Поняття та сутність молодіжної політики як об’єкту адміністративно-правового регулювання, її співвідношення із суміжними поняттями

Молодь – потужний людський ресурс та рушійна сила суспільства. Глобалізаційні процеси сучасності зумовили нагальну необхідність розвитку та розкриття духовного, інтелектуального, професійного потенціалу молодих людей для розбудови демократичного суспільства в Україні. Підтримка молодих людей, їхнє залучення до творчої, активної участі в житті суспільства – це інвестиції в розвиток стратегічних ресурсів держави, оскільки саме молоде покоління українців виконує такі важливі соціальні функції, як: успадкування та розвиток досягнутого рівня піднесення суспільства та держави і несе функцію соціального відтворення, відповідаючи за збереження та спадкоємність розвитку суспільства.

Проведення Україною курсу реформ буде ефективним та успішним лише за активної участі молоді у цьому процесі, тому проголошення найважливіших пріоритетів розвитку молодіжної політики є стратегічним завданням держави. Успішна реалізація проголошених пріоритетів приведе до якісних змін у суспільстві, модернізації всіх сфер суспільного життя [1].

Треба зазначити, що правильне визначення понять «молодь», «молоде покоління», «політика», «молодіжна політика», «державна молодіжна політика», «молодіжний рух», «молодіжні організації» є визначальними аспектами даного дослідження. Вони утворюють своєрідний змістовний ланцюг, відображають явища, що стосуються взаємодії політичної системи суспільства, її окремих інституцій з населенням країни, зокрема з молоддю.

Державна молодіжна політика визнана в Україні пріоритетним і специфічним напрямом діяльності держави. Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» [2] визначає, що «здійснюється вона в інтересах молодої людини, суспільства, держави; з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді».

Всі основні дефініції й складові таких суспільних явищ як молодіжна політика і державна молодіжна політика в чималій нормативно-правовій базі надаються розрізнено, не угруповано, не систематизовано, з численними прогалинами, невідповідностями та протиріччями. Все це значно ускладнює не тільки процес вираження управлінської волі держави, а й правозастосування.

Молодь – це соціально-демографічна група, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану [3, с. 749].

Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов`язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та властивих даному суспільству закономірностей соціалізації [4, с. 478; 5].

Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді. Ускладнилися самі критерії соціальної зрілості: початок самостійного трудового життя, завершення освіти та надбання стабільної професії, отримання політичних та громадянських прав, матеріальна незалежність від батьків, вступ до шлюбу і народження першої дитини, тощо. Всі ці події у своїй сукупності надають людині почуття повної дорослості та відповідний соціальний статус, але ж наступають не одночасно. Сама їх послідовність та символічний зміст кожного з явища не однакові для різних соціальних прошарків. Тому і постають суперечності у хронології абсолютних вікових границь.

Згідно з найпоширенішою точкою зору віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років. Існують і інші погляди на вікові межі молоді: 11 - 25, 15 - 28, 16 - 24 роки тощо [6, с. 435]. Зокрема, Н. Яницька наголошує, що «негативні процеси, що відбуваються в суспільстві, болісно вразили і молодь. Серед неї все більше розповсюджуються такі види злочинів, які раніше були притаманні лише дорослим, наприклад: торгівля зброєю та наркотиками, сутенерство, різні форми вимагання тощо. Тому більшість вчених-криміналістів відносять до молоді осіб у віці до 25 років, де критеріями виступають: нижній – 14 років (досягнення віку кримінальної відповідальності) і верхній – 25 років (завершення періоду соціалізаці)» [7].

Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14 років, верхньою – 35 років. В основу цієї точки зору (14 - 35 років) покладено тезу про «продовження юності», збільшення часу входження у соціальне життя. Розширення загальноприйнятих у 60 - 70-ті роки XX ст. вікових меж молоді від 16 - 30 до 14 - 35 років відображає об'єктивні процеси в розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого – розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу [6, с. 435].

Для того, щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам необхідно визначити роль, місце молоді в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми співпраці із владою, означити організаційно-правову базу адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики.

Поняття «молодь» досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки – філософії, соціології, політології, педагогіці, психології тощо.

Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування сутності молоді, її місця у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, які відображають специфіку її соціального статусу [8].

Так, філософський зміст поняття «молодь» Е. Вежновець [9, с. 480] визначає, як категорію сучасного соціогуманітарного знання, використовуване для позначення сукупності індивідів, що володіють соціопсихічними якостями, що сприяють перманентній активній переоцінці ними будь-яких існуючих у суспільстві цінностей (як правило, у контексті не їхнього осмислення, а їхнього руйнування або конструктивного чи неконструктивного подолання). У світлі подібної характеристики молодь постає не стільки у віковому сенсі (через гранично широкий діапазон відповідних нормативів), скільки особливою соціально-психологічною й творчою категорією людей.

У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальна спільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові, професійно-трудові, соціально-політичні тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо [10]. Соціологія визначає основні сутнісні характеристики і риси молоді, а поняття «молодь» розглядає як суспільно-різноманітну, соціально-демографічну спільність, який притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як реалізацію самовираження її внутрішніх сил і соціальних якостей [11, с. 295]. Але деякі новітні дослідники, наприклад Н. Черниш [12, с. 35], вважають, що раніше вживане визначення молоді як соціальної групи, недостатньо відображує суспільне становище і зростаючу роль молоді в суспільстві, а тому краще розглядати молодь як цілком соціальний суб`єкт.

Однак, точніше було б сформулювати таке розуміння молоді як соціальної групи (не класу, не прошарку), за якого вона відповідає об`єктивному становищу, набуває дедалі зростаючого значення особливої соціальної спільноти, активного соціального суб`єкта, а не як це було донедавна (за радянських часів) об`єкта соціального впливу.

Демократизація життя українського суспільства вимагає радикального перегляду ролі молоді в суспільстві, а саме розгляду її як рівноправного суб`єкта всіх ланок суспільного життя. Молоді притаманне випереджаюче відображення дійсності, тому що психологічно й соціально вона спрямована в майбутнє. Це спрямування, помножене на свіжість сприйняття і бажання «підкорити» світ, народжує особистісну, інтенсивно напружену соціально-творчу домінанту її життєдіяльності, яка і є найбільшим надбанням суспільства, гарантом прогресу і перетворень у ньому. При підтримці і стимуляції даної компоненти, суспільство має потенції для свого зростання, а при неувазі до молоді воно никне, а той - деградує. Тому молодь – це рубіж майбуття суспільства.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/32363.html