Основні методи і форми організаційно-правового режиму адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні

Процес здійснення адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики виявляється у певних формах і методах, які обумовлені специфічними завданнями та функціями регулювання і мають особливий зміст.

В адміністративно-правовій науці загальновизнано, що метод і форма адміністративно-правового регулювання є взаємопов’язаними сторонами процесу адміністративно-правового регулювання (управління). Саме у відповідній формі метод адміністративно-правового регулювання реально виконує роль засобу управляючого впливу. Форма ж адміністративно-правового регулювання дає життя методам, а через них – і функціям адміністративно-правового регулювання [99, с. 147]. Відповідно адміністративно-правове регулювання розраховане переважно на такі суспільні відносини, в яких виключається юридична рівність їх учасників, тобто тут переважає імперативний метод (метод владних розпоряджень). Наслідком цього є те, що адміністративно-правове регулювання припускає однобічність волевиявлення одного з учасників відношення. Це волевиявлення юридично владно, а тому йому належить вирішальне значення. Отже, волевиявлення однієї сторони нерівнозначне волевиявленню інший. Пояснюється це, перш за все тим, що юридично владні розпорядження, віднесені до компетенції відповідних суб'єктів виконавчої влади. Необхідно також відзначити, що в конкретних управлінських відносинах, що урегульовані адміністративним правом, найбільш типовий вираз знаходить наступний взаємозв'язок між тими, що управляють і керованими: або у сторони, що управляє, є такі юридично владні повноваження, якими не володіє керована сторона (наприклад, громадянин), або обсяг таких повноважень у сторони, що управляє, більший, ніж у керованої (наприклад, у нижчестоящого органу виконавчої влади) [100, с. 56].

Адміністративно-правове регулювання виходить з наявності офіційної державної інстанції, уповноваженої вирішувати в односторонньому порядку, але відповідно до вимог адміністративно-правових норм питання, що виникають в рамках врегульованих управлінських відносин, незалежно від того, за чиєю ініціативою вони виникають. Проте, владність і однобічність, як найбільш істотні ознаки адміністративно-правового регулювання, не виключають використання в необхідних випадках засобів дозволу, при якому суб’єктові конкретних суспільних відносин надається право на здійснення певних дій або утримання від них, в результаті яких можуть виникати управлінські відносини рівності учасників врегульованих управлінських відносин, тобто їх волевиявлень. Але використання дозволів також здійснюється у наказовій формі адміністративно-правовими нормами (наприклад, у вигляді відповідних дозволів). Це свідчить про те, що метод адміністративного права нерідко використовується на диспозитивних початках, тобто надання стороні, що управляє або керованій стороні можливості вибору варіантів поведінки в рамках закону. Тому автор погоджується з думкою Б. Габрічидзе, що «дозвільний метод є достатньо перспективним» [186, с. 35].

Під методом адміністративно-правового регулювання в правовій літературі звичайно розуміють спосіб або засіб досягнення поставленої мети [100, с. 55-56; 101, с. 5; 103]. Відповідно до цього методами адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні є способи та прийоми безпосереднього цілеспрямованого впливу суб’єктів адміністративно-правового регулювання цієї галузі на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах та відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян – об’єкти регулювання.

Методи адміністративно-правового регулювання, як правило, фіксуються в адміністративно-правових актах. Як приклад можна навести Розпорядження КМУ «Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки» [187]. Даний документ містить ряд адміністративно-правових норм, які визначають найраціональніші методи адміністративно-правового регулювання для використання в цій специфічній галузі.

В сучасній теорії адміністративного права наявна актуальна проблема класифікації методів реалізації завдань і функцій державних органів. Це пов’язують з переходом до ринкових відносин і корінними змінами в механізмі державного управління та організаційно-правовому статусі суб’єктів управління [102, с. 57].

