Умови та межі застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів

Досудове врегулювання спорів як різновид медіативної узгоджувальної процедури є найбільш перспективним напрямком розвитку альтернативних процедур врегулювання спорів. Водночас, найбільш складною сферою для впровадження цієї процедури є саме публічне управління, тому питання визначеності процесуальної форми несудового врегулювання адміністративн-правових спорів є вкрай важливим та актуальним для сучасного етапу кардинальних перетворень держави. Зважаючи на те, що пошук оптимальних моделей несудових способів врегулювання адміністративних спорів в Україні лише розпочато, досвід, отриманий у ході практичної реалізації пілотних програм із запровадження досудового врегулювання спорів в адміністративних окружних судах, є надзвичайно цінним і корисним. Експериментальна процедура досудового врегулювання спорів в адміністративних судах являє собою зразок діючих процедур Канади, які будуть модифікованими з урахуванням особливостей правової системи України. Відтак, одним із найбільш важливих питань є з’ясування умов, які визначатимуть ефективність досудового врегулювання адміністративних спорів.

Говорячи про умови застосування процедури досудового врегулювання адміністративного спору, ми маємо на увазі комплекс обставин, які визначають межі її застосування. Тільки за наявності цих умов сторони спору можуть спробувати вирішити його без звернення до судового процесу. Можна  провести паралелі з правом на судовий захист, яке є одним з найважливіших конституційних прав особи, проте, воно також є пов’язаним з наявністю низки умов, які забезпечують можливість його реалізації. Слід також наголосити на тому, що застосування процедури досудового врегулювання адміністративного спору в Україні запроваджується виключно як добровільна процедура, яка жодним чином не обмежує право на судових захист.

З урахуванням того, що поки що вивчається лише «пробна» «експерементальна» процедуру, як уявляється, доцільно розмежувати два «рівня» умов її застосування: по-перше, це ті умови, які фактично існують на теперішній час, по-друге, – це умови, яки мають бути визначеними для сформованої моделі досудового врегулювання адміністративного спору.

Як уже наголошувалося, процедура досудового врегулювання адміністративних спорів застосовується нині виключно в рамках експериментального проекту, і жодних нормативних приписів щодо її здійснення немає. Відтак, суддя-посередник (медіатор) здійснює діяльність щодо досудового врегулювання адміністративного спору керуючись нормами КАС України [103], а сама процедура має безпосередню прив’язку до адміністративного судового процесу. Отже, на теперішній час, саме пов’язаність з адміністративним судочинством є визначальним при формуванні умов застосування досліджуваної процедури.

Як уявляється, комплекс обставин, за допомогою яких можна окреслити умови застосування процедури досудового врегулювання адміністративно-правових спорів, можна поділити на три групи: організаційні, процесуальні та фактичні фільтраційні.

Виокремлення організаційних умов пов’язано з тим, що спроба вирішити адміністративно-правовий спір повністю без залучення суду поки що є неможливою. Досудове врегулювання адміністративних спорів на теперішній час здійснюється лише на базі чотирьох судів: Івано-Франківського міського суду, Малиновського районного суду міста Одеси, Одеського окружного адміністративного суду та Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Тільки у разі, якщо суд бере участь у цьому проекті, існує реальна можливість вирішити спір через процедуру досудового врегулювання спору. Крім того, участь суддів у зазначеному проекті є також обмеженою, оскільки далеко не всі штатні судді зазначених судів мали можливість здійснювати досудове врегулювання спорів. Зважаючи на те, що особа судді, якому сторони спору довіряють вести процедуру, також є питанням, що підлягає узгодженню сторін, а кількість суддів є обмеженою, інколи це також може стати на заваді застосування досліджуваної процедури.

Беззаперечною умовою для застосування процедури досудового врегулювання адміністративних спорів є належний рівень її популяризації, ефективного інформування щодо переваг, наявність затвердженого регламенту проведення процедури, її документального оформлення. Якщо в суді не створено умов доступності інформації щодо процедури досудового врегулювання, це може звести нанівець усі зусилля щодо її запровадження. Отже, інформаційний аспект забезпечення процедури досудового врегулювання адміністративних спорів також можна віднести до організаційних умов її проведення.

Узагальнюючи сказане, до організаційних умов діючої процедури досудового регулювання адміністративних спорів слід віднести:

1)        участь суду в проекті;

2)        наявність достатнього штату суддів, що уповноважені здійснювати процедуру досудового врегулювання;

3)        належний рівень інформаційного забезпечення процедури та вироблення необхідних роз’яснень для її учасників.

Наступну групу умов застосування процедури досудового врегулювання адміністративних спорів становлять процесуальні умови. Ця група є найбільш складною як для існуючої форми досудового врегулювання спорів, так і для тих перспективних моделей, яких може бути запроваджено з найбільшою вірогідністю.

Формуючи зміст процесуальних умов, слід виходити з того, що діюча процедура досудового врегулювання адміністративного спору є неможливою поза межами адміністративного судочинства. На теперішній час сторони спору не можуть скористатися перевагами даної процедури, якщо справу не прийнято до провадження адміністративного суду. Таким чином, визначальною процесуальною умовою застосування процедури досудового врегулювання адміністративних спорів є наявність судового рішення про відкриття провадження у справі. Така ситуація зумовлює те, що опосередкованими умовами вирішення спору через процедуру досудового врегулювання автоматично стають усі передбачені законом умови та передумови права осіб на судовий захист в адміністративному судочинстві.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36974.html