше, відсутністю законодавчо закріплених вихідних положень організації названого виду державного контролю. Зокрема, у Законі України “Про залізничний транспорт” безпеці на залізничному транспорті присвячено лише одну статтю (ст. 11), де про контроль сказано тільки, що його “здійснюють Міністерство інфраструктури України, Укрзалізниця та їх органи на місцях у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”. Оскільки цим законом визначаються основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування, питанням контролю за безпекою руху поїздів також має бути приділено належну увагу. Тому пропонуємо внести зміни до Закону України “Про залізничний транспорт”, зокрема передбачити нову ст. 11¹ “Державний контроль за безпекою руху на залізничному транспорті”, в якій закріпити поняття, мету, завдання, суб’єктів контролю та їх повноваження;

по-друге, наявністю великого масиву розрізнених підзаконних актів, присвячених різним питанням функціонування залізничного транспорту, що створює труднощі як в отриманні інформації про такі акти, так і ознайомленні з ними. Поряд з правовими у досліджуваній сфері діє безліч норм технічного характеру, які регулюють використання технічних засобів. Формами нормативних актів, що містять технічні норми, є правила, інструкції, паспорти, стандарти, кондиції та інша технічна документація. Як вихід із цієї ситуації вважаємо найважливіші технічні правила, що мають певне значення для забезпечення безпеки руху поїздів, піддати офіційній систематизації;

по-третє, збереженням дотепер відомчого підходу до формування нормативних актів щодо забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті. Як відомо, основним недоліком відомчої нормотворчості є її безконтрольність, відсутність гласності при підготовці нормативних актів. До речі вузьковідомчий характер носить не тільки вказана сфера правового регулювання, а й все законодавство України про залізничний транспорт, наслідком чого є пріоритет одних суб’єктів залізничного транспорту над іншими, лобіювання відомчих інтересів з явною зневагою інтересів суб’єктів залізничного транспорту, що не належить до транспорту загального користування. У зв’язку з цим, доречно підтримати висловлювання вчених щодо доцільності здійснення кодифікації законодавства про залізничний транспорт. При цьому в Кодексі залізничного транспорту України окремий розділ обов’язково треба присвятити державному контролю за безпекою руху поїздів;

по-четверте, відсутністю спеціального комплексного правового акта, яким було б урегульовано порядок здійснення державного контролю у сфері безпеки руху поїздів (чітке визначення процедурно-процесуальних аспектів), визначено принципи, завдання, форми його здійснення, відповідальний орган та його компетенцію. Методичні рекомендації про проведення заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері залізничного транспорту, затверджені наказом Укрзалізниці від 29 серпня 2008 року, в якості таких розглядатись ні як не можуть, оскільки мають насамперед рекомендаційний характер. З іншого боку, існує ще Положення про порядок здійснення державного нагляду за безпекою руху поїздів на залізничному транспорті, проте воно майже повністю копіює Порядок здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, не розкриває всіх особливостей здійснення цього контролю та до того ж ще й затверджено наказом Міністерства інфраструктури України, а не постановою Кабінету Міністрів України як цього вимагає Закон України “Про залізничний транспорт”. Для уникнення плутанини застосування норм чинного законодавства та підвищення ефективності здійснення державного контролю у згаданій сфері доцільним є прийняття Положення про державний контроль за безпекою руху на залізничному транспорті, яке слід затвердити щонайменш на рівні Кабінету Міністрів України.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/17060.html