В. Колпаков основними й найзагальнішими методами адміністративно-правового регулювання називає методи переконання, заохочення й примусу [46, с. 190], які як всеохоплюючі, становлять основу функціонування апарату державного управління. Переконання, заохочення й примус в галузі адміністративно-правового регулювання застосовуються для того, щоб забезпечити: цілеспрямованість управлінської діяльності; правомірність поведінки учасників управлінських відносин; функціонування й захист режиму, встановленого державою. Гарантією правильного поєднання цих методів є визнання їхньої головної ролі як методів психічного впливу на свідомість, а через неї – на поведінку людей. Ці методи виявляються в системі заохочувальних, виховних, пояснювальних, рекомендуючих заходів, що забезпечують правочинність вчинків і дій учасників управлінських відносин [46, с. 191] – відносин адміністративно-правового регулювання.

При здійсненні державного керівництва соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом, організаційно-правового забезпечення адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики, а також у процесі правоохоронної діяльності суб’єкти адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики найчастіше використовують: правове пропагування, пояснення сутності законів, правової політики держави; інформування населення про стан справ у галузі (так, на Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту покладається обов’язок інформування молоді щодо діяльності Ради Європи, ЄС, ООН та інших міжнародних організацій у реалізації молодіжної політики [187]); стимулювання ініціативи громадськості; забезпечення поширення позитивного досвіду (наприклад, Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти та науки України, Міністерство охорони здоров’я, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації разом з молодіжними громадськими організаціями забезпечують проведення навчально-практичних семінарів-тренінгів для працівників соціальної сфери, представників громадських організацій, діяльність яких спрямована на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі, підтримку виконання програм, пов’язаних з організацією співробітництва молоді прикордонних областей України з молоддю сусідніх держав [188]); проведення профілактичних заходів (забезпечення видання та розповсюдження соціальної реклами з питань пропаганди здорового способу життя, профілактики негативних проявів у молодіжному середовищі [189]); заохочення (відповідно до Указу Президента України від 24 квітня 2000 р. № 612 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» установлено з 2005 року 60 щорічних грантів Президента України для обдарованої молоді [146; 190]).

В юридичній науці склалася така класифікація заходів адміністративного примусу: заходи адміністративного запобігання (адміністративно-попереджувальні); заходи припинення правопорушень; адміністративні стягнення [99, с. 152]. Що стосується суб’єктивного та об’єктивного складу адміністративно-правових відносин в галузі молодіжної політики в Україні, вважаємо, що їх відношення до використання методів адміністративного примусу можна розглядати як загальне, окрім встановлених діючим законодавством особливостей застосування норм адміністративного впливу відносно неповнолітніх [181].

Отже, правильне застосування саме методів переконання, заохочення та примусу в процесі здійснення адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні забезпечує максимальну ефективність управлінської діяльності, раціональне функціонування всіх адміністративно-правових інститутів, непохитність правових устоїв галузі регулювання.

Вчені-адміністративісти Т. Коломоєць, В. Шкарупа, Г. Гулевська та інші [102, с. 60] серед методів, притаманних адміністративно-правовому регулюванню, виділяють економічні методи. Економічні методи – це створення економічних умов, стимулів, що викликають зацікавленість під час роботи, це створення грошово-кредитних відносин активізації людського фактора.

Вважаємо дуже важливим обумовити той факт, що оскільки об’єктом адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики є молодь, тому не зайвим буде пам’ятати, що молоді громадяни України – це не товар і застосування в регулюванні, керівництві і управлінні щодо цього об’єкта товарно-грошових індульгенцій і стимулів має бути заборонено. Для кожного суб’єкта даних адміністративно-правових відносин на законодавчому рівні має бути прописано священне правило Гіппократа: «Не нашкодь!» - коли в своїй діяльності торкаєшся долі молодої людини». Отже, застосування морально-етичного, виховного впливу в регулюванні цієї галузі повинно набути легітимної правомочної сили.      

Для досягнення певного результату в регулюванні адміністративно-правових відносин в галузі молодіжної політики в Україні, тим більше, в галузі розбудови нової державної молодіжної політики України, система суб`єктів адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики в Україні покликана здійснювати ряд заходів в рамках режиму законності та своєї компетенції. Саме спроможність до зовнішнього вияву конкретних дій (волевиявлення) суб`єктів адміністративно-правового регулювання даної галузі задля виконання поставлених перед ними завдань служить форма адміністративно-правового регулювання в галузі молодіжної політики України.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/32363.html